Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

У Варшаві електорат навколо згуртовують себе кремлівськими методами

Автор:

|

Лютий 22, 2018

|

Рубрика:

У Варшаві електорат навколо згуртовують себе кремлівськими методами

Анджей Дуда

Польський сейм неабияк спотворив історію недолугим «антибандерівським законом».

Три роки ув’язнення
Анджей Дуда, президент Республіка Польща (РП), передав 14 лютого до Конституційного суду підписану ним 6 лютого нову редакцію закону «Про Інститут національної пам’яті» (ІНП), яку Сейм ухвалив 26 січня, а Сенат — 1 лютого ц. р. Якщо вона набере чинності, то значно розширить повноваження ІНП у розслідуванні так званих злочинів, вчинених проти польського народу та його доброго імені.
Зокрема, ті хто публічно казатимуть і писатимуть про «польські концтабори» часів Другої світової війни або заперечуватимуть так звані злочини українських націоналістів проти польського народу, можуть отримати три роки в’язниці незалежно від місця вчинення «злочину». Причому загроза карного переслідування нависає над будь-ким, хто вважає поляків однаково відповідальними за спільну історію.
А оскільки закон застосовується не лише до громадян РП, але і до іноземців, це, звісно, не могло не викликати обурення в українців, у т. ч. тих, хто при владі. Тим паче, що в другій статті закону «Про Інститут національної пам’яті» зазначили, що карного переслідування зазнають ті, хто заперечуватимуть «дії, вчинені українськими націоналістами у 1925-1950 рр. зі застосуванням насильства, терору або інших форм порушення прав людини щодо окремих осіб або груп людей».
Як зауважив юрист Михайло Можаєв, «за наявності міждержавних домовленостей про екстрадицію РП має право звернутися до держави, де перебуває підозрюваний або обвинувачений у скоєнні злочину з метою його видачі для судового розгляду, або вже засуджений судовими органами для виконання вироку. «По суті, карне переслідування у Польщі загрожуватиме усім українцям, котрі публічно заперечують «злочини українських націоналістів», — констатував він.

Без чітких критеріїв
Щоправда, в підписаному п. Дудою документі виписано, що злочином не будуть вважатися такі вислови, якщо вони будуть використані під час художньої чи наукової діяльності. Однак про те, яким чином наукова та художня діяльність відмежовуватимуться від публічної, у законі не прописано.
І хоч українська влада, своєю чергою, дала зрозуміти, що не капітулюватиме перед Варшавою, однак ті українці, котрих поляки захочуть покарати у порушенні свого закону, можуть мати проблеми з подорожами світом. Зокрема — Європою.
Бо у Варшаві можуть звернутися щодо тих, хто не вкладеться в прокрустове ложе польського бачення історії, в міжнародний розшук Інтерполу. Відтак їх можуть затримати під час туристичної подорожі або бізнес-поїздки європейськими країнами.
Причому можуть зробити це попри те, що, на думку експертів, підписаний п. Дудою документ дає лише певне уявлення того, за що можуть притягнути до відповідальності. Тобто «антибандерівський закон» не дає чітких критеріїв того, за якими можна визначити особу, котра висловлюється про протистояння між поляками й українцями в Західній Україні у першій половині ХХ ст. Відтак, побоювання викликає не так текст закону, як надто вільна його інтерпретація.
Адже Томаш Жимковський, один із його авторів і депутат польського Сейма від партії Kukiz’15, допускає, що до відповідальності можуть притягнути і за використання символіки українських націоналістів. А оскільки ті, зокрема, використовували Державний Герб України — Тризуб, то виходить, що до відповідальності можуть притягнути навіть за наявність у кишені копійок, на яких карбують успадкований Україною символ князя Володимира…

«Немає жодного сенсу»
Щоправда, коли президент РП передав 14 лютого до Конституційного суду країни поправки до закону про ІНП, то «попросив перевірити статті закону, у яких ідеться, що «злочинами українських націоналістів і членів українських організацій, які співпрацювали з Третім рейхом, є акти, вчинені українськими націоналістами в 1925-1950 рр., зі застосуванням насильства, терору або інших форм порушення прав людини стосовно окремих осіб або груп населення». На думку п. Дуди, ці положення закону потрібно перевірити щодо відповідності пункти 3 статті 31 Конституції РП, у якому йдеться, що обмеження на конституційні свободи та права можуть встановлювати тільки законодавчо і тільки в тому разі, якщо вони необхідні в демократичній державі для гарантування безпеки чи громадського порядку або для захисту навколишнього середовища, здоров’я та суспільної моралі або прав і свобод інших осіб.
Однак Оля Гнатюк, професор Варшавського університету і Києво-Могилянської академії, на запитання «Яка вірогідність, що після Конституційного суду закон зміниться?» відповіла: «Не бачу такого шансу». Науковець також звернула увагу на використане в «антибандерівському законі» формулювання «Східна Малопольща» — реанімовану авторами цього документу нав’язану 1921-го польською адміністрацією післяназву Галичини. Д-р Гнатюк слушно зауважила з цього приводу: «Коли йдеться про 1950 рік воно просто немає жодного сенсу (у законі вказані чіткі часові межі так званих злочинів українських націоналістів — 1925-1950 рр. — Ред.). Загалом ця офіційна назва українцями трактувалася як спроба колонізації у символічному просторі територій Східної Галичини».
Вчена також зауважила: «Те, що найглибше мене вражає у цьому законі — це зрівняння злочинів українських націоналістів зі злочинами комуністів і злочинами нацизму».

Непередбачувані дії
А от Ґражина Станішевська, депутат польського Сейму чотирьох каденцій і Європарламенту в 2004-2009 рр., запевнила: «Прошу вибачення перед українським народом за непередбачувані дії, які відбуваються у Польщі. Згадка в законі дій режимів фашистських і комуністичних країн нарівні з діями українських націоналістів — скандал і несправедливість. За велику кількість злочинів і терористичних актів 1940-х рр. відповідає (принаймні тією ж мірою, що й українські націоналісти) і довоєнний польський уряд, який не лише не забезпечив для 5 млн українських меншин гідного життя, але навіть переслідував їх. Варто висвітлювати, досліджувати й описувати ці темні сторони нашої спільної історії, але не для помсти та покарання, а щоб це ніколи не повторилося. Просити пробачення і пробачати — єдина формула, яка може призвести до взаємного розуміння та широкої співпраці».

Перші ластівки
Наслідки скандального закону не забарилися. Українців, котрі планують отримати в РП дозвіл на проживання, на співбесідах почали запитувати про їхнє ставлення до Степана Бандери й УПА. Про це повідомила Наталя Панченко, керівник організації «Євромайдан Варшава». Якщо особа під час співбесіди сумнівається або недостатньо чітко висловлюється, то заявка відхиляється.
За словами п. Панченко, таким чином створюються можливості для маніпуляцій і зловживань із боку посадових осіб, котрі аналізують відповідь заявника. Один із них отримав відмову, хоча його діди і батько мали польське громадянство. Відповідаючи на запитання про своє ставлення до діяльності ОУН-УПА, він відповів: «А хіба я знаю, ніколи не був у цих зв’язках, тому не знаю. У кожного своя правда. Кажуть, вони були в Польщі й Україні. Ніколи в це не вникав».
Інше запитання стосувалося трагедії на Волині. «Я чув, що нещодавно вийшов фільм. Але там були замішані московити, то насправді невідомо, хто і що зробив… Багато людей загинуло, це тільки відомо».
В адміністрації Мазовецького воєводства пояснили, що така відповідь означає, що громадянин України знає про діяльність ОУН/УПА, проте він не хоче сказати нічого поганого про організацію, яка вважається героїчною в Україні й яка призвела до трагедії в польській історії.

Ігор Голод

До слова
Заради справедливості варто додати, що Мацей Моравецький, прем’єр-міністр РП, виступив категорично проти будівництва нитки Nord Stream-2 і вважає, що транзит газу до Європи повинен проходити через Україну. «Передусім, це політичне питання і питання великих, серйозних загроз, які можуть виникнути в ситуації, якщо Nord Stream-2, тобто друга нитка «Північного потоку», буде побудована», — сказав він. Урядовець виступив категорично проти того, щоб Росія отримала можливість транспортувати газ до Європи в обхід України. Він також висловив думку, що залежність від українського транзиту стримує Росію від аґресії й ескалації конфлікту на Донбасі. Натомість Анґела Меркель, федеральний канцлер Німеччина, не бачить у газогоні «Північний потік-2» загрози енергетичній безпеці Європи. Проте Варшава наполягає, щоб Європейська комісія звернула на це увагу і прописала ситуацію з російсько-німецьким газогоном у Третьому енергопакеті ЄС, спрямованому на забезпечення чесної конкуренції та безпеки поставок на газовому ринку Європи.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...