Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 22, 2018

Лукашенко знову просить грошей у Путіна

Автор:

|

Квітень 05, 2018

|

Рубрика:

Лукашенко знову просить грошей у Путіна

Олександр Лукашенко і Путін

Юрій Селіверстов, заступник міністра фінансів Республіки Білорусь (РБ), заявив, що Мінськ розраховує на отримання найближчим часом чергового траншу кредиту Євразійського фонду стабілізації та розвитку (ЄФСР) у розмірі 200 млн USD. Хоча ЄФСР заснували країни-члени Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС), основним донором установи виступає Російська Федерація (РФ).
Це вже друга кредитна програма з ЄФСР. У 2011-2013 рр. РБ уже отримала від Антикризового фонду ЄврАзЕС 3 млрд USD. Кредити по лінії євразійського партнерства — не єдиний канал фінансової підтримки Мінська з боку Москви. У серпні 2017-го уряд РФ надав РБ 700 млн USD, причому гроші призначалися для погашення наданих Москвою раніше кредитів.
Станом на 1 січня ц. р. зовнішній борг Білорусі в розширеному визначенні досягнув історичного максимуму — 25 млрд USD, що становить майже половину річного валового внутрішнього продукту (ВВП) країни. Щоправда, приблизно чверть цієї суми не є боргом безпосередньо державних органів. Це кредити компаній, за якими уряд виступає поручителем. Однак 17,3 млрд USD — прямі державні борги, які Мінськ не має чим погашати.
Тенденція до зростання зовнішнього боргу намітилася в РБ вже давно. Ще на початку 2010-го він становив 13,9 млрд USD. За минулих вісім років показник зріс на 80 %: мабуть, швидше в Білорусі росли лише ціни і курс долара, пише інтернет-портал «Білоруський партизан». При цьому з чотирьох складових боргу (уряду, Національного банку, державних банків та інших організацій) особливу спритність демонстрували саме уряд і Нацбанк: їхні борги зросли на 106 % і 162 % відповідно. Втім, Нацбанк останніми роками відійшов від практики активних запозичень, натомість уряд навпаки — наростив темпи. 2016 року — приріст на 1,18 млрд USD, ну а 2017-го — справжній ривок на 3,1 млрд USD.
Одне із найсуперечливіших запитань: куди білоруський уряд спрямовує позичені гроші? Офіційна відповідь — до складу золотовалютних резервів країни. А ось із подальшим їхнім використанням бувають різні варіанти. Наприклад, у 2011-2014 рр. валюту активно витрачали на підтримку курсу білоруського рубля. Із 2015-го місцевий Нацбанк відійшов від цієї шкідливої практики, але витрачених грошей уже не повернеш.
Валюта пішла, а борги залишилися, і тепер усе нові й нові позики витрачаються в основному на погашення й обслуговування старих боргів. Наприклад, 2018 року загальна сума обов’язкових валютних платежів становитиме 3,8 млрд USD. На окрему увагу заслуговує сума відсотків — по 750 млн USD і цього, і наступного року. За рахунок того, що зовнішні кредити, зазвичай, надаються на тривалі терміни, по кожній такій позиці набігає значна переплата. Наприклад, відсотки за трьома випусками євробондів, за допомогою яких білоруський уряд за останній рік залучив 2 млрд USD, обійдуться скарбниці в 1,19 млрд USD — це більше, ніж половина від загальної суми позики. Ці виплати будуть розтягнуті на 12 років. Не дивно, що за таких відсоткових платежів державний борг у довготерміновій перспективі лише зростатиме, незважаючи навіть на те, що зараз Мінськ витрачає нові позики винятково на погашення старих.
Певна річ, що з боргового зашморгу таким шляхом не вислизнути. Хоча, на перший погляд, білоруська економіка аж ніяк не пасе задніх. Торік ВВП РБ збільшився на 2,4 % (прогноз на цей рік — 3,5 %), інфляція склала 4,6 %, що стало найнижчим показником за останні 20 років. Промислове виробництво зросло на 9,7 %, роздрібна торгівля — на 9,5 %. Здавалося б, усе гаразд. Однак проблема в тому, що білоруська економіка, яку офіційний Мінськ позиціонує як орієнтовану на експорт, практично не генерує іноземної валюти. Валютна виручка, звісно, є, проте вона повністю йде на оплату імпорту. В результаті сальдо зовнішньої торгівлі балансує біля нульової позначки, експортні мита приносять лише близько 500 млн USD на рік. Упродовж останніх двох років постачальником валюти для платежів по зовнішніх боргах виступало населення, яке на тлі падіння прибутків активно продавало старі валютні збереження, але й це джерело поступово вичерпується.
Тож у Лукашенка залишається остання надія — просити грошей у Путіна. Виходить замкнене коло: РФ, чия економіка на тлі міжнародних санкцій і падіння цін на енергоносії переживає глибоку кризу, змушена давати все нові й нові кредити одному зі своїх останніх союзників. Водночас Мінськ використовує позики не для модернізації власної економіки, а щоб віддавати тій самій Москві старі борги. Тим не менш, Олександр Лукашенко чудово усвідомлює, що Путін нікуди не подінеться і гроші даватиме. «Білорусь — наш найлояльніший сусіда. Скільки потрібно, стільки і треба давати грошей, зміцнюючи наші союзницькі відносини», — підсумовує професор Олена Пономарьова, відомий російський економіст.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...