Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 21, 2020

У Польщі побачили «ознаки ґеноциду», але тільки з боку українців

Автор:

|

Червень 27, 2013

|

Рубрика:

У Польщі побачили «ознаки ґеноциду», але тільки з боку українців

Сенат (верхня палата парламенту — Національних зборів) Польщі 20 червня прийняв неприхильну щодо українців резолюцію з приводу 70-х роковин Волинської трагедії.

Підміняючи трибунал
Документ, за який проголосували 55 сенаторів (проти — 20, утрималися — десятеро), стверджує, що вояки Української повстанської армії (УПА) убили в 1940-х рр. на Волині понад 100 тис. поляків. І що «організований і масовий характер цих злочинів та жорстокість цих акцій надають їм характеру етнічної чистки, що має ознаки ґеноциду». Але щодо цього український історик Андрій Козицький слушно зауважив, що це рішення є суто політичним. Бо юридичне визначення ґеноциду може дати лише міжнародний суд у Гаазі або спеціально створений міжнародний трибунал.
Щоправда, верхня палата польського парламенту відхилила проекти резолюції, внесені опозиційною правоцентристською партією Prawo i Sprawiedliwosc та урядовою Polskie Stronnictwo Ludowe (PSL). Бо в них загибель поляків на Волині назвали «ґеноцидом» без «пом’якшення» його словом «ознаки».
Причому в проекті PSL пропонувалося ще й ушанувати вояків польських Армії Крайової, Кресової самооборони та Батальйонів хлопських, які масово знищували в 1940-х рр. цивільних українців. Натомість, Організацію українських націоналістів, УПА та дивізію «Галичина» в проекті резолюції від PSL пропонувалося оголосити «злочинними організаціями». Не підтримав сенат і поправки PSL до резолюції про встановлення 11 липня «Дня пам’яті жертв ґеноциду, здійсненого ОУН-УПА на Східних кресах ІІ Речі Посполитої» (так польські шовіністи продовжують називати західні Україну, Білорусь і Литву).

Чи так ідуть на примирення?
Резолюція сенату запевняє також, що «поляки прагнуть примирення та дружби з українцями». І наполягає на тому, що «справжнє примирення можна будувати тільки на правді та взаємному засудженні злочину».
Але навряд чи вона посприяє примиренню й дружбі українців і поляків. Бо ж «тільки правди та взаємного засудження злочину» в резолюції немає: хоч вона й «віддає шану» тим «українцям, які не піддалися атмосфері терору й, ризикуючи власним життям, допомагали своїм сусідам», згадує, що «Польща й Україна зробили дуже багато задля подолання важкого минулого», й визнає, що «в історії польсько-українських взаємин у XX ст. були події, якими Польща не може пишатися, – несправедлива національна політика ІІ Речі Посполитої, акції польської відплати», однак не бачить у тих акціях «етнічної чистки, що має ознаки ґеноциду». Їх сенат помітив тільки в загибелі поляків.
При цьому сенатори проігнорували зауваження українських істориків, що в 1940-х рр. на Волині українців і поляків знищували й німецькі окупанти та радянські партизанські й диверсійно-розвідувальні загони. Приміром, історик Володимир Трофимович цитував у своєму дослідженні спогади командира польського просовєтського партизанського загону Миколи Куницького про те, що його підлеглі, перевдягаючись на вояків УПА, палили на Волині села та вбивали їхніх жителів. Історик наводив джерело цієї інформації — M. Kunicki. Pamietnik Muchy (Варшава, 1959. — С. 437). Нагадував і про те, що командир совєтського диверсійно-розвідувального загону Дмитро Медведєв теж зізнався в спогадах, що його підлеглі перебиралися за вояків УПА.

Нав’язування стереотипу
Цілком слушно українські історики звертали увагу польських політиків і на те, що, оскільки 70 років тому УПА ще тільки створювалася, вона фізично не могла вбити більше, ніж 100 тис. поляків. Наводили вони й факти, які засвідчували, що польські дослідники дуже часто називали загиблими поляками українців, ліквідованих вояками АК.
А в переддень голосування в сенаті резолюції з приводу Волинської трагедії екс-президент України Леонід Кравчук спеціально прилетів до Варшави з метою переконати польських політиків, «аби в ухвалених ними документах не було положень, здатних підірвати подальший процес українсько-польського порозуміння». Зокрема, пояснював, що «ґеноцид — це сплановані дії держави», а «Україна 1943 року не мала держави й державних механізмів, якими могла би здійснити ґеноцид».
Утім, 55 сенаторів. які проголосували за «волинську» резолюцію, проігнорували й заклик свого екс-президента Олександра Кваснєвського, який закликав «обговорювати Волинську трагедію з обережністю, уникаючи роз’ятрювання ран». Адам Міхнік, головний редактор польського видання Gazeta Wyborcza, теж пояснював, що «українці не мали монополії на жорстокість». Відтак, протестував: «Хіба поляки мусять експлуатувати популярний у Народній Республіці стереотип «різуна», підлу тезу, що українці — «ґеноцидна нація»?»
Міністерства закордонних справ обох країн теж закликали не розпалювати пристрасті між ними. Польський політик і економіст Анджей Олеховський радив «зупинитися й не ухвалити в справі Волині врешті-решт чогось такого, після чого польський політик уже не зможе простягнути руку політикові українському», а колишній депутат сейму Мирослав Чех риторично запитував: «Чи не варто замислитися над тим, чому в критичні моменти історії прихильників української незалежності завжди оголошують «колаборантами» та «фашистами»?»

«Що змінилося?»
Київське інтернет-видання «Історична правда» слушно зауважило 21 червня: «1995 року на зустрічі польських і українських істориків поляки обчислювали кількість жертв із польського боку 50 тисячами осіб. Учорашня резолюція сенату називає число 100 тис., окремі діячі говорять і про 200 тис. Що змінилося? 2013-го парламент Польщі не відгукується на миролюбні ініціативи Верховної Ради України, відмовляється засуджувати операцію з депортації українців «Вісла», прославляє польське збройне підпілля, яке здійснювало етнічні чистки українців. Не важливо навіть, чи мали ці чистки «ознаки ґеноциду». Що змінилося?»
Як відповідь на це запитання «ІП» цитує слова оглядача київської газети «Дзеркало тижня. Україна» Сергія Махуна: «Ініціатори законопроектів пояснюють це таким чином: «Упродовж останніх років ми спостерігаємо нечуваний розвиток у західній Україні культу Степана Бандери й Української повстанської армії».
А на запитання: «Навіщо польським депутатам «ґеноцид» на Волині?» – п. Махун відповів так: «Польські джерела стверджують, що жорсткі заяви тамтешніх парламентаріїв стосовно волинських подій мають суто внутрішній підтекст. Вони вважають, що таким чином PSL намагається посилити свої електоральні позиції. Відносне падіння рейтинґу прем’єра Туска, партія якого — партнер «селян» у владі – є додатковим стимулом для PSL мобілізувати своїх виборців, зігравши на їхніх патріотичних почуттях, «використовуючи консервативні гасла й орієнтуючись на прошарок патріотично налаштованих виборців».

Ділять, щоб оволодіти
Ян Пєкло, директор польсько-української організації PAUCI, також стверджує, що «волинська резолюція сенату розрахована на внутрішній політичний ринок». Однак п. Махун нагадує й про те, що PSL має дуже сильні позиції в паливно-енергетичному й аграрному секторах країни, що дало їй змогу налагодити активні зв’язки з Москвою», чиї засоби масової інформації теж повсякчас дискредитують ОУН і УПА в намаганні розколоти Україну й підштовхнути її спершу до федералізації, а потім — до повного розпаду. Адже те, що не вдається «проковтнути» одразу, легше «піде» частинами.
За такого розвитку подій на «свій» шматок України розраховують і ті, хто кваліфікував убивства поляків на Волині як ґеноцид. Сергій Махун нагадує також, що вони неодноразово закликали «відтворити Річ Посполиту в межах кордонів, що існували до початку Другої світової війни», а відтак радили українцям «шукати Україну не на Галичині, не на Волині, а на річці Дніпрі, у Києві та в Харкові».
Утім, навряд чи сенат проголосував би за «характер етнічної чистки, що має ознаки ґеноциду», якби в Україні при владі були її патріоти. За те, за що ухвалила верхня палата польського парламенту, громадяни України повинні «дякувати» їхньому нинішньому керівництву, яке роздмухує в країні «антифашистську істерію», щоби відвернути від себе невдоволених, розвівши їх по різні боки барикад.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply