Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 19, 2019

Президент Білорусі все активніше дистанціюється від Москви

Автор:

|

Вересень 25, 2019

|

Рубрика:

Президент Білорусі все активніше дистанціюється від Москви
Олександр Лукашенко

Минулого тижня головним ньюзмейкером на пострадянському просторі став Олександр Лукашенко, президент Білорусі. Під час зустрічі з Девідом Гейлі, заступником державного секретаря США з політичних питань, котрий прибув з офіційним візитом до Мінська, білоруський лідер домовився про відновлення повноцінних дипломатичних взаємин між двома країнами. Таким чином уже найближчим часом після майже 11-річної (!) перерви в Мінську з’явиться повноважний посол США. А за кілька днів Білорусь підписала угоду щодо спрощення візового режиму з Європейським Союзом (ЄС). Передбачається зниження вартості віз із теперішніх 60 EUR до 35 EUR і скорочення термінів їхньої видачі білорусам до десяти днів. Також анонсували візит до Мінська Федеріки Могеріні, верховної представниці ЄС зі закордонних справ і політики безпеки.
У Москві неабияк перелякалися і запустили новину про те, що ще до кінця ц. р. між Білоруссю та Російською Федерацією (РФ) підпишуть програма поглибленої економічної інтеграції, результатом якої стане те, що «вже 2022 року можна буде говорити про появу нової конфедеративної держави». Реакція Мінська виявилася блискавичною. В Міністерстві закордонних справ (МЗС) Білорусі заявили, що ажіотаж навколо програми виник «на порожньому місці». Як заявив Анатолій Глаз, прессекретар МЗС, програма лише ставить собі за мету реалізацію деяких положень підписаного 20 років тому Договору про створення Союзної держави РФ та Білорусі. Експерти називають дві основних причини такої виразно антиросійської політики Олександра Лукашенка. Одна з них пов’язана з явно аґресивними намірами Путіна, друга зумовлена суто внутрішніми чинниками.

Боротьба за суверенітет держави…
Після анексії Криму та початку збройної аґресії РФ на Донбасі президент Білорусі чітко збагнув, що незалежність його країни також опинилася під загрозою. Він не раз публічно висловлював претензії на адресу Кремля з приводу намірів останнього позбавити Мінськ суверенітету. В грудні 2018-го п. Лукашенко навіть скликав спеціальну пресконференцію для російських журналістів, на якій заявив, що під виглядом інтеграції РФ просуває ідею приєднання Білорусі. «Російські партнери знахабніли настільки, що викручують руки. Для нас суверенітет, запам’ятайте, це святе! Якщо нас хочуть, як Жириновський, поділити на області та впхнути в РФ, цього не буде ніколи. Й якщо такими категоріями керівництво РФ мислить, то це на шкоду самій РФ», — наголосив білоруський лідер.
А 2019 року п. Лукашенко характеризував російсько-білоруські стосунки так: на його думку, РФ повинна стати справжнім «старшим братом» для білорусів, підтримувати у важку хвилину, а не «гнобити і нахиляти». До політичних претензій додалися й економічні. Загнаний у кут міжнародними санкціями Путін відчайдушно шукає можливості зберегти на високому рівні фінансування новітньої гонитви озброєнь, яку сам і започаткував. Не треба забувати й про видатки на дві війни: на Сході України та в Сирії.
Тож у Кремлі вигадали такий собі податковий маневр у нафтовій галузі, який передбачає поетапне збільшення ставки податку на видобуток корисних копалин. У результаті податкового маневру ціна на російську нафту для Білорусі зрівняється зі світовою, що різко знизить рентабельність білоруських нафтопереробних заводів. Втрати для свого бюджету білоруси оцінюють в 10-11 млрд USD.
Компенсувати ці втрати РФ просто так не хоче, пропонуючи жорсткий варіант інтеграції. Але не у вигляді придуманої 20 років тому Союзної держави. «Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але давайте руйнуйте країну і вступайте до складу РФ», — обурювався п. Лукашенко, вчергове підкресливши, що питання незалежності для Білорусі — «священне».
Послідовно покращуючи стосунки зі Заходом, білоруський президент, вочевидь, намагається послабити аґресивну політику Кремля. Тим більше, що у нього є серйозний козир у рукаві. Територією Білорусі проходить нафтогін «Дружба», яким до Європи помпують нафту з РФ. «Якщо ми через Польщу та порти Балтії почнемо постачати нафту в Україну, то заберемо дві нитки нафтогону «Дружба». Це треба росіянам?», — пригрозив п. Лукашенко. Здається, це подіяло, змусивши Москву дещо пом’якшити риторику з приводу інтеграції. «Лукашенко показав себе грамотним перемовником, і Москва була змушена пом’якшити свою позицію. Тим більше, що Лукашенко заговорив про постачання американцями нафти в Україну через Білорусь», — пояснив Кирило Коктиш, білоруський політолог.

…та за особисту владу
Але, як досвідчений політичний вовк, Олександр Лукашенко рідко полює лише на одного зайця. До наступних президентських виборів залишається менше року, і «бацькові» необхідно в п’ятий раз переконати електорат у своїй незамінності. «Сигнал білорусам про більшу відкритість для них Європи і США Лукашенко напевно використає з вигодою для себе під час президентських виборів. Я думаю, він зацікавлений набрати бали в очах більш прогресивної, просунутої частини білоруського суспільства — людей мобільних, котрі часто їздять за кордон. Дані соціологічних опитувань свідчать, що вартість віз до ЄС усе ж має значення», — пояснив російській службі Бі-Бі-Сі Олександр Класковський, білоруський аналітик.
За кількістю виданих шенгенських віз на 100 тис. населення Білорусь уже кілька років випереджає Азербайджан, Вірменію та РФ. Влада і місцева преса нарікають на втрати білоруського бюджету через виїзд громадян на роботу, навчання та за товарами в європейські країни. Тільки в сусідній Польщі в крамницях і на ринках білоруси витратили торік 164,6 млн USD.
Для того, щоб здобути переконливу перемогу на виборах, йому потрібно продемонструвати бодай якісь успіхи в соціальній сфері. Але грошей у бюджеті бракує. «Однією з причин зацікавленості білоруської сторони в поверненні американського посла є економіка, питання залучення в Білорусь іноземних інвесторів. Серйозний західний інвестор прораховує всі ризики, в т. ч. політичні. Білорусь — єдина європейська країна, де немає посла США, що трактується як ознака нездорової ситуації всередині країни і навколо неї. Й є «стоп-сигналом» для серйозних західних інвестицій», — пише «Білоруський партизан».
Політичний оглядач Роман Яковлевський вважає дії п. Лукашенка прагматичними, але не впевнений, що той досягне своєї мети. «Він хоче матеріалізувати угоди зі Заходом в гроші. Сподівається на західні кредити, яких немає. Але обіцяних обсягів кредитів із РФ також немає. І Лукашенко кидається з боку в бік, грає в так звану багатовекторність», — розповів російській службі Бі-Бі-Сі експерт.
ОДнак відпрацьоване за чотири президентських терміни вміння всидіти на двох кріслах може стати п. Лукашенку в нагоді й цього разу. Здавалося б, саме зараз реально сваритися з Москвою йому не вигідно, адже РФ — основний економічний партнер Білорусі. При цьому в Кремля є всі можливості зіпсувати вічному білоруському президенту майбутню виборчу кампанію, закрутивши економічні гайки. Результат буде очевидний: подальше падіння економіки, і, як наслідок, зниження рівня життя, затримки з виплатами пенсій і зарплат бюджетникам. Але чи зважиться на це не менш досвідчений політичний вовк Путін?
«Так, теоретично це можливо, такий ресурс у Москви є. Але яким став би результат? Білоруський майдан? Новий і, швидше за все, прозахідний лідер? Не виключено», — міркує Олексій Макаркін, перший заступник генерального директора білоруського Центра політтехнологій. На його думку, Кремлю простіше домовлятися з п. Лукашенком, ніж із невідомо ким. «У результаті вибивання Мінськом преференцій із Москви триватиме, як і загравання з ЄС і США. Й РФ доведеться дивитися на це крізь пальці. Лукашенко хоче сподобатися і традиційному електорату, старшому поколінню, що чекає відродження СРСР, і показати молодим виборцям, що його приймає Захід. У Кремлі розуміють, що Лукашенко хоче грати на обох регістрах», — каже фахівець.

Ігор Берчак

Довідка
США визнали Білорусь незалежною державою 25 грудня 1991 року, й уже за три дні країни офіційно встановили повноцінні дипломатичні стосунки. Із початку 2000-х вони погіршилися. На початку жовтня 2004-го США запровадили санкції щодо Лукашенка та його оточення за придушення демократичних свобод, прийнявши «Акт про демократію в Білорусі». Офіційний Мінськ пред’явлені Вашинґтоном претензії демонстративно ігнорував. У березні 2008 року, після введення чергового пакету санкцій, посла Білорусі в США відкликали до Мінська «для консультацій», натомість, за наполяганням білоруської сторони, додому поїхала Карен Стюарт, посол США. Відтоді американське дипломатичне представництво очолювали тимчасові повірені у справах. Штат посольства США був скорочений із 35 до п’ятьох осіб; також скоротився й перелік консульських послуг. Білоруські громадяни були змушені звертатися за американськими візами в консульські відділення посольств США в Москві, Варшаві, Києві та Вільнюсі.
Договір про створення Союзної держави РФ і Білорусі підписали в грудні 1999 року. Він передбачає утворення єдиного політичного, економічного, військового, митного, валютного, юридичного, гуманітарного та культурного простору. Крім цього, передбачається уніфікація законодавства, державної символіки та валюти, а також створення єдиного парламенту й інших органів влади.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...