Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 13, 2018

Країни «Вишеградської четвірки» блокують «Глобальний пакт ООН щодо прав імміґрантів»

Автор:

|

Листопад 28, 2018

|

Рубрика:

Країни «Вишеградської четвірки» блокують «Глобальний пакт ООН щодо прав імміґрантів»

Проблема нелегальної імміґрації знову на перших шпальтах світових часописів. Останнім часом одна за одною почали з’являтися заяви лідерів країн, які відмовляються підписувати Глобальний пакт Організації Об’єднаних Націй (ООН) щодо прав імміґрантів, остаточне затвердження якого було заплановане на 11-12 грудня ц. р. Проте вже зараз стає очевидним, що підписання документу буде зірване. Причому головними ініціаторами стали держави Східної Європи — члени «Вишеградської четвірки» (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина), які дружно відмовилися давати «зелене світло» потокам імміґрантів.

Першими стали США
Хоча формально першими стали США, які вийшли з перемовин ще в грудні 2017-го, оскільки деякі положення пакту прямо суперечать міґраційній політиці Дональда Трампа. У липні 2018 року від участі в пакті відмовилася Угорщина. Петер Сіярто, міністр закордонних справ цієї країни, заявив, що «існує принциповий конфлікт у питанні імміґрації між угорською позицією і підходом ООН».
Далі — поїхало. Чехія, Словаччина, Австрія, Хорватія, Словенія та Болгарія послідовно попередили, що не підписуватимуть Глобальний пакт. Минулого тижня те саме заявив Маріуш Блищак, міністр закордонних справ Польщі. На цьому тлі майже непоміченими проминули аналогічні рішення урядів Швейцарії, Ізраїлю й Австралії, для яких нелегальна імміґрація взагалі не становить серйозної проблеми.

Подарунок для друзів Путіна
До речі, те саме стосується й головних ініціаторів блокування пакту. Країни «Вишеградської четвірки» вкрай неохоче приймають на своїй території імміґрантів, кількість яких обчислюється кількома тисячами для кожної з країн (так, торік до Угорщини прибули лише 3,4 тис. шукачів притулку). На тлі десятків тисяч, які осідають в Німеччині, Швеції, Греції й Італії це просто мізер.
Але й цей мізер виявився вкрай зручним для представників правих популістів, які зараз відіграють відчутну роль не лише в Східній Європі, але й майже у всіх країнах Європейського Союзу (ЄС). Своїм злетом вони завдячують, зокрема, і старанно роздмухуваному страху перед чужинцями. Саме Віктор Орбан, прем’єр-міністр Угорщини, перший у ЄС продемонстрував, що за допомогою демагогії та ненависті до імміґрантів можна довго зберігати владу. Передвиборчу кампанію цієї весни Орбан цілковито побудував на цій темі. Заради цього він вигадав й історію про «змову Сороса», згідно з якою американський мільярдер угорського походження нібито придумав план наводнити країну біженцями. Результат — очолювана п. Орбаном праворадикальна партія «Угорський громадянський союз» знову отримала більшість у парламенті, а її очільник учетверте став прем’єром (перебуває при владі з 2010-го).
Варто нагадати, що Віктор Орбан неодноразово робив гучні заяви на підтримку політики Путіна, зокрема, саме Угорщина стала першою країною ЄС, яку президент Російської Федерації (РФ) відвідав після анексії Криму (на початку 2015 року). А у вересні ц.р. п. Орбан заявив, що «Росію й Угорщину об’єднує спільне прагнення зберегти християнську культуру». При цьому не менш послідовно Будапешт провадить справжню дипломатичну війну проти Києва, послідовно блокуючи будь-які спільні заходи за участю України та НАТО. Так, у травні ц. р. на першому інавгураційному засіданні оновленого угорського уряду був схвалений документ під назвою «Меморандум: Ініціатива створення нової політики НАТО щодо України». У документі Україну була представлена як failed state, держава, що не відбулася. «Українська держава ослабла до тієї міри, що тепер вона не здатна виконувати свої базові зобов’язання, в т. ч. забезпечувати верховенство права та здійснювати ефективне економічне, соціальне та політичне управління», — йшлося у документі.
Звісно ж, із такими державами Альянс не мав би, на думку Угорщини, продовжувати взаємодію на звичному рівні. На цій підставі Будапешт запропонував кардинально переглянути підтримку, яку НАТО надає Україні. На щастя, на засідання Парламентської асамблеї (ПА) НАТО у Варшаві, що відбулося 26 травня ц. р., угорський меморандум відкинули. Тим не менш, Будапешт не вгомонився, наполягаючи на зміні прийнятого в Україні закону «Про освіту» (буцімто його положення утискають мовні права 150 тис. українських угорців). Додала оливи до вогню й масова роздача консулами Угорщини в Закарпатті угорських паспортів.
Зазначимо, що не надто дружню, м’яко кажучи, політику щодо України сповідують й інші члени «Вишеградської четвірки» (крім, хіба Словаччини). Так, президент Чехії Мілош Земан запам’ятався низкою гучних пропутінських заяв. Чого вартий хоча б його минулорічний виступ у ПА Ради Європи, коли він заявив, що вважає анексію Криму РФ «завершеною справою», і запропонував владнати її шляхом виплати Україні компенсації «чи у фінансовій формі, чи нафтою і газом». Про послідовні антиукраїнські кроки уряду Польщі, сформованого консервативною партією «Право і справедливість», наш часопис писав неодноразово.

Україна — «плацдарм» для кидка в Європу
Причому праві популісти в сусідніх з Україною державах уже незабаром можуть отримати додаткові козирі, виловлюючи групи нелегалів, які намагатимуться перетнути кордон з українського боку. «Проблема, пов’язана з нелегальними імміґрантами, може спалахнути в Україні будь-якої миті. Йдеться про використання території країни як один із маршрутів транзиту до розвинених країн Європи», — писав свого часу в блозі на УНІАН Павло Рудяков, директор інформаційно-політичного центру «Перспектива».
Його прогноз підтверджував і Петро Цигикал, голова Державної прикордонної служби України. «Сьогодні ми вже спостерігаємо збільшення кількості незаконних імміґрантів на каналах легального в’їзду, переважно це вихідці з Африки та Близького Сходу. Потенційні незаконні імміґранти, спираючись на підтримку діаспор, офіційно видані документи й інші умовно законні шляхи, намагаються потрапити до України, щоб потім тут залишитися нелегально або далі незаконно переходити кордон із державами ЄС», — наголосив п. Цигикал.
У цьому сенсі Україна є зручним плацдармом із кількох причин. По-перше, це необлаштованість кордонів за європейськими параметрами, по-друге, відсутність контролю над частиною кордону на сході України, де тривають бойові дії, по-третє, корупція. Відомо, що в Закарпатській області існують організовані групи, які уже багато років за винагороду від 200 до 1000 EUR за особу нелегально переправляють імміґрантів через кордони ЄС.
«Сама Україна не цікава імміґрантам як місце постійного перебування… Якщо нелегальний імміґрант залишається на українській території, перед ним постає проблема, як заробити на життя. Можливості заробітку у нас обмежені, та й самі заробітки невеликі. Тоді їм залишається тільки шлях у національні або етнічні кримінальні групи, але у нас цей ринок закритий. У нас є національні чеченські, дагестанські, вірменські, азербайджанські, російські, грузинські кримінальні групи, з якими треба конкурувати новим біженцям. Але цей шлях можливий тільки для невеликої частини імміґрантів. Україна сама по собі для них нецікава. Бо вони бідні, й ми бідні. Тому вони шукають, куди йти далі, де багатше живуть люди», — підсумовує п. Рудяков.

Що далі?
У той час, як популісти стверджують, що проблема імміґрації в Європі може бути вирішена дуже просто — закриттям кордонів і депортаціями, опоненти зауважують, що такі кроки стануть обмеженням прав насамперед самих європейців, а масові депортації були б не реалістичними і незаконними.
У підбірці думок із цього приводу, зібраних аналітичним центром Carnegy Europe, переважає твердження, що проблема імміґрації для Європи є довготерміновою і простих та швидких одноразових рішень для неї не існує. «Фахівці наголошують, що глобальна імміґрація, як і міжнародна торгівля, завжди були невід’ємними явищами людської історії, і, попри можливі негативні наслідки масової та нелегальної імміґрації, багато країн отримують користь від притоку людських ресурсів», — пише «Голос Америки».
Водночас британський політолог Меттью Гудвін, спостерігаючи за останніми подіями, стверджує, що всередині ЄС формується новий альянс із фундаментально іншим підходом до питань імміґрації. «Цілком можливо, що рано чи пізно економічно зміцнілі «вишеградці» почнуть грати першу скрипку в ЄС, і поняття «європейських цінностей» зміниться з теперішніх на діаметрально протилежні», — припускає він.

Ігор Берчак

Довідка
2016 року Генеральна асамблея (ГА) ООН схвалила документ, відомий як «Нью-Йоркська декларація», в якому члени ООН погодилися впродовж двох років провести переговори щодо «Глобального пакту про безпечну, впорядковану та регулярну імміґрацію». 21 лютого ц. р. усі країни-члени ООН, крім США, приступили до безпосередніх консультацій з розробки документу. «У нас немає вибору — приймати імміґраційні потоки або відкидати їх. Вони є і виникають в світі. Мова йде про те, щоб знайти всесвітнє рішення для світового феномену», — заявив тоді Мирослав Лайдак, голова ГА ООН, представник Словаччини. Фінальне затвердження пакту було заплановане під час конференції в м. Мараккеш (Марокко) 11-12 грудня ц. р.

Мовою чисел
Кількість нелегальних імміґрантів, що прибувають у Європу, 2018 року значно зменшилася порівняно з 2016-2017 рр. Про це повідомила Міжнародна організація з міґрації (IOM) у Женеві. Зазначається, що у першій половині 2018-го до Європи прибули 54,3 тис. нелегальних міґрантів (2017-го — 187 тис., а 2016-го — 390 тис.). 80 % прибувають через Середземне море. У доповіді йдеться, що Італія прийняла 16,4 тис. міґрантів, Іспанія — 13,6 тис., які добиралися морем, та 2,6 тис. — суходолом, Греція — 13 тис., які прибули морем, та 8 тис. — сухопутним шляхом. Також у IOM розповіли, що в першій половині 2018-го близько 1,6 тис. імміґрантів загинули або зникли без вісти, намагаючись добратися до Європи морем. Ще понад 80 осіб з різних причин загинули на суходолі (в основному, на кордонах балканських країн).

About Author

Meest-Online

Loading...