Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 15, 2018

Третя за величиною економіка ЄС опинилася на порозі політичної дестабілізації

Автор:

|

Грудень 08, 2016

|

Рубрика:

Третя за величиною економіка ЄС опинилася на порозі політичної дестабілізації
Маттео Ренці власноруч запустив механізм Italexit

Маттео Ренці власноруч запустив механізм Italexit

У неділю, 4 грудня, в Італії пройшов загальнонаціональний референдум щодо конституційної реформи, ініційований Маттео Ренці, прем’єр-міністром країни. «За» конституційні зміни проголосувало трохи більше, ніж 40 % виборців, проти — майже 60 %. Як підсумок, вже в ніч на 5 грудня ініціатор референдуму, котрий вважається виразно проєвропейським політиком, заявив, що йде у відставку. Експерти заговорили про велику ймовірність Italexit — процесу виходу Італії з єврозони.

100 замість 315
Юридично на референдум було винесене питання про схвалення законопроекту щодо зміни Конституції Італії, в результаті якого кардинально змінилася би політична система країни. «Зараз парламент в Італії розділений на дві абсолютно рівноцінні палати, які мають рівні права, в т. ч. право вето на зміни, внесені в іншій палаті. Проходження будь-якого закону через таку систему — надзвичайно важка процедура. І дуже часто бувало так, що та чи інша ініціатива не отримувала схвалення до закінчення терміну депутатських повноважень парламентаріїв цього скликання», — розповідає італійський журналіст Ауреліо Монтіджеллі. «Навіть якщо треба змінити бодай одному кому в законі, це мають схвалити обидві палати парламенту. Ця проблема в Італії існує вже кілька десятиліть», — пояснює Франко Павончелло, професор Римського університету ім. Джона Кабота. Надскладна система прийняття законів змушує обговорювати їх роками.
Головна ідея ініціатора референдуму п. Ренці — кардинальна зміна принципів формування і роботи сенату — горішньої палати італійського парламенту. Зараз сенат і палата депутатів формуються на одних і тих же принципах (загальнонаціональні вибори) і багато в чому дублюють один одного.
Нова схема передбачала перетворення сенату на палату реґіонів: замість сенаторів, яких обирають загальним голосуванням, у горішній палаті мали б засідати представники реґіональних урядів — мери та радники. Зберігалися б в її складі — але не більше п’яти осіб — і громадяни, котрі призначаються особисто президентом. У результаті чисельність сенату мала скоротитися з теперішніх 315 до 100 осіб. Також горішня палата парламенту позбавлялася можливості виносити вотум недовіри прем’єр-міністру.
Зміни мали зачепити і нижню палату: передбачалося, що депутати будуть обиратися за мажоритарною системою (гарантуючи більшість партії, яка перемогла на виборах). Крім того, нижня палата отримувала право приймати закони, навіть якщо сенат проголосував проти. Крім цього, реформа передбачала урізання повноважень реґіонів: питання енергетики, стратегічної інфраструктури та цивільного захисту відходили до компетенції президента. Але запропоновані зміни не отримали підтримки більшості італійців.
«Це третій серйозний шок для Європи за останні півроку. Після Brexit та обрання в США новим президентом Дональда Трампа — тепер повалення італійського прем’єра Маттео Ренці», — пише оглядач Клаус Гайгер на сторінках німецької газети Die Welt.

Ліра замість євро
Експерти кажуть, що результати італійського референдуму можуть стати прелюдією до політичної дестабілізації третьої за розміром (після Німеччини та Франції) економіки єврозони. Відставка Маттео Ренці означатиме нові вибори, у результаті яких більшість у парламенті може дістатися євроскептичним партіям на кшталт руху «П’ять зірок», Ліґи Півночі та партії «Вперед, Італіє» Сильвіо Берлусконі. Їхні лідери вже торочать про проведення наступного референдуму, цього разу — про вихід Італії із європейського валютного союзу та повернення до національної валюти — ліри. Відповідний референдум може бути проведений вже навесні наступного року (щоправда, не варто плутати вихід із єврозони з юридичним виходом зі складу Європейського Союзу, як це було у випадку з британським Brexit).
Водночас Брюссель може сам підштовхнути Рим до відмови від євро. Вже зараз Європейський Союз (ЄС) вимагає від Італії неухильного виконання положень Пакту про стабільність, згідно з яким дефіцит бюджету не може перевищувати 3 % валового внутрішнього продукту (ВВП), інакше країні загрожують багатомільйонні штрафи (розмір зовнішнього боргу Італії становить 133 % від ВВП).
Натомість італійська влада наполегливо вимагає збільшити фінансування зі загальноєвропейського бюджету на утримання сотень тисяч міґрантів із Африки та Близького Сходу, які через Середземне море масово переправляються на італійську територію. Якщо Рим не отримає омріяну субсидію, євроскептики радо скористаються нагодою оголосити референдум.
Щоправда, наразі шансів у них небагато: як свідчать останні соціологічні опитування, проти єдиної європейської валюти налаштовані тільки 15,2 % італійців, тоді як 67,4 % підтримують євро. Але хто сказав, що досвідчені популісти за півроку-рік не закрутять італійцям голову. Зрештою, британці, за всіма даними, також нібито були проти Brexit, але в підсумку Лондон таки розлучається з Брюсселем.
«Немає жодних сумнівів, що потенційний вихід Італії з єврозони значно послабить ЄС. У такому випадку в нього практично не залишиться вибору, крім як провести радикальні реформи, закликавши всі країни-члени підписати новий основоположний договір, або розпастися», — заявив в інтерв’ю чаcопису FigaroVox відомий французький економіст Жак Сапір.

Ігор Берчак

До теми
Того самого дня, коли італійці сказали «ні» конституційній реформі, австрійці сказали те саме ультраправому кандидату в президенти Норберту Гоферу, котрий ішов на вибори під гаслами євроскептицизму та ніколи не приховував своїх проросійських поглядів. За підсумками повторного другого туру голосування на виборах президента Австрії перемогу здобув професор економіки Александр ван дер Беллен, прихильник подальшого зміцнення ЄС.
Цікаво, що прадід новообраного президента Австрії походив iз України. Відповідні дані ще в травні розмістив у Facebook міський архів Таллінна, який передусім робив акцент на естонському походженні ван дер Беллена. Зокрема, батьки президента були громадянами Естонії й на час народження сина 1944 року проживали у цій країні. До російського Пскова родина ван дер Белленів прибула з Голандії 1763-го, 1791 рoку переїхала до естонського Тарту. Прадід же Александра ван дер Беллена (по-батьківській лінії) Максиміліан Ґеорґ Рейманн народився 1826-го на території сучасної України — в Полтавській губернії.
Але це — історія. Повернімося до сьогодення. «Перемога Александра ван дер Беллена свідчить про розчарування в правих популістах. Тому що виборці, врешті-решт, цінують все ж інформацію, аналіз і чесність, а не пропаганду, спотворення й обіцянки. Після поразки Норберта Хофера жоден попутний вітер не подме з Австрії на підтримку на виборах таких самих популістів Герта Вілдерса в Нідерландах і Марін Ле Пен у Франції. Європа полегшено зітхнула», — написав німецький часопис Handelsblatt.
Тим часом не все так просто й з іншим відомим політиком-популістом — новообраним президентом сусідньої з Україною Молдови Ігорем Додоном. Як відомо, його виборча кампанія мала яскраво виражений антиєвропейський і проросійський характер. У Києві перемогу лідера молдовських соціалістів сприйняли вкрай боляче, вважаючи це ще однією перемогою Кремля.
Проте, щойно ставши президентом, п. Додон в інтерв’ю «Німецькій хвилі» відкрито відкинув так званий план Козака, який, нагадаємо, передбачав повернення до складу Молдови самопроголошеного Придністров’я на умовах федерації. Наміри Кремля ті ж, що й стосовно Києва — запхати сепаратистів у склад України на правах суб’єктів федерації, які в подальшому блокуватимуть будь-які спроби євроінтеграції чи зближення з НАТО.
Перші візити нового молдовського президента вже проанонсовані: перший — до Москви, другий — до Брюсселя. Швидше за все, і там, і там Ігор Додон робитиме реверанси у бік приймаючої сторони. І політика офіційного Кишинева буде аж ніяк не проросійською, а вестиметься під старим, як світ, гаслом: і нашим, і вашим.
«У симетрично розділеному молдовському суспільстві, де половина населення орієнтована на Захід і половина — на Схід, а велика частина громадян дивиться на владу як на особистого ворога, Ігор Додон виграв вибори з урахуванням фактора протестного голосування. Отже, йому доведеться у всіх сенсах відповідати за свою передвиборчу проросійську риторику й одночасно завойовувати симпатії проєвропейців. Інакше він просто позбудеться влади», — робить висновок «Німецька хвиля».
Крім цього, не варто забувати про олігархічно-кланову складову в молдовській політиці. За деякими даними, у Заходу є серйозні важелі тиску на наймогутнішого олігарха республіки Влада Плахотнюка, без підтримки котрого жоден президент не всидить довго у своєму кріслі. Тож не такий страшний для Києва молдовський чорт, як його малюють.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...