Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 25, 2020

РП запрошує нащадків мешканців Речі Посполитої

Автор:

|

Вересень 13, 2020

|

Рубрика:

РП запрошує нащадків мешканців Речі Посполитої
Річ Посполита в часи свого розквіту

Уряд Республіки Польща (РП) розпочав процедуру спрощення правил отримання можливості законного проживання на території країни для нащадків мешканців першої та другої Речі Посполитої. «Уряд починає роботу над рішеннями, які дозволять спростити процедури і можливості, пов’язані з поселенням у РП усіх нащадків жителів першої і другої Речі Посполитої, які заявляють про зв’язок із Польщею», — цитує Міхала Дворчика, главу канцелярії прем’єра РП, видання Business Insider.

Генеалогічне дерево і 4 млн потенційних міґрантів
Як не дивно, ця новина пройшла майже непоміченою в українських медіа. Можливо, причина в тому, що ніхто не уявляє, як таку ідею можна реалізувати на практиці. Перша Річ Посполита існувала на частині територій сучасних РП, Литви, Білорусі, України, Російської Федерації (РФ) та Латвії у 1569-1795 рр. Друга — у 1918-1939 рр. на частині територій сучасних РП, Литви, Білорусі й України.
Тобто, на підтвердження свого права на спрощену процедуру отримання права на проживання на території РП (але не отримання повноцінного громадянства), потенційний кандидат повинен ретельно дослідити своє генеалогічне дерево та надати докази свого зв’язку з країною, яка не існує уже понад 225 років (!). Знову ж таки, незрозуміло, що означає термін «спрощення правил отримання можливості законного проживання на території РП».
Зараз у РП існує три категорії видів на проживання для громадян третіх країн, а саме: дозвіл на тимчасове проживання; дозвіл на постійне проживання; дозвіл на проживання довготривалого резидента Європейського Союзу (ЄС). Також із 2008-го є можливість отримати Карту поляка — документ, який підтверджує приналежність особи до польського народу поза межами історичної батьківщини і дає певні привілеї для проживання. Карту можуть надати лише особі, котра не має громадянства РП або дозволу на проживання в цій країні й має громадянство Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Естонії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Литви, Латвії, Молдови, РФ, Таджикистану, Туркменістану, України або ж Узбекистану.
Якихось роз’яснень щодо привілеїв нащадкам мешканців чи першої, чи другої Речі Посполитої з Варшави наразі не надходило. «Польське радіо» припускає, що така широка категорія потенційних міґрантів може стати способом порятунку польського ринку праці, позаяк згідно з урядовими прогнозами, до 2030 року РП бракуватиме близько 4 млн робітників.

Від моря до моря
Але насправді ідея може полягати в тому, що Варшава вирішила повернутися до однієї вже забутої концепції, що передбачає перетворення РП на нового реґіонального лідера Центрально-Східної Європи.
Зараз уже ніхто не пам’ятає інтерв’ю 2018 року, яке Ромуальд Шереметьєв, заступник міністра оборони РП у 1997-2001 рр., дав виданню Polska Times. У ньому політик, зокрема, заявив наступне: «Повинна бути створена Річ Посполита, яка включить у себе Білорусь та Україну, а польсько-російський кордон буде проходити під Смоленськом, а ще краще — за Смоленськом».
У XVI ст., після остаточного об’єднання з Великим Князівством Литовським в єдину Річ Посполиту, Польща перебувала в зеніті могутності, простягаючись в прямому сенсі від моря до моря — від Балтійського до Чорного. Основи ідеї нового Міжмор’я (латиною Intermarium) заклав ще до Другої світової війни Юзеф Пілсудський, один із «батьків» теперішньої польської держави.
Ідея відродилася вже в XXI ст. Анджей Дуда, діючий президент РП перед, початком своєї першої каденції в серпні 2015 року в інтерв’ю Польській пресовій аґенції висловився на користь «тіснішої співпраці країн цього реґіону — від Балтики до Адріатики та Чорномор’я». «У цих країн є спільний досвід, пов’язаний із другою половиною XX ст., і сьогодні часто вони відчувають спільні проблеми. Гадаю, що це не лише питання безпеки, а й економічної ситуації», — наголосив тоді він.
Після цього про Міжмор’я у Варшаві на офіційному рівні не згадували. Окремі польські політологи озвучували ймовірний склад гіпотетичного партнерського блоку: власне РП, а також Україна, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Угорщина, Румунія, Чехія, Словаччина та якась частина держав колишньої Югославії.
Зрозуміло, що зібрати докупи всі ці зовсім різні політично, економічно й ідеологічно держави буде вкрай складно. Водночас для України участь у Intermarium, теоретично, була б вигідною. «Під час подій 2014 року саме держави Центрально-Східної Європи надали Україні левову частку військової допомоги, що серед іншого зупинило просування російських сил на Донбасі. Не менш важливо, що більшість із тих країн колись були членами «Варшавського договору» (Болгарія, РП, Румунія, Словаччина Угорщина, Чехія), або входили до складу СРСР (держави Балтії). Не зважаючи на те, що всі ці держави є членами НАТО, у них на озброєнні досі залишається значна частка військової техніки радянського зразка. Саме це, а також те, що згадані держави ще не повною мірою перейшли на стандарти НАТО, дає змогу стверджувати, що досягнення оперативної сумісності їхніх Збройних сил (ЗС) зі ЗС України можна досягти набагато швидше, ніж зі західноєвропейськими членами Альянсу», — писав свого часу незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел».

Подарунок для Путіна
З іншого боку, момент для «нащадків Речі Посполитої» обраний украй невдало. На тлі масових протестів у Білорусі (яка, за задумом, також мала б стати членом Міжмор’я) ініціатива Варшави може стати справжнім подарунком для президента РФ. Останній, нагадаємо, разом із білоруським «бацькою» Олександром Лукашенком, проти якого власне й спрямовані протести, всіляко роздмухує ідею про західних «ляльководів», зокрема, з Варшави, котрі нібито докладають усіх зусиль, аби посварити «братні білоруський і російський народи».
Зрештою, польська ідея може додати перцю й до українсько-польських стосунків, адже напередодні місцевих виборів декотрі радикальні українські політичні сили радо скористаються нагодою зайвий раз продемонструвати свій «патріотизм» і «готовність до скону захищати національні інтереси».

Ігор Берчак

До теми
Матеуш Моравєцький, керівник уряду РП, із обуренням прокоментував встановлення меморіальної таблиці на місці, де колись було с. Гута Пеняцька (Бродівський район Львівської області), наголосивши на викарбуваних на них словах «бандити з Армії Крайової» (АК). «Ми не можемо змиритися зі стиранням пам’яті про жертв українських націоналістів і спробами переписати історію. Завдяки героїзму АК тисячі людей уникнули смерті від рук звірячих катів», — написав глава польського уряду в Twitter.
Кілька років тому біля пам’ятника у Гуті Пєняцькій, присвяченому пам’яті близько 800 поляків, знищених нацистами 28 лютого 1944-го, встановили ще й хрест, який вшановує пам’ять 34 українців, котрі загинули у період із вересня 1943-го до березня 1946 року. 30 серпня ц. р. представники Всеукраїнського об’єднання «Свобода» встановили й освятили в цьому місці інформаційну таблицю з написом: «Пам’яті українців і поляків, убитих і замордованих польськими бандитами АК і російськими енкаведистами в 1943-1946 рр. у Гуті Пеняцькій та її найближчій окрузі».
Бартош Ціхоцький, посол РП в Україні, заявив, що розміщений на таблиці текст образливий і науково сумнівний. «Я вірив і досі вірю, що Гута Пеняцька може стати місцем відновлення процесу примирення між поляками й українцями, але бачу, що в Україні є кола, які турбує кожен крок у правильному напрямку й які хотіли б, з незрозумілих для мене причин, зупинити будь-який позитивний процес, нещодавно ініційований президентами Анджеєм Дудою та Володимиром Зеленським», — заявив він.
Згідно з документами Архіву новітніх актів РП, 28 лютого 1944 року Гуту Пеняцьку знищив підрозділ німецької таємної польової поліції. Як зазначав раніше Володимир В’ятрович, колишній директор Українського інституту національної пам’яті, а тепер народний депутат України, Гута Пеняцька була опорною базою польського підпілля, яке надавало активну допомогу радянському партизанському загону. Останній здійснив кілька диверсій, унаслідок яких загинули німецькі офіцери, що й стало причиною проведення каральної операції, внаслідок якої село (172 господарства) було повністю спалене, вбили всіх мешканців (за різними оцінками, від 500 до 800 осіб, в т. ч. жінок і дітей). Врятуватися вдалося лише одному чоловіку, котрий зумів утекти. Після цієї трагедії польське підпілля провело кілька акцій у 14 українських селах, упродовж чотирьох днів знищивши понад 1,5 тис. українців.

About Author

Meest-Online