Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

У Польщі засудили чергового російського шпигуна

Автор:

|

Березень 23, 2017

|

Рубрика:

У Польщі засудили чергового російського шпигуна

Польська військова контррозвідка регулярно викриває шпигунів ГРУ та Федеральної служби безпеки РФ

Окружний суд Варшави засудив юриста Станіслава Ш., який має громадянства Республіки Польща (РП) та Російської Федерації (РФ), до чотирьох років в’язниці за шпигунство на користь Головного розвідувального управління (ГРУ) РФ. Пройшовши навчання в цій спецслужбі, він передавав росіянам інформацію про енергетичну галузь РП, зокрема про газовий термінал в місті Свіноуйсьце, що пов’язує Щецинську затоку з Балтійським морем. Шпигун відвідував засідання комітету Сейму з енергетики, щоб отримувати неофіційні дані про газові проекти. Також він намагався влаштуватися на стажування в Міністерство економіки, приховавши інформацію про наявність громадянства РФ.

Підполковник, поручник, політик та інші
Це далеко не перший випадок викриття в Польщі кадрових російських розвідників. У грудні 2016 року співробітники військової контррозвідки затримали Петра Цапа, офіцера 1-ї бази транспортної авіації у Варшаві, якому пред’явили звинувачення за статтею «збір або зберігання інформації для передачі іноземній розвідці».
У травні 2016-го військовий окружний суд Варшави за шпигунство на користь РФ засудив на шість років ув’язнення підполковника Міністерства оборони РП. За тиждень до того за обвинуваченням у шпигуванні на користь РФ був заарештований Матеуш Піскорський, лідер проросійської партії «Зміна». Як повідомили в Агенції внутрішньої безпеки (ABW) РП, п. Піскорський брав участь у «діяльності російської розвідки, спрямованої проти Польщі, виконуючи оперативні завдання з просування російських інтересів і маніпулювання настроями польського суспільства, отримуючи відповідне фінансування і винагороду».
Польські контррозвідники з’ясували, що в рамках цієї діяльності п. Піскорський створив політичну партію та громадські організації, фінансовані РФ, які «були покликані виконувати оперативні завдання, що спричинили б у Польщі антиукраїнські настрої та зіпсували українсько-польські відносини». Зокрема, п. Піскорський 2015 року організовував виїзди членів очолюваної ним партії «Зміна» до України та керував провокаціями, що полягали у паплюженні українських пам’ятників і написах «польський Львів» польською мовою, які мали на меті засвідчити «антиукраїнські настрої» поляків, котрі мешкають в Україні.
У березні 2015-го військова жандармерія заарештувала поручника військово-повітряних сил РП, котрий скопіював і передав росіянам понад 10 тис. планів польотів польських літаків F-16.

300 російських агентів
Ще 2013 року ABW стверджувала, що країна залишається під «ковпаком» агентів колишнього КДБ. Кшиштоф Бондарик, тодішній глава ABW, стверджував, що в РП працює приблизно 300 російських шпигунів! Імовірно, це число ґрунтується на даних про кількість співробітників Міністерства внутрішніх справ (МВС) Польської Народної Республіки (ПНР), які в комуністичні часи пройшли навчання в навчальних закладах КДБ і МВС СРСР — понад 600. З них, за даними польського часопису Nasz Dziennik, вдалося ідентифікувати лише 362.
Польські спецслужби побоюються відновлення старих зв’язків. «Такого ґатунку відносини не припиняються. Те, що спочатку контакти складалися на професійному ґрунті, не означає, що росіяни не вербували поляків для співпраці за гроші. Це досі становить велику небезпеку!» — наголошував Богдан Щвенчковський, один із колишніх керівників ABW. «Звісно, чим більше минає часу, тим таких людей менше. Однак багато колишніх співробітників польських спецслужб зробили кар’єру різних державних установах і бізнесі. Зараз їх усе ще можуть використовувати, щоб шкодити інтересам РП», — стверджував генерал.
Із ним погодився й Пьотр Гонтарчик, історик і політолог, котрий багато років працює над цією тематикою. «певна річ, люди з комуністичної СБ вже давно відійшли від справ, проте досі мають широкі можливості. Вони можуть сприяти вербуванню нових агентів із молодшого покоління, тих, хто прийшов на службу вже після 1990 року», — заявив він.
Славомир Ценцкевич, інший історик, котрий вивчає діяльність спецслужб, розповів: «У період ліквідації Військової інформаційної служби я ознайомився з повною документацією щодо операції «Зірка», в рамках якої після 1990-го проводилася перевірка офіцерського корпусу польської армії в контексті його зв’язків із росіянами. Ця операція засвідчила не тільки ту очевидну річ, що велика частина офіцерського корпусу бувала на різних стратегічних та оперативних навчальних курсах в СРСР, а й те, що в ході таких навчань відбувалися вербування. Росіяни в 1990-х сприймали цю групу, як «природну вербувальну базу».

«Справа Оліна»
У червні 1995 року Маріан Захарський, офіцер польської розвідки, завербував Григорія Якимишина, російського дипломата, котрий працював у Варшаві. Той був офіцером російської розвідки і здав польському колезі свого найважливішого агента Юзефа Олекси, на той момент — прем’єр-міністра Польщі! Анджей Мільчановський, тодішній глава міністр закордонних справ, публічно звинуватив главу уряду в роботі на російську розвідку під псевдо «Олін».
Щоправда, через відсутність доказів прокуратурі довелося закрити слідство, однак це не врятувало п. Олекси від ганебної відставки в січні 2005-го з посади спікера Сейму. Тоді люстраційний суд з’ясував, що 1970 року Юзеф Олекси дав письмову згоду співпрацювати з військовою розвідкою комуністичної ПНР.
В архівах спецслужб соціалістичної Польщі збереглася персональна справа п. Олекси. З неї стало відомо, що він упродовж чотирьох років регулярно зустрічався з кураторами на явках і в пунктах громадського харчування, інформуючи про контакти в закордонних поїздках і рекомендуючи кандидатів на поповнення таємної агентури. Двічі отримував за це матеріальну винагороду. Суд дійшов висновку, що Юзеф Олекси був свідомим секретним співробітником органів безпеки.
Зазначимо, що за польськими законами, співпраця з органами держбезпеки ПНР не карається законом, але є підставою для заборони обіймати посади в органах державної служби. Карне переслідування передбачене лише за співпрацю з іноземними спецслужбами.
Зазначимо, що п. Олекси хоча й подав у відставку, але свідому співпрацю заперечив. Наявність своєї особової справи у військовій розвідці він пояснив тим, що свого часу підписав згоду на військову перепідготовку, яка містила пункт про службу у фронтовій розвідці «у випадку війни».

«Сплячий агент T. J.»
У грудні 2010 року був винесений вирок такому собі Тадеушу T. J. (справжнього прізвища так і не розголосили), котрий був важливою ланкою шпигунської мережі ГРУ. Однак покарання виявилося напрочуд м’яким — лише три роки позбавлення волі.
Це зумовлено тим, що чоловік не провадив конкретну розвідувальну діяльність, а був так званим сплячим агентом, міцно вкоренившись у польське суспільство, набувши широких зв’язків і очікуючи моменту активації. Зокрема, з’ясовано, що він був членом елітного мисливського клубу, серед учасників якого — кілька польських відставних генералів, до яких агентові вдалося ввійти в довіру. Польські засоби масової інформації характеризували підсудного як «класичного нелегала, котрий навіть близько не підходив до російського посольства».
Та це не заважало йому підтримувати регулярний зв’язок із ГРУ. Слідчі відзначають, що Тадеуш добре володів навичками шифрування та підтримував постійні контакти зі своїми кураторами в Москві за допомогою ультрасучасної системи зв’язку, замаскованої під звичайне електронне устаткування.
Як бачимо, російська розвідка міцно вкоренилася в Польщі. Причому мова не лише про суто військові таємниці, приклад лідера партії «Зміна» свідчить, що Москва активно намагається пересварити Варшаву і Київ на ґрунті старих історичних образ. Нещодавні паплюження польських меморіалів в Україні й антиукраїнські провокації в Перемишлі та Варшаві наочно це доводять.

Ігор Берчак

До теми
У лютому цього року Інститут національної пам’яті Польщі (IPN) оприлюднив докази співпраці Леха Валенси, екс-президента країни (1990-1995) і лауреата Нобелівської премії миру (1983) зі Службою безпеки ПНР. Йдеться про експертний висновок співробітників Інституту судової експертизи ім. Яна Зіна в Кракові, які довели, що почерк таємного агента на псевдо «Болєк» повністю збігається з почерком п. Валенси. «Висновок судових експертів свідчить про те, що зобов’язання про співпрацю зі Службою безпеки від 21 грудня 1970 року було написане Лехом Валенсою. 17 рукописних квитанцій про отримання грошей за надану співробітникам спецслужби інформацію також були підписані Лехом Валенсою», — заявив Анджей Позорський, голова комісії IPN з розслідування злочинів проти польського народу. Дослідники інституту встановили, що за три роки роботи на спецслужби п. Валенса отримав за свою діяльність жалюгідні близько 600 USD за тодішнім курсом. Загалом він написав близько 40 доносів.
Скандальні документи знайшли в будинку покійного генерала Чеслава Кіщака, котрий у 1980-х рр. був міністром внутрішніх справ ПНР. До Інституту національної пам’яті звернулася його вдова Марія з пропозицією купити архів покійного чоловіка. Такі операції заборонені польським законодавством: громадяни зобов’язані здавати подібні документи в IPN. У результаті працівники інституту конфіскували папери, які зберігалися в будинку Кіщаків.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...