Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Поліція жорстоко розігнала учасників масових протестів у Мінську

Автор:

|

Серпень 12, 2020

|

Рубрика:

Поліція жорстоко розігнала учасників масових протестів у Мінську
Білоруська поліція — проти своїх громадян.

Спроба скинути диктатора Олександра Лукашенка, який найтриваліше в Європі (26 років) очолює державу, наразі не вдалася.

Догори дриґом
Масові цинічні фальсифікації на президентських перегонах у Білорусі спонукали 9 серпня громадян цієї держави до бурхливих стихійних протестів. Адже коли Центральна виборча комісія оголосила попередні результати виборів, то главі держави нарахували 80,23 % голосів, а Світлані Тихановській, кандидатці одразу кількох опозиційних штабів, котра долучилася до перегонів після арешту її чоловіка, — 9,9 %, попри те, що підсумкові протоколи 20 дільничних комісій у Мінську й столичному районі засвідчили протилежне — перемогу опонентки диктатора.
Її речниця Ганна Красуліна запевнила: «На окремих дільницях перевага над Лукашенком становить п’ять-шість разів».
На мінському порталі «Белсат.tv» повідомили, що в одній зі шкіл у місті Гродно поліція не випускала з неї членів виборчої комісії, бо ті не захотіли ставити підписи на протоколі зі сфальсифікованими показниками та вимагали чесного підрахунку голосів. В результаті перемовин дійшли «компромісу» — Тихановській записали 56%, хоч насправді за неї були 78 %.
Утім, влада й не приховувала, що фальсифікує результати виборів, позаяк ще вдосвіта неділі в Мінську помітили військову техніку. А впродовж дня поліціянти масово проганяли з виборчих дільниць і затримували спостерігачів від опозиційних кандидатів.
Оглядач Оксана Дубчик на запитання «Звідки такий колосальний розрив при тому, що хід компанії, налаштовував, принаймні, на вагоміший результат Тихановської?» відповіла: «Щоб деморалізувати. Адже в тому, що п’ятиразового президента оголосять ним ушосте, сумнівів ні в кого не було. Всі надії опозиції були пов’язані з подальшими протестами, масовими акціями громадської непокори. Але проти чого протестувати, за що боротися, коли з кожної праски звучатимуть саме ці розгромні цифри?».

«Ще м’яко»
Але десятки тисяч людей, не повіривши офіційним результатам виборів, усе ж вийшли на спонтанні протести в Мінську й інших містах Білорусі. Поліціянти та солдати внутрішніх військ закидали їх світлошумовими гранатами, обстріляли гумовими кулями, труїли сльозогінним газом, збивали з ніг струменями з водометів та автозаками (автомобілями для перевезення затриманих. — Авт.), жорстоко били й арештовували.
Побили навіть фотографа інформаційної аґенції Associated Press. Лікарі розповіли журналістам «Радіо Свобода», що вони цілу ніч оперували людей із пораненнями гумовими кулями.
За даними правозахисників, ввечері 9 серпня й в ніч на 10-те за ґрати потрапили близько 3 тис. білорусів. Причому журналісти засвідчили, що  на вулицях і в дворах хапали навіть випадкових перехожих.
Поліціянти чи то залякували таким чином демонстрантів, чи то «виконували план затримання протестувальників». Тож навіть штаб Тихановської в Мінську забарикадувався, щоб захистити своїх працівників від можливих затримань.
Але президент Лукашенко запевнив: «Ми ще м’яко відповідаємо, м’яко. Недооцінювати ситуацію не можна, але, щоб казати, що країна зі завтрашнього дня буде ввергнута в хаос або якесь протиборство, протистояння або якусь громадянську війну, підстав абсолютно немає. Я вам це щиро заявляю та гарантую».
Та поліцянти ганяли мітинґарів не скрізь. У деяких містах вони навіть опустили щити. А в Барановичах, де їм протистояли близько 8 тис. людей, відступили.
Роман Безсмертний, колишній посол України в Білорусі, зауважив: «Кількість спецвійськ домінувала над кількістю протестувальників в усіх містах. Це означає, що у придушенні цих протестів брали участь не лише спецвійська Білорусі, а й Росії. 2014-го міністерства внутрішніх справ Російської Федерації (РФ) і Білорусі підписали угоду про взаємну допомогу. Цей документ передбачав допомогу військами для охорони громадського порядку». «Кремль піде на все, щоб залишити Лукашенка. Кремлю вкрай потрібен такий ослаблений президент Білорусі, з яким у світі ніхто не спілкується», — пояснив дипломат.

«Зіграв на випередження»
Звісно, Захід просто приречений не ігнорувати цинічне насильство в Білорусі. Але Лукашенко «зіграв на випередження». Як писав «Міст», 29 липня під Мінськом затримали 32 бойовиків Сил спеціальних операцій РФ, які, маскуючись під приватну військову компанію «Ваґнер», воюють на сході України, в Сирії, Лівії та Венесуелі.
Зокрема, серед них є й колишні громадяни України, котрі воювали на Донбасі на боці РФ. Одного з них, Андрія Бакуновича, запідозрили в Україні, що брав ще й участь у розстрілі «Небесної сотні». Але Олексій Донський, прокурор у справах Майдану, це не підтвердив.
Російський консул Кирило Плетньов запевнив, що затримані прямували транзитом через Мінськ в «одну з держав у латиноамериканському реґіоні». Але в Слідчому комітеті Білорусі їм інкримінували підготовку масових заворушень у цій країні.
Оглядач Аліса Поліщук пояснила: «Вибори в сусідній державі — хороша можливість для РФ використати ситуацію. Один зі сценаріїв (бандитський) — створити проблеми чинному політичному режиму Лукашенка, посіявши хаос у країні, в т. ч. за допомогою підбурювання протестів, які справді мають під собою ґрунт, коли влада не зможе повністю контролювати ситуацію в країні, і тоді Москва запропонує свої послуги — допоможе навести лад. В такому сценарії послаблений Лукашенко буде змушений піти на поступки росіянам, котрі давно мріють про аншлюс Білорусі».
Але коли президент України повідомив своєму білоруському колезі за посадою, що сподівається передачі затриманих бойовиків Україні, то Лукашенко лише пообіцяв «співпрацю в рамках міжнародних угод». Насправді ж виторгує у Кремля за затриманих те, що вважатиме вигідним особисто йому.
Оглядач Оксана Дубчик пояснила: «Москва, за розрахунком Лукашенка тепер не «ворухнеться» — бо він тоді видасть Україні тих «ваґнерівців», котрі брали участь у війні на Донбасі й анексії Криму. А це — серйозні проблеми для Кремля, які йому зараз не потрібні. Водночас Лукашенко подає сигнал Заходу — бачите, як я, «останній диктатор Європи» протистою Путіну? Якби не я, російські танки уже були б на 500-600 км ближче до вас. Він послав сигнали тим, хто в ньому може бути зацікавлений, незважаючи, навіть, на несприйняття його особисто. А це — США й Європейський Союз».

Що далі?
10 серпня протестувальники оприлюднили план подальших дій: запевнили, що вони продовжать акції на вулицях та оголосять загальний страйк, який триватиме доти, доки влада не звільнить затриманих і не оголосить нові президентські вибори без Лукашенка. А також закликали блокувати дороги та виводити з ладу спецтехніку поліціянтів — пробивати шини їхніх мікроавтобусів та автозаків. Того ж дня розпочали страйк працівники Білоруського металургійного заводу. Біля нього негайно ж з’явилися автозаки.
«Протести в Білорусі будуть наростати, адже зупинити їх уже неможливо. Емоції взяли гору, ненависть міліції та спецвійськ лише спонукає людей до протесту. Але якщо протест не має лідерів, тоді він стає стихійним. З одного боку, це означає, що він буде радикалізуватися. Натомість із іншого — що владі буде легко його придушувати», — вважає Роман Безсмертний.
Із ним погодився Ігор Соловей, аналітик Аґенції міжнародних досліджень. «Для нової хвилі протестів у Білорусі потрібен лідер, а його немає. Тихановська сама сказала, що вона не лідер, а символ. Вона не може підняти людей», — пояснив він.
Тієї ж думки тримається політолог-міжнародник Андрій Бузаров, котрий дійшов такого висновку: «У мене великі сумніви, що активність опозиційно налаштованих громадян може привести до якихось змін. Проблема у фрагментації опозиції. Немає єдиного лідера, їм буде складно об’єднатися, адже всі ці опозиційні діячі, якщо їх розділити з політтехнологічної точки зору, діляться на дві частини. Одні проросійські, а інші — антиросійські, але питання в тому, хто їх підтримує. Не думаю, що Тихановська на сьогодні є консолідуючою постаттю, хоча ми визнаємо, що вона найпопулярніший опозиційний діяч».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online