Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 23, 2019

ЄК очолив прихильник «нормалізації відносин із Москвою»

Автор:

|

Липень 24, 2014

|

Рубрика:

ЄК очолив прихильник «нормалізації відносин із Москвою»
Жан-Клод Юнкер

Жан-Клод Юнкер

У Києві з розчаруванням сприйняли обрання депутатами континентального парламенту нового президента Європейської комісії (ЄК).

Діжка дьогтю
Коли 15 липня ц. р. Європейський парламент (ЄП) затвердив на посаді президента ЄК — виконавчого органу Європейського Союзу (ЄС) — колишнього прем’єр-міністра Люксембургу Жана-Клода Юнкера, у Києві це сприйняли, як цілу «діжку дьогтю» для України, єдиною «ложкою меду» в якій можна вважати ту обставину, що до виконання своїх обов’язків він приступить аж у листопаді. Причому так вважають, навіть попри запевнення Жана-Клода Юнкера, що «українці — це європейський народ, і майбутнє України — у Європі».
Однак про цілком протилежне свідчить, приміром, один із пунктів програми нового очільника ЄК, де йдеться про «паузу в розширенні ЄС». 59-річний Юнкер заявляє, що нових членів у Євросоюзі не буде, принаймні, упродовж п’яти найближчих років, а Україна може розраховувати на членство не раніше, а ніж через 10-15 років.
Щоправда, він закликав ЄС «реагувати, коли міжнародне право ігнорують», і висловлювався за посилення санкцій проти Російської Федерації (РФ). І все ж Надія Арбатова, завідувач відділом Центру євроінтеграції Інституту світової економіки та міжнародних відносин Російської академії наук, вважає, що її країна без проблем знайде спільну мову з новим єврокомісарром: «Юнкер — прагматик. Це – чоловік, котрий у період російсько-грузинського конфлікту обстоював нормалізацію відносин із Москвою. Щодо України він зайняв жорсткішу позицію. Зокрема, кажучи про санкції, заявив, що Європа повинна бути готова до власних втрат, але він не виступатиме за розрив відносин».
Тому Володимир Горбач, аналітик Інституту Євроатлантичної співпраці, прокоментував невтішне для України рішення ЄП так: «Для України було би дуже добре, якби на цю посаду було обрано справді авторитетного європейського політика з іменем і своєю особистою харизмою та біографією, який би міг говорити від імені ЄС і, перш за все, розмовляти з РФ. Цей політик має бути досить сильним діячем, щоби виконувати цю функцію. В ідеалі, це мав би бути британець, оскільки баронеса Ештон (Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки. — Ред.) теж була з Великої Британії».

Наполягла Меркель
До слова, британський прем’єр Девід Кемерон до останньої миті опирався призначенню п. Юнкера, назвавши його «людиною з 1980-х рр.», і навіть пригрозив, що його обрання пришвидшить вихід Британії з ЄС. «Негативна реакція Великої Британії була викликана поглядами Юнкера, – пояснює Володимир Горбач. – Британія послідовно опирається ущільненню інтеграції ЄС. Але невипадково відбулася й відставка міністра закордонних справ Британії Вільяма Гейґа. Це — визнання того, що Британії не вдалося запобігти такому тренду».
Натомість, Іван Морозовицький, оглядач київського тижневика «Діло» , пояснює: «Його (Юнкера) підтримувало потужне лобі з Європейської народної партії (ЄНП), яка набрала найбільше голосів на травневих виборах — 36 %, а також особисто федеральний канцлер Німеччини Анґела Меркель. І взагалі, більшість центристів у Європі зробила ставку на Юнкера. При цьому євроскептики, котрих неофіційно очолює Велика Британія, не змогли протиставити належного опонента новому главі ЄК. І тому поки що зазнали поразки».
У своїй першій промові після обрання Жан-Клод Юнкер заявив, що не знає жодного дієвого механізму повернення повноважень із європейського центру до національних урядів. Це означає, що всі зусилля Англії, а також країн Середземномор’я, які намагаються отримати контроль над своїми фінансами, є марними.
Тепер головна інтрига полягатиме в тому, як швидко п. Юнкер почне реалізовувати свої реформи. Політик заявив, що потрібно створити загальний фондовий союз ЄС, щоб убезпечити економіку від потрясінь банківської системи.
Крім того, він виступає за нові заходи зі стимулювання економіки.
Це призначення, тим не менше, не робить Європу ближчою до виходу з кризи й економічної стабілізації, оскільки новий комісар відстоюватиме політичний курс Німеччини, який так і не вивів Європу з кризи. Від початку 2014 року економіка реґіону зросла лише на 0,2 %. Окрім того, зараз ЄК зіштовхнеться з однією з найсильніших у парламенті опозицій.
Однак Патрик Павлак, аналітик з Інституту досліджень у галузі безпеки ЄС, гадає, що «перше голосування за голову ЄК зробило з нього більш публічну фігуру, і йому доведеться лавірувати між партіями».
Ще одна інтрига — призначення представника ЄС зі зовнішньої політики. Кілька фаворитів несподівано вибуло з перегонів. Тому найближчими днями ЄП потрібно визначитися з тим, хто ж протистоятиме аґресивній політиці РФ і спробує дати раду з арабськими революціями. І вибір може виявитися доволі несподіваним.

Дитя бюджетного дефіциту
Сам Жан-Клод Юнкер не приховує того, він дотримується ідеології консолідації ЄС та утворення по-справжньому єдиного союзу. В останній рік, на думку багатьох аналітиків, цей процес забуксував: економіка зростала повільними темпами, а політики були більше захоплені боротьбою за голоси виборців.
Даґлас Еліот з американського Інституту Брукінґса зазначає із цього приводу: «Великі публічні вибори з оголошенням кандидатів на посаду голови ЄК, які були фактично очільниками партій, відвернули всіх від головних проблем Європи». На його думку, зараз потрібно швидко вирішити проблему, як контролювати витрати країн-членів і дефіцит бюджету ЄС. Хоч той не може, за нормами Лісабонського договору, перевищувати 3 % від валового внутрішнього продукту, але в останні роки низка держав, особливо на півдні Єврозони не могла виконувати таких приписів. Тому у Брюсселі заплющували очі на ці порушення.
Відтак, виступаючи перед ЄП уже як голова комісії, п. Юнкер заявив, що тепер потрібно серйозніше ставитися до норм дефіциту бюджету та проводити політику економії. Зрозуміла й позиція нового комісара щодо єдиної валюти, позаяк він стояв біля витоків введення євро в обіг, а 2011-го провадив діалог із Грецією, яка хотіла відмовитися від спільної валюти та повернути свою драхму. Тоді Жан-Клод Юнкер переконав Афіни не робити цього, оскільки це могло закінчитися економічною катастрофою. Також він вів тривалі перемовини з політичними партіями, які стверджували, що в кризу можна відмовитися від єдиної валюти.
Тепер п. Юнкер знову наголосив на тому, що немає механізму, за яким країна може покинути зону єдиної валюти. Крім того, він уже заявив про намір створити новий фондовий союз Європи, який буде не залежним від банківської системи. Адже останнім часом приватні банки Європи потрапляють під удар. Так, спочатку в США оштрафували BNP Paribas на 8,9 млрд. USD за співпрацю з країнами-ізгоями, а потім така ж доля спіткала Citigroup-2. За спекуляції банк заплатив 7 млрд. USD. І зараз це може трапитися й з іншими європейськими банками. Тож у Брюсселі хочуть створити власний фондовий союз, який інвестуватиме у важливі галузі економіки.
Нарешті, новий глава ЄК є поборником єдиної сільськогосподарської політики Європи. На думку Браяна Рейлі зі Стратегічного дослідницького інституту США Heritage Foundation, важливу роль тут відіграє позиція його рідного Люксембургу, який виживає за рахунок дотацій із ЄС. Інші країни, такі як Велика Британія, заявляють, що щорічні дотації фермерам обсягом 360 млрд EUR — надмірна витрата сил. Тому більшості реформ доведеться проходити через дуже бурхливе обговорення в ЄП.
Попри підтримку ЄНП позиції європейських оптимістів зараз є дуже слабкими. І щоби прийняти важливі економічні перетворення, Жан-Клод Юнкер, можливо, буде змушений поступитися позицією в інших сферах, і зовнішня політика, можливо, стане першою серед них.

Пауза в розширенні
І першим постулатом у зовнішній політиці, про який заявив новий комісар, стала «пауза в розширенні ЄС». Інакше кажучи, протягом 10-15 найближчих років ЄС буде вирішувати проблеми країн-членів і тільки потім – думатиме, кого приймати далі.
Тож держави, які нещодавно підписали угоди про асоційоване членство (Україна, Грузія, Молдова) ще нескоро зможуть розраховувати на новий статус. Окрім того, аґресивну політику Росії п. Юнкер спробує виставити як привід до посилення впливу голови зовнішньої політики Союзу.
Не є таємницею й те, що Кетрін Ештон, яка зараз очолює це відомство, показала себе не дуже успішним керівником. Тому зараз у Брюсселі сподіваються, що криза в Україні стане стимулом для збільшення його повноважень. Так було наприкінці 1990-х, коли Хав’єр Солана завдяки своєму авторитету зміг отримати додаткові важелі впливу на європейські країни. І тут усе впирається в кандидатуру майбутнього глави інституту зовнішньої політики.
У травні ц. р. фаворитом був Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі, але зараз його кандидатури вже не розглядають. На думку п. Павлака, це могло трапитися під тиском РФ, яка не хоче бачити на чолі ЄС політика з Польщі.
Тепер головними претендентами на цю посаду є комісар ЄС із питань гуманітарної допомоги та вирішення криз Крісталіна Георгієва з Болгарії та Федеріка Могеріні, яка очолює міністерство закордонних справ Італії. Обидві кандидатки можуть урівноважити призначення Жана-Клода Юнкера, котрий представляє Північну Європу. І їх призначення не дратуватиме Росію, оскільки як Болгарія, так і Італія зацікавлені в будівництві газогону «Південний потік», а тому не підуть на конфронтацію з Москвою.
А такий вибір, за словами п. Еліота, призведе до консервації слабкого зовнішньополітичного курсу Європи, оскільки новому міжнародному комісарові доведеться маневрувати між партіями, а якщо він не ематим особистого впливу у Брюсселі, то навряд чи це йому вдасться.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...