Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Feb. 19, 2017

Хто наступний після України?

Автор:

|

Лютий 09, 2017

|

Рубрика:

Хто наступний після України?

Олександр Лукашенко

Після обрання президентом США Дональда Трампа почастішали конфлікти в Європі, до якої він декларував під час президентської кампанії свою байдужість.

«Десант на острів»
4 лютого лондонський часопис The Times ошелешив, повідомляючи, посилаючись на «власні джерела в оборонному відомстві» Великої Британії, що «збройні сили Греції приведені в бойову готовність, щоб оцінити ступінь їхньої підготовки до відбиття турецьких провокацій». Бо, як заявив 1 лютого Панос Камменос, міністр оборони Греції, літаки військово-повітряних сил Туреччини 138 разів порушили повітряний простір островів його країни в центральній і південній частині Егейського моря. Відтак, керівник грецького військово-відомства запевнив: «Ми не шукаємо бійки чи неприємностей в Егейському морі, але будь-який літак-порушник буде перехоплений».
Натомість Гусейн Муфтюоглу, представник міністерства закордонних справ Туреччини, заявив, що саме «навчання збройних сил Греції в Егейському морі й рішення про висадку грецького десанту на острів Істанкьой є відкритим порушенням норм міжнародного права». «Афіни мають відмовитися від кроків, які можуть викликати жорстку реакцію. Туреччина зберігає за собою право і надалі робити кроки, що базуються на політичній і правовій позиції Анкари з питання Егейського моря», — закликав він.
А інформаційна агенція Reuters повідомила, що «Туреччина звинуватила Грецію у провокаційних діях і попередила, що може не залишитися жодного шляху назад, якщо напрузі дозволяти рости», й нагадала: «Напруга у відносинах між Туреччиною та Грецією зросла минулого тижня, коли грецький суд блокував видачу восьми турецьких солдатів, звинувачених Анкарою в причетності до спроби перевороту в липні 2016 року. Це розлютило турецьку владу, в результаті чого Мевлют Чавушоглу, міністр закордонних справ Туреччини, повідомив про можливість розгляду скасування угоди з Грецією про реадмісію нелегальних міґрантів».
Своєю чергою, інформаційна агенція AFP розповідала, що Верховний суд Греції відхилив 26 січня клопотання Туреччини щодо екстрадиції вісьмох військових, які 16 липня минулого року втекли до Греції на гвинтокрилі. Бо судді погодилися з аргументами прокурорів щодо низької ймовірності справедливого суду над втікачами в Туреччині, влада якої вважає їх причетними до організації спроби державного перевороту, яка відбулася торік 15 липня.
Відтак, офіційна Анкара заявила, що греки «переховують у себе путчистів та не можуть впоратися зі завданням боротьби з тероризмом». А 30 січня ц. р. афінський часопис Ekathimerini повідомив, що канонерське судно, на борту якого був Хулусі Акар, начальник генерального штабу Туреччини, зайшло у територіальні води Греції в супроводі штурмових човнів із військовими на борту та пройшлися навколо острівців Іміа.
Грецька сторона назвала такі дії провокацією й відправила власний військовий корабель для супроводу турецької флотилії в їхні територіальні води. Та все ж у Європі не надто вірять, що черговий конфлікт між країнами, які входять до складу НАТО, справді трансформується у війну.

«Промацування ситуації»
Водночас Хашим Тачі, президент Косово, заявив в інтерв’ю телерадіокорпорації Deutsche Welle, що «бачить безпосередню загрозу для територіальної цілісності своєї держави з боку Сербії». За його словами, серби відправляють зброю та військових у невеличкий анклав на півночі Косово, де проживає в основному сербське населення, щоб дестабілізувати реґіон за сценарієм Донбасу», а також «є росіяни, які тісно співпрацюють з Белградом». «Вони не носять форми, але добре озброєні та керуються вказівками безпосередньо з Белграда», — конкретизував п. Тачі.
А про те, що серби не змирилися з втратою Косового, яке визнали незалежною державою 110 зі 193-х країн світу, засвідчила широко розрекламована ними акція з відновлення після 18 років залізничного сполучення між Белградом і Мітровицею. Адже потяг, що вийшов із Белграда, зовні був розмальований гаслами «Косово — це Сербія».
Косова влада відповіла на це розгортанням на кордоні загону сил спеціального призначення. Відтак, серби зупинили потяг і заявили, що косовари погрожували знищенням залізничного полотна, якщо потяг спробує проїхати на територію Косово.
Костянтин Федоренко, експерт київського Інституту євроатлантичної співпраці, коментував заяву п. Тачі так: «Цілком можливо, що президент Косово каже правду, і в північну частину країни справді поставляється російське обладнання, і там справді розгортаються російські загони (які, звісно ж, діятимуть під виглядом сербських борців за свободу). Тоді це може бути «промацування ситуації», до якого Росія часто вдається перед масштабним втручанням».
Але водночас науковець не виключав і таку версію: «Або ж Москва просто йде на ескалацію напруги в міжнародних відносинах, використовуючи для цього своїх сербських союзників. По суті, Росія займається зараз тим, у чому російські аналітики тривалий час наполегливо звинувачували США, — організацією керованого хаосу в безпосередній близькості від кордонів геополітичних супротивників».
«Загострення протистояння на кордоні Європейського Союзу, судячи з усього, поставить нові політичні виклики перед європолітиками і додасть очок тим, хто теревенить про необхідність співпраці з Путіним для досягнення миру та стабільності. Цілком можливо, що навіть за відсутності відкритого конфлікту (і вже тим більше, якщо дійде до нього) посиляться міґраційні потоки в Європу, що також зіграє на руку тим, хто «розуміє Путіна» в Європі», — резюмував експерт.

«Перекинеться й на інші»
Костянтин Федоренко також вважає, що «якщо ж спалахне відкритий конфлікт, він напевне перекинеться й на інші балканські території, зокрема, неминучим буде протистояння між боснійцями та боснійськими сербами». «Торік Белград домовився з Москвою про масштабні для цієї держави військові поставки — зокрема, до Сербії прибуде ескадрилья з десяти МіГ-29, триває обговорення закупівель бронемашин. Ці факти вписуються як у гіпотезу про можливий військовий конфлікт, який Росія хоче ініціювати на Балканах, так і про ескалацію, яка, заполонивши інформаційний простір, не повинна, однак, дійти до гарячої фази», — нагадав експерт.
Костянтин Федоренко також зауважив: «Важливо зазначити, що недавно висловлена позиція нового міністра оборони США Джеймса Меттіса з приводу Косово, яка містила ідею надати мандат на дії для захисту безпеки території республіки косовським збройним силам, зустріла досить теплу реакцію у Приштині та холодну — в Белграді. Декотрі сербські аналітики стверджують, що генерал Меттіс, котрий сказав це на слуханнях у Сенаті до свого затвердження, зайняв «яструбину» позицію тільки для того, щоб отримати посаду. Але складно собі уявити легендарного американського генерала, відомого як яструба, в ролі голуба, який під цього яструба лише маскується».
«Разом із тим дуже багато залежатиме від реакції на балканську ситуацію Дональда Трампа та Державного департаменту, який після звільнення більшої частини керівних співробітників управляється новим президентом і новим очільником зовнішньої політики фактично в ручному режимі. Декотрі серби сподіваються, що нова американська адміністрація у зв’язку зі загальним ізоляціоністським курсом не займатиме активної позиції у питанні захисту Косово і, можливо, навіть заплющить очі на збройний «захист сербських співвітчизників», — вважає науковець.
Але п. Федоренко не виключає також, що Росія свідомо підіграє цим амбіціям. «Мета проста — як і у випадку з ескалацією в Україні, випробувати реакцію Заходу після зміни адміністрації у Вашинґтоні. І, щоб збагнути, наскільки ймовірні подальші аґресивні дії з боку Кремля, нам залишається лише чекати цієї реакції та сподіватися, що дипломатичні відповіді Москві будуть не менш однозначними і жорсткими, ніж раніше», — пояснив він.

«Лукашенко пішов на випередження»
Тим часом Володимир Жириновський, лідер Ліберально-демократичної партії Росії, котрого журналісти називають «речником» Путіна — мовляв, озвучує для зондування те, що не наважуються наразі володар Кремля, запропонував 4 лютого приєднати до цієї держави Білорусь. Того ж дня російський опозиційний журналіст і політичний діяч Андрій Піонтковський заявив: «Спочатку захоплення Білорусі планувався не як оголошення війни, за яким слідує вторгнення танкових армад. Планувався просто верхівковий переворот, використовуючи вірних Путіну людей у білоруських спецслужбах та армію. Але Олександр Лукашенко це помітив і зіграв на випередження. І по суті вчора він звернувся до всього світу за допомогою. Саме до всього світу. Якби він цього не зробив, то виник великий ризик того, що в апаратній, закулісній боротьбі Путін би його переграв і здійснив державний переворот».
Сварка Олександра Лукашенка з Путіним формально виникла шляхом встановлення РФ прикордонного режиму з Білоруссю. Своє обурення недружніми діями Росії білоруський президент висловив після того, як 1 лютого ц. р. вийшов наказ Олександра Бортникова, директора ФСБ РФ, про встановлення прикордонної зони на кордонах Смоленської, Псковської та Брянської областей з Білоруссю. Насправді ж проблема в білорусько-російських відносинах — не тільки встановлення кордону. Проблеми виникли і з поставками нафти. Торік Росія скоротила поставки в півтора раза. Одна з причин — борги Мінська, який ще й за рахунок виготовлення нафтопродуктів із дешевої нафти отримує непоганий прибуток. З іншого боку, через антиросійських санкцій зменшилася і фінансова підтримка Білорусі Росією. Москва не готова з такою легкістю, як чотири роки тому, дотувати білоруську економіку.
Є також ще одна суттєва проблема у відносинах «союзників»: недопуск білоруських товарів на російські ринки. Справа дійшла до того, що п. Лукашенко доручив порушити карну справу проти Сергія Данкверта, голови «Россільгоспнагляду», за шкоду білоруському державі. Останній у відповідь пригрозив перекрити шлях до РФ білоруській яловичині і багато разів блокував поставки білоруських сирів, молока і яблук.
А от білоруські військові кажуть, що головний ворог для них тепер не стільки НАТО, скільки Росія. Не так Білорусь потрібна НАТО, як може бути завойована РФ. Тому в Білорусі задумалися, як боронитися. І думати тепер їм треба хутко.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Loading...