Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 14, 2018

Похорон ЄС?

Автор:

|

Жовтень 02, 2012

|

Рубрика:

Похорон ЄС?

Європі пророкують нове ґрандіозне об’єднання

Криза в Європейському Союзі (ЄС) затягнулася, причому настільки, що експерти останнім часом почали всерйоз замислюватися над тим, чи не варто замовляти вінки на його похорон.

Період напіврозпаду

Стівен Кінґ, старший економіст британського банку HSBC зазначив, що єдина валюта може вижити лише тоді, якщо її політичний фундамент забезпечує згуртованість, із якою, на його думку, країни — члени ЄС наразі мають проблеми. Нинішня Європа нагадує йому ситуацію в Радянському Союзі на початку 1990-х. «Європа, утративши цю згуртованість, може повторити шлях СРСР, а євро тоді піде шляхом зниклого радянського рубля», — переконаний експерт.

Помилки бюджет ної політики в єврозоні п. Кінґ визнає куди менш масштабними, ніж у деяких колишніх республіках СРСР у минулому. Однак, зазначає він, і європейські країни зіштовхнулися зі значним зниженням надходжень до бюджету, уповільненням зростання економіки, у деяких випадках їх перестали пускати на міжнародні ринки капіталу. «Розпад єврозони за зразком рублевої зони здається маловірогідним. Але на початку 1992 року також ніхто не очікував, що рублева зона розвалиться», — зауважує фахівець.

Хав’єр Валенсуела, оглядач популярної іспанської газети El Pais, запитує: «Невже ЄС справді розпадеться?» Він уважає, що є підстави відповісти на це запитання ствердно. Бо, пише журналіст, «зараз не в змозі знайти вихід із кризи євро, який показав, наскільки недалекоглядним було рішення про створення валютного союзу без єдиного управління економікою, ЄС, схоже, вступає в стадію агонії». А Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) «після того, як із ЄС буде виведено Іспанію, Італію, Грецію та Португалію», може разом із деякими сусідніми державами Центральної, Східної й Північної Європи створити новий альянс, заснований на сильному євро та залізній бюджетній дисципліні. «Париж, таким чином, залишиться ні з чим, а Берлін стане столицею нової фінансово-економічної німецької держави… Як видається, вся справа йде до того, що Велика Британія остаточно стане мальовничою провінцією США, а ФРН очолить маленький континентальний клуб», — малює він картину нової Європи.

Своєю чергою, Тімоті Гартон Еш, професор Оксфордського університету й фахівець у галузі європейських досліджень, зауважив, що «цю потенційну супердержаву все частіше розглядають як осередок хвороби розвиненого світу». Він стверджує, що п’ять головних рушійних сил на шляху до об’єднання Європи з 1950-х рр. зараз або зникли, або частково втратили свою силу. Серед них — особиста пам’ять про війну, розпад СРСР, деяке ослаблення «пристрасті» колись поневолених країн Східної Європи до ЄС. Ще одним фактором він називає те, що через кризу єврозони суттєво постраждав імідж Європи як реґіону з високим рівнем життя й соціальної безпеки для всіх її жителів. Ô Без шляху для відступу

Українські експерти до прогнозів краху ЄС і єврозони ставляться здебільшого скептично. Так, Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова, запевняє, що страхи щодо розпаду Євросоюзу та єврозони — неабияк перебільшені. «Так, зараз ЄС має певні проблеми. У першу чергу, це пов’язано з тим, що попередні роки Європейський Союз проводив широку соціальну політику. Конкурентоспроможність дещо загальмувалася, і тепер продуктивність праці в ЄС — трохи нижча, ніж, скажімо, у США», — каже аналітик. Проте він наголошує: ці проблеми ніяк не вказують на те, що Євросоюзові загрожує крах. «Не розумію, чому стосовно ЄС уживають такі слова. Це — міцна, розвинена економіка», — дивується п. Юрчишин.

Що ж до єврозони, то її розпад йому також важко уявити. Бо, каже Василь Юрчишин, по-перше, механізм виходу з Євросоюзу не розроблений. Тож якщо якісь країни вийдуть із неї, від цього програють усі, бо не вдасться зберегти цілісності економік. По-друге, наслідки краху єврозони можуть бути такими неґативними, що ЄС просто не піде на це — це не вигідно Європі ні економічно, ні політично, ні психологічно. «Тому я не думаю, що сценарій, пов’язаний із якимсь розпадом, має хоч якесь раціональне обґрунтування», — підсумовує аналітик. Водночас, Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера, упевнений лише в стійкості ЄС. А от щодо життєздатності єврозони має сумніви. «ЄС не розпадеться. Розпастися може тільки єврозона. Однак у реальності це — дуже віддалена та малоймовірна перспектива», — поділився п. Устенко своїми міркуваннями.

Якщо гримне грім…

За словами Олега Устенка, у тому разі, якщо розпад єврозони таки станеться, то внаслідок цього слід чекати стиснення світової економіки, зниження експортних можливостей усіх країн, у тому числі України, яка відправляє до ЄС 25 % експорту. Також будуть труднощі з рефінансуванням боргів, отриманням позик на міжнародних ринках, натомість спостерігатиметься обмеження припливу прямих іноземних інвестицій, відтік на Батьківщину трудових міґрантів. «І це — загальна нестабільність, яка може виникнути в реґіоні. Це — найменші наслідки, які можуть бути», — зазначає п. Устенко. Водночас, він зауважує, що в плані вільної торгівлі ЄС і надалі повинен залишатися стратеґічним орієнтиром для України. «Списувати з рахунків ЄС точно не можна. Це — колосальна економіка, яка, навіть незважаючи на те, що відчуває труднощі, навіть незважаючи на можливий розпад єврозони, усе одно є величезною економікою», — наголосив експерт.

Григорій Перепелиця, експерт-міжнародник, професор Київського національного університету імені Т. Шевченка, додає: гіпотетично, якщо відбудеться розпад ЄС, це спричинить масштабний хаос у Європі. «Для України це — втрата політичних орієнтирів. Буде зміна балансів сил, яка призведе до перекроювання кордонів у Європі. Економічно це буде катастрофою для всіх країн Європи, не тільки для єврозони. Частина розрахунків і заощаджень населення — у євро. Враховуючи те, що ЄС є нашим основним партнером і основним інвестором, це досить сильно відіб’ється на економічній ситуації в Україні. Тобто виклики будуть колосальними для всієї Європи», — наголосив п. Перепелиця. При цьому він переконаний, що Україні не треба вступати в ЄС, їй треба до НАТО. Бо завдання України — зміцнити власний державний суверенітет. Тому протягом 20—30 найближчих років, «поки не сформована сильна консолідована нація», потрібно уникати факторів, які можуть розмивати державний суверенітет, — таких, як членство в ЄС.

Складний вибір

Уже вимальовуються плани Анґели Меркель, канцлера ФРН, про укладення нового договору, що ляже в основу ЄС. Нібито «федеральний уряд Німеччини хоче посилити європейську інтеґрацію», і п. Меркель хотіла би під час грудневого саміту ЄС у Брюсселі, щоби «глави держав і урядів провели нараду, присвячену новим юридичним засадам для ЄС». Одна з ідей, на яких наполягає Берлін, — посилення ролі Європейського суду, котрий «міг би володіти правом спостерігати за бюджетами державчленів і карати тих, хто створює дефіцит». Однак ініціатива скликання нарад «не викликала ентузіазму» серед більшості державчленів, і на неформальній зустрічі десяти міністрів закордонних справ країн ЄС більшість відкинула цю пропозицію, висловлену Ґідо Вестервелле, міністром закордонних справ ФРН.

Ще 2010 року експерти Citigroup, одного з провідних банків США, заявили, що зона євро не здатна вижити й розпадеться без створення країнами ЄС тіснішого політичного та податкового союзу. «Для ЄС настав час прийняти рішення, чи готовий він стати Сполученими Штатами Європи або ж чи залишиться клаптиковою ковдрою, витканою з незалежних держав», — ішлося в аналітичній доповіді експертів.

Скидається на те, що через два роки в ЄС таки взялися за ухвалення нелегкого рішення. Жозе Мануель Баррозу, президент Європейської комісії (ЄК), закликав країни ЄС до нової форми інтеґрації — федерації. На думку п. Баррозу, Європа повинна об’єднуватися через активні ґлобалізаційні процеси, що вимагає більшої демократії. При цьому, як зазначив президент ЄК, економічне зростання також необхідне для об’єднання. «Це — випробування на довіру для країн-членів: ми побачимо, чи вони лише говорять про зростання, чи ж вони готові інвестувати в бюджет для цього», — зауважив він.

Ціна порятунку

Олег Устенко вказує на те, що, згідно із заявою Жозе Мануеля Баррозу, перший крок, який зараз повинна зробити єврозона для свого власного порятунку, а потім і ЄС, — це до 2014 року створити Єдиний банківський союз. А його створення означатиме, що контроль за діяльністю комерційних банків будь-якої з країн ЄС буде здійснюватися з Брюсселя чи Страсбурґа — але єдиного центру. У майбутньому ця концепція означатиме перехід до утворення одного на всіх бюджету. І кожна країна житиме виходячи з того, скільки вона дає в цей бюджет. «Це все теоретично й економічно абсолютно нормально та можливо. Але не все це можливо або вкрай складно здійснити політично. На початковому етапі кожна країна-учасник єврозони фактично повинна буде поступитися частиною свого суверенітету. А для прийняття подібних рішень необхідна підтримка населення кожної окремої країни. Кожна країна, яка входить до ЄС, має право ветувати це. Це означає, що якщо буде вето хоч однієї країни, доки воно не буде подолано, рішення не буде ухвалене, — зазначив експерт. — Мені здається, що для економіки й ринку обіцяють більше, ніж у реальності можуть зробити».

Із цим погоджується й Григорій Перепелиця. Він також уважає, що політично дуже складно буде створити федерацію. Бо це означає для країн-членів ЄС утрату частини суверенітету, національної ідентичності. «Головною для європейців є національна ідентичність, а не європейська. Тож гадаю, що таке об’єднання — нереальне. Бо не всі згодні з цими, так би мовити, критеріями європейської ідентичності. Ми й зараз бачимо, що така політика веде до реґіонального сепаратизму всередині самих держав», — зауважив експерт.

Безпечнішою й оптимальнішою, на його думку, є французька концепція — щодо конфедеративного утворення. Але це не влаштовує ФРН, іншого лідера ЄС. Бо, каже експерт, ця концепція дає змогу реалізувати стару німецьку доктрину Середньої Європи. Згідно з нею, через подолання бар’єрів держав можна поширювати вплив і інтереси на інші країни, послаблюючи їхні суверенітети. «Якщо ФРН стає таким федеративним локомотивом, то тоді федеративний устрій полягає в тому, що центр влади переміщується із суб’єктів федерації в центр федерації», — конкретизує він.

Також Григорій Перепелиця зауважує, що в такому разі всі країни ЄС залежатимуть від стану ФРН. І якщо вона «підірветься», то все це «завалиться, як картковий будинок». «Не думаю, що ЄС розпадеться, — підсумовує аналітик. — Із кризи він вийде в якійсь іншій формі. Однак я вважаю, що ЄС усе-таки повинен відійти від федеративної концепції.

Публікується зі скороченням

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...