Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 6, 2020

Путіну переграти Зеленського не вдалося

Автор:

|

Грудень 12, 2019

|

Рубрика:

Путіну переграти Зеленського не вдалося

У понеділок, 9 грудня, в Парижі відбулася довгоочікувана зустріч «Нормандської четвірки» — лідерів України, Федеративної Республіки Німеччина (ФРН), Франції та Російської Федерації (РФ). Загалом перемовини тривали майже дев’ять годин (з яких близько години пішло на двосторонню зустріч Путіна та Зеленського), тож на підсумкову пресконференцію учасники вийшли вже в ніч проти 10 грудня. Як і очікувалися, серйозного прориву щодо припинення війни на Донбасі досягнути не вдалося, тим не менш прийняли низку важливих рішень. Найголовніше, що попри попередні побоювання, нібито старому (в прямому і переносному значеннях) політичному вовку Путіну вдасться переграти недосвідченого українського президента, цього не сталося. Загалом експерти оцінили результати перемовин у Парижі спортивним терміном «нічия».

«Чи можна домовлятися з Путіним? Дуже складно»
Почали лідери з двосторонніх зустрічей: поки Емманюель Макрон розмовляв із Володимиром Зеленським, Анґела Меркель спілкувалася з Путіним. Після цього президент Франції та канцлерка ФРН помінялися співрозмовниками. Остання двостороння зустріч відбулася між п. Меркель і п. Макроном. Оскільки «двосторонки» затягнулися, то перемовини власне «четвірки» почалися зі запізненням. І коли чотири лідери сідали за спільний стіл, атмосфера була вже не радісною, а радше напруженою.
Довгий час було неясно, чи відбудеться двостороння зустріч між Зеленським і Путіним. Остаточно її підтвердили вже у день перемовин. Спершу цю зустріч планували провести після підсумкової пресконференції. Утім, вже під час саміту порядок змінили. Чотиристоронню зустріч перервали для перемовин між президентами України та РФ. Вони тривали загалом близько години, спершу зі залученням «газових» команд, оскільки мова йшла про можливість укладення нового контракту на транзит російського газу територією України. З боку України в перемовинах брали участь виконавчий директор Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України» Юрій Вітренко та міністр енергетики України Олексій Оржель, від Москви в обговоренні взяли участь міністр енергетики РФ Олександр Новак і глава «Газпрому» Олексій Міллер.
Потім президенти України та РФ приблизно 10-15 хвилин спілкувалися віч-на-віч. Про що саме, не сказали, але зрозуміло, що за такий короткий проміжок часу жодних серйозних домовленостей досягнуто не було.
Багатьох журналістів цікавили враження Володимира Зеленського, для котрого цей саміт став першим дипломатичним заходом такого рівня та складності, від російського президента. «Чи можна домовлятися з Путіним? Дуже складно. Він розбирає кожне питання на деталі, й ми починаємо навіть кожне слово врегульовувати. А я інша людина, швидка. Ось думаю: раз, і домовилися», — зізнався п. Зеленський.

Розбіжності між Києвом і Москвою
На підсумковій пресконференції український лідер наголосив, що українська сторона наполягала на пріоритетності виконання безпекової частини мінських домовленостей. Він визнав наявність розбіжностей у поглядах із Путіним щодо відновлення Києвом контролю над кордоном. Президент України наполягав на необхідності повного відновлення контролю до проведення передбачених мінськими угодами місцевих виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), натомість президент РФ казав про зворотну послідовність: спершу вибори — потім кордон.
Проведення місцевих виборів в ОРДЛО, на думку Володимира Зеленського, можливе лише на основі законодавства України та відповідно до стандартів Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) лише після відновлення контролю Києва над українсько-російським кордоном. За його словами, питання кордону будуть обговорювати на наступній зустрічі в «Нормандському форматі», яку запланували провести за чотири місяці.
Також п. Зеленський вказав на неможливість федералізації України. Крім цього, він сказав про неприпустимість диктувати Україні вектор напрямку руху та наголосив на приналежності Автономної Республіки Крим (АРК) та Донбасу Україні, яка не готова йти на якісь компроміси з цих питань.
Водночас Путін у своєму виступі вказував на необхідність внесення до Конституції України норми про особливий статус Донбасу та наполягав на прямому діалозі Києва з лідерами терористичних «республік».

Підсумкове комюніке
За підсумками перемовин лідери України, ФРН, Франції та РФ погодили спільне комюніке, яке передбачає, зокрема, припинення вогню на Донбасі й обмін полоненими у форматі «всіх на всіх». Подібні домовленості не є новими, проте в документі вказали конкретні терміни — обидва пункти мають бути втілені в життя ще до кінця цього року.
А першим кроком в обміні утримуваними буде звільнення «всіх встановлених на всіх встановлених». Як уточнив президент України, поки що йдеться про утримуваних на Донбасі, хоча він порушував питання і щодо утримуваних осіб на території АРК і РФ. «Домовилися про початок — всіх узгоджених на всіх узгоджених. Зараз ідеться про Донбас. Давайте зробимо перший крок. Це великий крок, бо 72 людини можуть приїхати додому», — наголосив п. Зеленський. Пізніше Валерія Лутковська, представниця України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську (ТКГ), уточнила, що йдеться про 77 українців, утримуваних на окупованому проросійськими бойовиками Донбасі.
Крім того, сторони домовилися про розведення сил на трьох додаткових ділянках. На яких саме, поки що невідомо. За словами п. Зеленського, він дав вказівку начальнику Генерального штабу Хомчаку підготувати для цього «три найпростіші точки, які допоможуть гуманітарному напрямку й які не є небезпечними». Завершитися розведення має до кінця березня 2020-го. Також учасники ТКГ мають 30 днів, аби знайти ділянки, де мають відкрити нові пункти перетину лінії розмежування на Донбасі.
У комюніке вдалося відобразити не лише гуманітарні та безпекові питання, але й політичні, хоча й у дуже загальних рисах. А саме: всі сторони висловили намір погодити «правові аспекти» особливого статусу місцевого самоврядування в ОРДЛО та зумовити закріплення положень так званої формули Штайнмаєра в українському законодавстві відповідно до досягнутих раніше домовленостей.
Володимир Зеленський, зокрема, заявив, що закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» може бути продовжений ще на один рік. Президент України зазначив, що наразі «простіше подовжити термін дії існуючого закону, ніж дочекатися його закінчення, а потім голосувати за новий».
Також український лідер запевнив, що жодних умов стосовно проведення за чотири місяці наступної зустрічі лідерів «Нормандської четвірки» не висували. «Немає жодних умов для наступної зустрічі… Через чотири місяці у нас є можливість продовжити дискусію і побачити результати того, що ми за цей час зробимо», — зазначив п. Зеленський і додав, що «ніякого домашнього завдання не існує».

Щодо газу так і не домовилися
Хоча «Нормандський формат» передбачає перемовини лише щодо шляхів врегулювання ситуації на Донбасі, але аж ніяк не газового транзиту з РФ через українську газотранспортну систему до країн Європи, але напередодні зустрічі в Парижі всі були свідомі, що цього разу газової теми уникнути не вдасться. Транзитний контракт між російським «Газпромом» і НАК закінчується 31 грудня ц. р. Для його продовження Москва висуває жорсткі умови: сторони повинні відмовитися від усіх взаємних претензій, укласти короткотермінову угоду лише на один рік і відновити пряме постачання газу з РФ. Позиція Києва не менш жорстка: укладення довготермінового контракту на десять років і жодних прямих закупівель в країни-аґресора.
Про газ Зеленський і Путін говорили під час двосторонньої зустрічі після основної фази перемовин «четвірки». Домовитися не вдалося. Юрій Вітренко заявив, що НАК не відмовлятиметься від фінансових компенсацій від «Газпрому», а питання продовження транзитного договору «вимагає подальших перемовин у різних форматах».
Коментуючи результати зустрічі «нормандської четвірки», Олексій Гончарук, прем’єр України, допустив можливість нової «газової війни» з РФ. «Ми досягли своєї мети в газовому питанні — вивели питання транзиту газу за межі обговорення ситуації на Донбасі. Не домовилися про контракт, але цього і не мало відбутися в Парижі. Україна буде домовлятися про газ надалі, можливо, непросто, можливо — з «газовою війною». Але ми повністю готові до цього: наші сховища наповнені, нашу логіку підтримують Європейський Союз (ЄС) і рішення Стокгольмського арбітражу, а «Північний потік-2» не добудований, — заявив п. Гончарук. — Нам потрібен довготерміновий контракт. Ми наголосили, що борг не подаруємо. Один із варіантів, який розглядаємо — борг можемо прийняти газом».
Зараз загальна сума претензій України до «Газпрому» сягає 22 млрд USD, із них 2,6 млрд USD російський монополіст уже гарантовано повинен сплатити за рішенням Стокгольмського арбітражу, ще 7 млрд USD — штраф Антимонопольного комітету України (можливість його стягнення майже нереальна), майже 12 млрд USD припадає на новий позов у Стокгольмському арбітражі (перспективи задоволення якого залишаються під великим питанням).
Хоча часу до Нового року залишилося обмаль, перспективи укладення транзитного контракту на вигідних для України умовах доволі високі. В Москві визнають, що «Північний потік-2» не вдасться запустити раніше середини 2020 року, а з країнами ЄС уже укладені ф’ючерсні контракти на постачання чималих обсягів газу.
Ще одна добра для Києва новина — 9 грудня Конґрес США погодив оборонний бюджет на наступний фінансовий рік на суму 738 млрд USD (із них на безпекову допомогу для України передбачено 300 млн USD). У ньому не лише виділені додаткові 734,3 млн USD «на стримування РФ», але й передбачені адресні санкції проти компаній, що беруть участь у реалізації проєкту «Північний потік-2», а також топ-менеджерів цих компаній, котрі можуть втратити можливість отримати американську візу і зіткнутися з блокуванням транзакцій, пов’язаних із їхньою нерухомістю або активами в США.

«Червоні лінії» залишилися неторканими
Поки у Парижі тривала зустріч «нормандської четвірки», у Києві відбувалася акція «Варта на Банковій». Вона стала продовженням розпочатої ще 8 грудня в столиці й багатьох інших містах загальноукраїнської акції «Червоні лінії для Зе».
До її проведення закликали лідери трьох парламентських фракцій. Спільну заяву «Про недопущення порушення національних інтересів України» підписали лідери політичної партії «Європейська солідарність» Петро Порошенко, партії «Голос» Святослав Вакарчук та Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Юлія Тимошенко.
Політики оприлюднили п’ять «червоних ліній», «порушення яких завдасть непоправної шкоди Україні».
Після завершення перемовин у Парижі акцію згорнули. «Президент Зеленський не перетнув жодних «червоних ліній». Вважаємо, що це і наша з вами заслуга. Саме завдяки масовому невдоволенню в Україні було засвідчено, що більшість українців хочуть миру, але не шляхом поступок аґресору», — заявили члени оргкомітету.

У Парижі зафіксували «нічию»
Загальні оцінки зустрічі в «Нормандському форматі» швидше позитивні. Більшість експертів відзначають важливість відновлення діалогу, але водночас наголошують на відсутності якихось проривних рішень. Зрештою, й сам Володимир Зеленський назвав результати перемовин «нічиєю».
До спортивної термінології вдався й Адам Еберхардт, директор Центру східних досліджень із Республіки Польща (РП). «Cкоріше 0:0, без гольових ситуацій. У мене складається враження, що сторони ведуть суперництво у різних дисциплінах. На цьому етапі Путін очікує скасування санкцій, а Зеленський сконцентрований на внутрішньому контексті — як довести, що він хоче досягнути миру без звинувачень у капітуляції», — написав він у Twitter.
Натомість Катажина Пелчиська-Наленч, колишня заступниця міністра закордонних справ РП й експослиня країни в РФ, вважає, що в цьому суперництві, на жаль, переміг Путін із рахунком 1:0. «Зеленський отримав сумнівні шанси на обмін полоненими, розмінування і тимчасове припинення вогню. У короткій перспективі він це «продасть» в Україні як успіх. РФ грає стратегічно: втягує Україну в легалізацію сепаратистів без повернення кордону. ФРН і Франція це забезпечують. На жаль, 1:0 для Путіна», — написала вона у Twitter.
Тим часом п. Меркель та п. Макрон на підсумковій пресконференції наголосили на досягнутому прогресі під час перемовин. Канцлерка вказала на потребу й надалі проводити розведення сил і засобів. «Є добра воля вирішувати й складніші питання», — зазначила вона.
Також німкеня наголосила, що мінські угоди не є «скам’янілим документом» і для їхнього втілення необхідна «гнучкість». «Мінський меморандум був підписаний 19 вересня 2014 року. І, звісно, з огляду на минулі в Україні президентські вибори можна поставити запитання: чи має ця угода «закам’яніти» або її можна повернути до життя?» — риторично запитала п. Меркель. За її словами, зокрема, завдяки вжитим президентом Зеленським заходам з’явилася можливість надати цьому документу «рух» і «еластичність».
Александр Хуґ, колишній перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, назвав факт перемовин «гарною справою». «Діалог варто вітати, але, враховуючи руйнування, спричинене більш ніж п’ятьма роками війни, це буде непросто. Українці з обох сторін лінії зіткнення, котрі продовжують страждати від цієї війни, повинні бути головним фокусом тих, хто має владу припинити кровопролиття», — заявив він у коментарі виданню Independent.
Україна і РФ досягли певного прогресу на зустрічі в Парижі щодо зменшення напруги в зоні бойового протистояння на Донбасі, однак сторони поки що залишаються далекими від спільного рішення щодо врегулювання конфлікту. Так охарактеризувало результати «нормандської зустрічі» видання Financial Times. «РФ та Україна домовилися про чергове припинення вогню у війні між підтримуваними Москвою сепаратистами й урядом у Києві. Втім вони залишаються глибоко розділеними у питаннях, як розв’язати конфлікт, описаний президентом Франції як «відкрита рана в серці європейського континенту», — пише видання.
«Чи не єдиною претензією до Зеленського, яка має під собою підґрунтя, є те, що обіцянки чинного президента досягти повної перемоги на саміті у Парижі не справдилися. Поразкою це також не є — було б дивно сподіватися, що вже перша зустріч із Путіним дозволить зрушити кригу в принципових питаннях», — підсумовує «Європейська правда».

Ігор Берчак

Довідка
Вперше лідери України, ФРН, Франції та РФ (Петро Порошенко, Анґела Меркель, Франсуа Олланд і Путін) зустрілися вчотирьох 6 червня 2014 року в Нормандії під час святкування 70-річчя операції «Оверлорд». Через назву місця зустрічі формат досі називається «нормандським». Перша зустріч конкретних результатів не дала: її учасники тільки висловилися за якнайшвидше припинення вогню на Донбасі.
Наприкінці червня 2014-го «нормандська четвірка» провела перемовини телефоном, а наступна очна зустріч відбулася 16-17 жовтня в Мілані. На цьому саміті було погоджено «Мінськ-1» — меморандум, який передбачав тимчасове припинення вогню на Донбасі та проведення виборів на окупованих територіях за українськими законами.
Наступні два етапи перемовин минули на рівні міністрів закордонних справ, президенти поспілкувалися лише телефоном, щоб узгодити дату наступної зустрічі. Друга зустріч «нормандської четвірки» відбулася в Мінську 11-12 лютого 2015-го і тривала близько 17 годин. Результатом стало підписання «Мінська-2». Угода передбачала припинення вогню з 15 лютого, відведення важкого озброєння від лінії зіткнення, обмін полоненими «всіх на всіх».
Впродовж кількох місяців після зустрічі сторони провели ще кілька телефонних перемовин, а зустрічі проводили міністри закордонних справ. Все зводилося лише до обговорення миротворчої місії, роботи ОБСЄ й обговорення реалізації мінських угод.
2015 року «нормандська четвірка» спілкувалася телефоном доволі регулярно. Того ж року відбулися ще одні перемовини, цього разу в Берліні. Лідери домовилися про припинення вогню, відведення озброєння та розширення мандату ОБСЄ. 2016-го в «Нормандському форматі» безрезультатно кілька разів зустрічалися міністри закордонних справ.
19 жовтня 2016 року в Берліні відбулася остання перед теперішньою зустріч «нормандської четвірки». Порошенко, Путін, Меркель і Олланд вирішили розробити «дорожню карту» імплементації мінських угод шляхом проведення виборів на окупованих територіях Донбасі і надання їм «особливого статусу». Більше «четвірка» не зустрічалася, проводили телефонні перемовини, зустрічалися міністри закордонних справ — усе закінчувалося «підтримкою мінських угод».

До слова
Доки в Парижі тривала зустріч «нормандської четвірки» в Нью-Йорку Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) затвердила резолюцію «Проблема мілітаризації АРК і міста Севастополь (Україна), а також частин Чорного й Азовського морів». Резолюцію підтримали 63 країни, проти виступили 19 держав, зокрема, РФ, Білорусь, Сербія, Китай, Вірменія, Куба, Киргизстан, північна Корея, Венесуела та Сирія. Ще 66 країн утрималися. Як повідомило представництво України при ООН на своїй сторінці в Facebook, резолюція містить вимогу до РФ вивести свої війська з Криму, засуджує проведення РФ військових навчань і висловлює занепокоєння через використання РФ захоплених у Криму військових підприємств. Також у документі вказується, що посилення військової присутності РФ та перешкоди для міжнародної навігації негативно позначаються на соціально-економічній ситуації в прибережних районах України.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply