Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 24, 2019

Лукашенко готується до війни?

Автор:

|

Листопад 17, 2011

|

Рубрика:

Лукашенко готується до війни?

Незмінний білоруський лідер виступив із низкою заяв і ініціатив щодо зміцнення обороноздатності країни. Поштовхом до них став безславний кінець лівійського диктатора Муаммара Каддафі, колишнього союзника та друга Олександра Лукашенка. На осмислення долі полковника Каддафі президентові Лукашенку знадобилося понад два тижні. Події 20 жовтня в далекій Африці пан Лукашенко прокоментував на Гожському полігоні в Гродненській області, де в товаристві свого семирічного позашлюбного сина Миколи він проводив командно-штабні навчання з територіальної оборони.

Білоруський президент наказав створити додаткову армію територіальної оборони — 120 тис. вояків запасу, за кожним із яких буде закріплено персональну зброю. Командувати ними мають губернатори шести областей і голова виконавчого комітету Мінська, яким пан Лукашенко присвоїв звання генерал-майорів, хоча декотрі з них узагалі не служили у війську. Їх тут же назвали «генерал-губернаторами».

Пан Лукашенко ось уже 17 років дозволяє собі неординарні кроки та заяви, і білоруси звикли до цього. Але останні його слова викликали хвилю коментарів і оцінок на форумах білоруських сайтів, що стало своєрідною народною експертизою.

Олександр Лукашенко: «Учинено аґресію, убито керівництво країни, не тільки Муаммара Каддафі. Причому як убито? Ну, застрелили би, загинула би людина в бою, але над ним знущалися, стріляли, пораненого ґвалтували, крутили голову, руки викручували, а потім — замучили. Гірше, ніж свого часу фашисти».

Відвідувачі форуму: «Він варнякає, що над «Каді» знущалися, бо чудово розуміє, що над ним розправа буде ще жорсткішою»; «Так у камерах твоїх, Сашо, роблять те саме: крутять голову, викручують руки-ноги, знущаються, вербують, учать зраджувати, як фашисти. Хіба ти не знаєш про це?»

О. Л.: «На нас постійно тиснуть, дорікають у недостатності свободи слова, плюралізму. Мету Заходу видно неозброєним оком: їм потрібно розхитати ситуацію в Білорусі, відрізати її від активної участі в міжнародних суспільно-політичних процесах, а потім включити до сфери свого впливу».

В. ф.: «Повертайся ти у своє село, активний учаснику відносин»; «Щось не зрозуміло. У яких міжнародних суспільно-політичних процесах активно бере участь Білорусь із невиїзними офіційними особами?»; «Мету Заходу видно неозброєним оком… Мету Лукашенка видно неозброєним оком — будь-якими шляхами зберегти довічну особисту необмежену владу».

О. Л.: «Основні баталії розгортаються на міжнародних форумах, а рішення про напад на чергову країну ухвалюється в кулуарах вузьким колом зацікавлених осіб. Обов’язковими елементами стають інформаційні атаки, дестабілізація обстановки, роздмухування протестних настроїв серед населення. Потім, на певному етапі, підключаються сили спеціальних операцій. Вони під прикриттям «народних» хвилювань спільно з «п’ятою колоною» завершують розгром тієї чи іншої країни».

В. ф.: «Mені здається, час його хворих фантазій неухильно йде до завершення. Сюди ніхто не піде з військами просто так… Найстрашніше, що він може зробити, — це розв’язати війну проти народу. І ось тут, щось мені підказує, ця білоруська аморфність нас і врятує. Інтуїція мені підказує: упаде він у свою ж яму»; «Дарма він так лякається. Нічого й ніколи тут не відбудеться. Не тіште себе ілюзіями. Терпіння у білорусів — безмежне. Так що даремно самозванець метушиться»; «Ми, нащадки партизанів, людей, які боролися з ворогом заради блага своїх дітей і онуків, котрі зараз здали країну реінкарнації Гітлера, боягузливо плазуємо перед ним і його слугами… Прокинетеся ви чи ні? Вам не соромно за рабське існування?»

О. Л.: «Попереду можуть бути непрості часи. Наше завдання — забезпечити стабільність у місті, районі, на підприємстві. Сьогодні немає надзвичайних ситуацій. Але наше завдання — учитися. Тоді ми будемо готові відбити будь-яку аґресію. І ніхто сюди не полізе, коли народ буде здатний організувати свою безпеку».

В. ф.: «Уже 15 років попереджає, що на нас чекають «непрості часи»; «Щось не зміг пояснити: а від кого ми повинні захистити свій клаптик землі? Кого ми маємо боятися в цю хвилину? Хто хоче поневолити нашу державу? Остання війна закінчилася понад 60 років тому»; «Відповідаючи на запитання, із ким ми повинні воювати: формування територіальної оборони вже в Другу світову могли протистояти реґулярним військам тільки з величезними втратами. У сучасній війні, тим більше проти НАТО, ці формування взагалі не можна розглядати як боєздатні. З урахуванням цього можна сказати, що Лукашенко або мислить термінами 1940-х рр., або ці формування призначені для боротьби з повстанцями в разі громадянської війни за лівійським сценарієм, тобто проти власного народу»; «А цікаво, у разі збройного конфлікту командуватимуть нові генерали чи все ж таки кадрові військовики? Мені здається, що нові будуть по тилах тушонку жерти, а в мирний час — брязкальця на груди вішати»; «Як «військова людина, що служила в кращій частині Радянського Союзу», планує використовувати 120 тис. партизанів з автоматами й кулеметами проти авіації НАТО? Із нього головнокомандувач, як із Ладутька (мер Мінська) — генерал»; «Якщо на нас нападуть, я відразу перейду на бік визволителів».

О. Л.: «Міністерству внутрішніх справ — припиняти діяльність екстремістських осіб. Міністр внутрішніх справ повинен забути: пристойно, непристойно, як про нас подумають. Необхідно жорстко реаґувати на будь-які дії. Головне — забезпечити порядок у країні, діючи строго за законом і логікою розвитку нашого суспільства».

В. ф.: «Виявляється, усе свавілля — на акціях і поза ними — відбувалося з оглядкою на світову громадськість; «А не дай Боже, вирішать, що ми чинимо непристойно!» — думали менти, б’ючи мирно сидячого на лавці інваліда та ламаючи ноги дівчатам. А зараз «озиратися на пристойності» не будуть — скінчилася для всіх нас лафа! Щодо «порядку в країні згідно з оновленими законами» — зрозуміло, але хто буде визначати «логіку розвитку нашого суспільства»? Невже сам?»; «Логіка розвитку нашого суспільства по-лукашенківськи очевидна — захист життя однієї людини та його сім’ї, незважаючи ні на що, тобто ні на інтереси народу, ні на інтереси держави. Економічний крах Білорусі змушує його йти на реформування армії, якій він не довіряє, і створювати ополчення з бізнесменів-чиновників на допомогу армії ментів і гебістів. Таким чином він убиває одразу двох зайців: скорочує діючу армію, яку треба годувати, але якій він не довіряє, і створює нову армію, котра годується сама та якій він поки ще більш-менш довіряє. Це може свідчити тільки про одне, що, чудово бачачи, куди він привів країну, він почав організовувати свій захист від народу».

О. Л.: «КДБ у нас занадто багато аналізує, знає, доповідає. Я очікую конкретних дій».

В. ф.: «Це він натякає на 30—40-ві роки? Інакше кажучи: даєш Великий Терор!»; «Ви ще не в тюрмі? Це — не ваша заслуга. Це — наше недопрацювання. Ми йдемо!»; «Відкрита вимога: основне завдання КДБ — не організація безпеки держави, а терор проти свого населення. Як там казав Ленін? «Розстрілювати, не влаштовуючи ідіотської тяганини!»; «Йому сниться, як НКВС у «воронках» ночами людей у підвали на розстріл звозить, а трупи ночами в ямах за містом закопує. Це він називає «конкретними діями»?»; «Тож у КДБ у нас, виявляється, аналітики служать, а ми думали, судячи з «конкретних дій», що дурні! Страшно навіть подумати, якими ці «дії» виявляться після «посилення аналітичної роботи».

Петро Йосип

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...