Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 20, 2019

Польща втрачає позиції в ЄС

Автор:

|

Грудень 06, 2012

|

Рубрика:

Польща втрачає позиції в ЄС

Країни – члени Єврозони нарешті досягли важливого компромісного рішення щодо створення єдиного наднаціонального фінансового органу, призначенням якого є регулювати політику національних банків держав членів цієї євроспільноти. Таке рішення, за оцінками групи глобальної розвідки Geostrategy, уже в найближчій перспективі стабілізує негативну фінансову ситуацію всередині Європейського Союзу (ЄС). Разом із тим, воно також підштовхне ЄС до подальшої фрагментації на кілька таборів, які, керуючись власними інтересами, усе більше віддалятимуться від вироблення загальноєвропейської стратегії та політики. Такий розвиток подій робить ЄС слабким гравцем на глобальних політичних і економічних ринках.

Внутрішня ситуація
Одним із наслідків європейської фінансової кризи, яку намагається приборкати Брюссель, стало поглиблення прірви, яка розділяє країни всередині самої Єврозони та країни поза її межами. Експерти передбачають, що ця прірва всередині ЄС може стати ще глибшою. Це пов’язано з тим, що десять країн – членів ЄС, які зараз не входять до Єврозони, поступово відходять від обговорення параметрів загальноєвропейського бюджету, і як наслідок ці країни випадуть із процесу прийняття важливих фінансових рішень у ЄС. Особливо негативно це позначиться на Польщі, яка набула найбільшого (порівняно з іншими молодими членами ЄС) політичного впливу всередині Європейського Союзу.
Окрім розколу ЄС на два табори за ознаками євровалюти, усередині нього навіть обговорюються питання щодо створення окремого бюджету для країн зони євро, що додатково руйнує внутрішній устрій цієї організації. За інформацією групи Geostrategy, польська сторона виступила категорично проти утворення окремого бюджету для країн – членів Єврозони, здійснюючи тим опір спробам Берліна та Парижа відсунути Східну Європу на задвірки загальноєвропейських процесів.

Варшава так просто не здається
У рамках діяльності Європейської комісії (ЄК) також тривають процеси, які виштовхують держави-нечлени Єврозони. ЄК щороку здійснює аналіз програм економічних реформ кожної окремої країни-члена ЄС. На основі аналізу готуються проекти відповідних рекомендацій на подальші 12-18 місяців (так звані CSR). Ці політичні рекомендації стосуються здійснення реформ у ключових сферах, таких як ринок праці чи бюджетна політика.
Разом із тим, ці рекомендації, як правило, готуються експертами ЄК на технічному рівні без їх обговорення в Європарламенті чи в національному парламенті окремої країни.
Аби уникнути випадіння Східної Європи зі загальноєвропейського контексту, Польща запропонувала готувати рекомендації CSR як у стінах Європарламенту, так і в національних парламентах. Зазначені пропозиції, на думку польської сторони, мають забезпечити більш демократичну легітимність ухвалених рішень у ЄС і дасть змогу належним чином інформувати громадськість про стан національних економік країн-членів із точки зору загальноєвропейської перспективи. Це також додатково стимулюватиме національні уряди до здійснення необхідних внутрішніх реформ, зокрема щодо дотримання макроекономічних показників, які базуються на загальноєвропейському бюджеті.

Усередині окремих груп ЄС теж існують конфлікти
Поки ці два табори — «табір Єврозони» й «табір національних валют» — поступово віддаляються один від одного, усередині них самих також назрівають конфлікти та внутрішній розкол. Зокрема, конфлікт між північно- й південноєвропейськими країнами – членами Єврозони почав формуватися одразу після початку світової фінансово-промислової кризи. Традиційно фіскально дисципліновані країни, такі як Німеччина, Фінляндія та Нідерланди, тиснули на південні країни, як-от Греція й Португалія, щоби ті вживали непопулярних заходів для зменшення дефіциту національних бюджетів. Із часом питання про надання фінансової допомоги підвенноєвропейським країнам стало постійним джерелом політичної напруги в парламентах Північної Європи.
Крім протистояння в Єврозоні по лінії північ-південь також існують протиріччя між найбільшими економіками Європи — Францією та Німеччиною. Хоча обидві країни зацікавлені у збереженні спільного лідерства в ЄС, їхнє довготермінове бачення майбутнього Європи є різним.
Франція настійливо пропонує створити механізм спільного боргу для Єврозони. Загалом, Париж виявляє більшу гнучкість щодо ситуації в країнах на периферії Єврозони й надає перевагу економічному зростанню на тлі значно меншої уваги до боротьби з інфляцією.
Своєю чергою, Німеччина, навпаки, хоче бачити Європейський Союз таким, у якому всі країни-члени рухаються в межах суворої фіскальної дисципліни під зростаючим пресингом європейських контролюючих органів.
Країни поза межами Єврозони також залишаються розділеними. Як зазначалося вище, Польща має всі підстави боятися, що фінансово-економічна криза підриває й без того слабку участь Варшави в ухваленні рішень ЄС. Центральні та східноєвропейські країни мають реальні побоювання щодо того, що створення окремого бюджету для Єврозони може скоротити європейський внесок до спільної сільськогосподарської політики — головну субсидію для цих країн. Вони також остерігаються, що внесок західноєвропейських країн до структурних фондів ЄС буде значно обмежено, що призведе до скорочення фінансових внесків до програм, які дозволяють молодим країнам Євросоюзу реалізовувати за підтримки Брюсселю національні інфраструктурні проекти.

А що робити Україні?
Послаблення ролі Польщі всередині ЄС — це, на думку експертів групи, один із найнегативніших геополітичних наслідків розвитку кризових явищ на території Європейського Союзу. В умовах відсутності повноцінного діалогу по лінії ЄС — Україна, а також фактично згорнутого розвитку двосторонніх відносин із локомотивами ЄС — Німеччиною, Францією, Великою Британією, скандинавськими державами, Варшава є чи не єдиним каналом реального діалогу України з ЄС. Тому відсторонення Варшави від формування та реалізації активної політики Євросоюзу ще більше послабить взаємини України з ЄС.
Поки європейська криза прогресує, ЄС продовжуватиме ділитися на частини. Уже існує поділ між північними та південними країнами Євросоюзу. Наявна також і зростаюча дистанція між Західною Європою, переважна більшість країн якої є членами Єврозони, і Східною, де більшість країн надалі зберігає свої національні валюти. Дроблення Євросоюзу зараз загрожує поширитися по всьому континенту, оскільки досягнення консенсусу між 27 країнами – членами ЄС із стратегічних питань стало майже неможливим завданням.
Група глобальної розвідки Geostrategy

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...