Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Чому керівництво РП нагнітає напругу в польсько-українських відносинах?

Автор:

|

Листопад 30, 2017

|

Рубрика:

Чому керівництво РП нагнітає напругу в польсько-українських відносинах?

Кшиштоф Щерський

Увечері 17 листопада ц. р. Польська пресова агенція (ПАП) оприлюднила повідомлення, вкрай важливе для польсько-українських відносин. «Сторони домовилися, що заборона на проведення пошукових робіт та ексгумацію на території України має бути скасована, і що спільні ексгумаційні роботи в Україні мають бути відновлені. У цьому контексті сторони погодилися рекомендувати своїм урядам провести зустріч віце-прем’єр-міністра Петра Ґлінського та віце-прем’єр-міністра Павла Розенка», — йдеться в тексті. Цим завершилося надзвичайне засідання Консультаційного комітету президентів України та Республіки Польща (РП), що відбулося у Кракові того ж дня. Оцінювати його можна по-різному, оскільки про легалізацію українських пам’ятників на польській території та відновлення знищених могил у підсумковому документі не йшлося. Хоча про таку домовленість і заявив український посол, сумніви залишаються.
Здавалося, що напруга, згенерована впродовж останніх місяців дискусіями довкола різного трактування спільної історії, дещо спала. Але так лише здавалося.
27 листопада в інтерв’ю журналу Sieci Кшиштоф Щерський, глава канцелярії президента РП, заявив: «Тільки у випадку з країнами нашого реґіону відносини з Києвом не є функцією відносин із Москвою. Боюся, що, якщо дійде до ситуації, коли Європа буде змушена вибирати між Україною та Росією, то інші столиці, на які зараз розраховує Київ, оберуть Москву. Тоді українська влада звернеться до держав реґіону за допомогою, як це було у випадку з першим і другим Майданом. Але тоді з Польщі автобуси з підтримкою так активно їхати туди не будуть». Ніби нічого незвичайного, адже українська влада дала достатньо підстав для критики і навіть недовіри, чого варте хоча б питання корупції. Але далі ми чуємо: «Коли справа доходить до політики ідентичності, то найбільш вражаючою є заборона ексгумації. Це вже не пам’ятники, а лише гуманітарні питання».
Стоп! Про що це? Адже 17 листопада рішення з цього питання було прийняте. Й участь у цьому персонально брав п. Щерський як співголова Консультаційного комітету президентів України і РП. Може просто невдале формулювання? На жаль, ні. На запитання «Чи візит президента в Україну допоможе зламати теперішню тупикову ситуацію хоча б у питанні ексгумації» чуємо відповідь: «Було б величезним розчаруванням, якби в контексті візиту президента не відбулося змін. Це показало б, що внутрішнє зумовлення політики в Україні не відповідає її геополітичним інтересам, які також містять у собі добрі відносини з Польщею». Отже, просування у темі скасування заборони ексгумації свідомо замовчується. А саме цей дражливий момент став причиною накручування останнього витка пружини, яка перетворила нерозуміння подекуди у ненависть. Для чого це робиться? Причин може бути багато, від складних конспірологічних — до простих, що пояснюються намаганням приховати власну, м’яко кажучи недосконалість. Чого лише варта передісторія заборони проведення пошукових робіт та ексгумацію на території України.
Як писав «Міст», 27 квітня ц. р. з ініціативи війта ґміни Стубно у Грушовичах відбувся демонтаж пам’ятника полеглим воякам УПА. Причиною демонтажу стало те, що місцева влада вважала пам’ятник нелеґальним. Слід зазначити — раптово почала вважати, адже він простояв 23 роки. У липні на місці пам’ятника встановили залізний хрест, який раніше був на зруйнованому меморіалі воякам УПА. Зміст хреста перекрутили, заявивши на його відкритті, що він присвячений «українцям, котрі не боялись рятувати поляків у 1943—1944 рр. від загибелі від рук УПА».
Рештки пам’ятника воякам УПА в Грушовичах використали для мощення доріг. «Каміння було утилізоване. Служить польському суспільству. З нього зроблено дороги», — повідомив Януш Слобіцький, війт ґміни Стубно, в своєму інтерв’ю виданню naTemat.pl. Коли журналіст спитав його, навіщо це було зроблено, той відповів: «Я очікував, що бандерівці захочуть зробити з нього реліквії та національну святиню. Тому я їм це унеможливив. Цинічно, зрештою. В іншій ситуації я повернув би це каміння, але знаючи, у якому напрямку це йде, ми зробили так, як я сказав». Війт також заявив, що немає найменшого шансу на відбудову цього пам’ятника. За його словами, відбудова можлива лише в разі зміни влади. «Вдруге такої дурниці не допустимо», — запевнив п. Слабіцький.
Навряд чи міністра Щерського (саме такий статус має його посада) можна прирівняти до війта. Його дії швидше нагадують поведінку того політика, завдяки якому термін «гібридна війна» став для українців повсякденним. Невже маємо другий фронт?
Відтак Київ та Варшава й далі опинилися у стані «прихованої війни». Хоча останніми днями якихось скандальних заяв не було чутно, ситуація може будь-якої миті раптово змінитися на гірше. Експерти впевнені: винних двоє — теперішній польський уряд, який контролюють консерватори з партії «Право і справедливість» (ПіС), та Російська Федерація (РФ), якій із геополітичної точки зору вкрай вигідно вбити кілок між Україною та РП.

«Пам’ятаємо про Львів та Вільно»
16 листопада виповнилося рівно два роки, як до влади в РП прийшов націонал-консервативний уряд Беати Шидло. А як писав «Міст», 11 листопада у Варшаві з нагоди 99-річчя проголошення відновлення незалежності 1918-го відбулася велелюдна демонстрація під спільним гаслом «Ми хочемо Бога!», яку державний телеканал TVP назвав «великим маршем патріотів». Водночас чимало «патріотів» несли плакати приблизно такого змісту: «Європа буде білою або безлюдною» (натяк на ініціативу ФРН про квоти на розміщення міґрантів. — Ред.) та «Пам’ятаємо про Львів та Вільно» (тут коментарі зайві).
«Шокуюча комбінація: християнська релігія любові до ближнього змішана з лозунгами ненависті. І це саме в тій країні, яка довше, ніж будь-яка інша, страждала від німецьких націонал-соціалістів та їхньої расистської ідеології. Навіть якщо лише незначна частка з близько 60 тис. учасників належить до радикальних правих — ганебні кадри міцно врізаються у пам’ять світової громадськості», — пише Бартош Дудек, керівник польської редакції «Німецької хвилі».
Хоча й Анджей Дуда, президент РП, та Ярослав Качиньський, лідер ПіС, засудили ці гасла, вочевидь, саме їхня позиція дає можливість розвиватися в польському суспільстві таким радикальним настроям. Підсумки роботи ПіС після двох років при владі — доволі суперечливі. Скандальна судова реформа, безоглядне перетворення засобів масової інформації (ЗМІ) на пропагандистський інструмент уряду призвели до жорсткої суперечки між Варшавою та Брюсселем. У середині листопада ц. р. Європарламент прийняв проект резолюції, згідно з якою, «правова держава у РП перебуває під загрозою». Більшість європарламентаріїв під час дебатів вимагала жорстких заходів проти націонал-консервативного уряду у Варшаві. РП загрожує позбавлення права голосу в Раді Європейського Союзу (ЄС) та чималі фінансові штрафи.
Але ПіС не злякався й сам пішов у наступ. У серпні п. Шидло несподівано заявила, що РП може вимагати від Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) репарації за завдані під час війни збитки. «Польща каже про справедливість. Польща каже про те, що має бути виконано. Ми є жертвами Другої світової війни, чиї збитки жодним чином ще не було відшкодовано», — заявила вона.

Політичні ігри
З іншого боку не варто забувати про популярність ПіС усередині країни. «Запровадження грошової допомоги на дітей є щастям для багатьох бідних сімей, це повернуло їм трохи гідності. Це стало можливим, бо економіка переживає піднесення. Крім цього, органи фінансової влади стали ефективнішими, і скоротилася корупція. Тож зараз рейтинґ ПіС становить 45 %», — пише «Німецька хвиля».
Але цей рейтинґ може миттєво зійти нанівець, щойно про своє бажання балотуватися на наступних виборах президента РП, які відбудуться 2020 року, заявить Дональд Туск, колишній прем’єр-міністр країни, котрий зараз очолює Європейську Раду та вважається затятим ворогом п. Качиньського. Подейкують, що останній страшенно боїться такого варіанту розвитку подій, тож не в останню чергу войовнича риторика щодо одночасно ЄС, ФРН та України спричинена бажанням п. Качиньського зберегти симпатії виборців, особливо, з так званих східних кресів, де тема УПА чи «Волинської різні» надзвичайно заполітизована.

«Один, два, три мільйони — залежно від фантазії»
Ще один учасник конфлікту — Кремль. Участь РФ у розпалюванні ворожнечі між Україною й її східними сусідами доведена як українськими правоохоронними органами, так і західними журналістами та громадянським суспільством. Йдеться про приховане фінансування різноманітних радикальних груп, які всіляко загострюють стосунки між двома державами.
Але Москва не цурається й більш, так би мовити, витончених методів. Так, польське інтернет-видання niezalezna.pl пише: «Коли російська пропаганда заявляє, що найбільшою небезпекою для РП є Україна, а Росія — ніяка не загроза, тому що вона не висуває територіальних претензій Варшаві, її ефективність невелика. Натомість, коли на різноманітних інтернет-форумах систематично наголошується, що: «Сучасні бандерівці є тими самими, що й у період війни. Українці розвивають культ УПА, тому що УПА вбивала поляків на Волині. У Польщі вже перебуває один, два, три мільйони (залежно від фантазії) українців, для котрих із України масово завозять контрабандну зброю з антитерористичної операції», то в багатьох пересічних поляків починає формуватися відповідній образ теперішньої України».

Що у перспективі: дружба чи протистояння?
З українського боку регулярно лунають заклики до спроб знайти порозуміння. Як писав «Міст», 17 листопада в Кракові відбулося надзвичайне засідання консультаційного комітету президентів України та РП, дорадчого органу, покликаного сприяти реалізації домовленостей між главами обох держав, спрямованих на поглиблення дружніх стосунків. Як наголосив Святослав Цеголко, прес-секретар Президента України, це було зроблено «з метою зміцнення стратегічного партнерства між Україною та РП і щоб уникнути подальшої ескалацію напруги, усвідомлюючи необхідність вирішення будь-яких проблемних питань у двосторонніх відносинах виключно у цивілізований європейський спосіб».
До толерантності в стосунках закликав і Микола Княжицький, народний депутат України, співголова депутатської групи у Верховній Раді з міжпарламентських зв’язків з РП. «Жодна з конфліктуючих у РП політичних сил не бажає припинити підтримувати Україну в боротьбі з російським аґресором. Утім, ніхто не гарантує, що у запалі роздмухування цього вогника (взаємні історичні суперечки. — Ред.) можемо спричинити страшну пожежу. Тому позиція України має бути надзвичайно обережною. Зберігаючи власну гідність, ми не повинні робити нічого, що стало б провокацією до незворотного погіршення стосунків», — написав він у своїй статті на espreso.tv.
Натомість із польського боку лунають кардинально інші заяви. Наприклад в інтерв’ю тижневику DoRzeczy відомий у РП діяч так званих кресових середовищ, о. Тадеуш Ісакович-Залєський, відкинув заяви про те, що у РП нищать українські пам’ятники. «На поховання кожен має право, а на прославлення — вже ні. Якщо польська влада й припустилася у справі українських пам’ятників якоїсь помилки, то це була помилка поступливості, бо не реагувала, коли на території РП було нелегально встановлено пам’ятники організації, що вбивала людей (маються на увазі могили полеглих вояків УПА. — Ред.)», — заявив він. Священик вважає, що з Україною слід розмовляти жорстко. «Вже запізно, аби зустрічатися з українцями за зеленим столиком і мати ілюзії, що якщо ми сьогодні поступимося, то вони поступляться завтра», — вважає він.
Здається, у Варшаві забули давню народну мудрість «Де двоє чубляться, там третій користає». «Якщо сьогодні розділити інтереси РП та України, Росія виграє одразу і в боротьбі з Україною, і в боротьбі з Польщею. Натомість програє Європа загалом», — заявив у коментарі сайту obozrevatel.com Анатолій Лопата, генерал-полковник у відставці та колишній перший заступник міністра оборони України. За його словами, щоб посилити існуючі суперечності на дипломатичному, історичному та культурному рівні між Україною та РП, Кремль йде вже перевіреним шляхом — «підживлюючи конфлікт рублем», тобто, фінансуючи, відповідні радикальні угруповання й окремих діячів по обидва боки кордону.

Ігор Берчак

Коментарі експертів
Костянтин Єлісєєв, заступник глави Адміністрації Президента України:
— Своїми антиукраїнськими заявами РП, імовірно, намагається відволікти увагу від своїх проблем усередині Європейського Союзу. Конфлікту України з Польщею можна уникнути винятково дипломатичним шляхом. Цю умову запровадила польська сторона. Українська сторона не зацікавлена у сварках із нашим стратегічним партнером. Тому намагаємося вести діалог із Варшавою дуже спокійно, щоб владнати політичні заяви польських представників певних політичних кіл. Вважаємо, що наше стратегічне партнерство набагато важливіше, ніж тимчасові певні складнощі. Й я розумію проблематику нашого спільного історичного минулого.

Павло Подобєд, історик:
— Імперські амбіції штовхають керівництво РП на дуже слизьку стежку: мавпування Кремля не лише у риториці, але й у методах досягнення власних політичних інтересів. Концепція «польське бачення історії та неправильне бачення історії» один в один відтворює позицію Москви, згідно якої росіяни краще за українців знають, як називати вулиці Києва, кого шанувати як борців за свободу тощо. Однак у московській політичній культурі є ще один інструмент примусу до «правильного розуміння історії»: знищення могил. Ну, що можна сказати про людей, котрі використовують пам’ятники з кладовищ для будівництва доріг? Що вони є християнським сумлінням Європи, учнями Івана-Павла ІІ, чи в такий спосіб демонструють свою палку любов до Польщі?

Єва Копач, колишній прем’єр-міністр РП:
— Союз між Києвом та Варшавою потрібен для захисту від аґресора, який заслуговує на санкції. А історичні суперечки між Україною і Варшавою потрібно вирішувати шляхом діалогу, оскільки минуле не повинно впливати на майбутнє. Як глава польського уряду в 2014-2015 рр. я завжди була адвокатом України тоді, коли ми на європейських радах дискутували про ситуацію в Україні. Пам’ятаю, як ми дуже твердо настоювали на санкціях проти РФ і переконували усіх, що ці санкції безумовно потрібно на них накласти, аби вони збагнули, що зробили щось надзвичайно погане. Україна та Польща просто повинні сісти за стіл перемовин.

Гоп-ля
Федеральна служба безпеки (ФСБ) Російської Федерації (РФ) затримала у Москві польського історика Генрика Ґлембоцького, котрий проводив дослідження в російських архівах, і зажадала аби він залишив територію держави. Науковець вивчав польсько-російські відносини у ХІХ-ХХ ст., яким присвятив низку наукових праць. У листопаді він прочитав дві лекції, присвячені річниці «Польської операції НКВС 1937-1938 рр.». Через рішення ФСБ він більше не отримає доступ до архівів, а це може зупинити дослідження, якими вчений займається 25 років.
Генрик Ґлембоцький оприлюднив обставини свого затримання. Він розповів, що приїхав у РФ 14 листопада для роботи в архівах і для того, щоб на запрошення Польського інституту в Санкт-Петербурзі прочитати дві лекції про долі поляків в СРСР у роки Великого терору. «Затримання для мене стало несподіванкою. Не знаю, чи вплинула на рішення ФСБ тема моєї лекції в Санкт-Петербурзі: я розповідав в т. ч. про те, що в роки Великого терору в рамках «польської операції» за наказом Сталіна й Єжова НКВС вбило не менше 111 тис., а за деякими даними, до 200 тис. поляків», — зазначив науковець.
За його словами, співробітники ФСБ затримали його 24 листопада близько 23:00 на Ленінградському вокзалі в Москві. Він якраз повернувся з Санкт-Петербурґу. «Поліціянти на Ленінградському вокзалі передали мене співробітникам ФСБ — втім, жодних посвідчень ті не показали, а також відмовилися запросити співробітників польського консульства», — сказав учений.
Замість цього, за словами д-ра Ґлембоцького, в ніч проти суботи йому пред’явили документ, датований 21 листопада, про необхідність упродовж чотирьох діб залишити країну. «Документ мені показали, коли на виїзд залишалося менше доби, у вихідні, коли всі чиновники і дипломати вже відпочивають. Гадаю, що якби документ потрапив до мене раніше, польське консульство спробувало б прояснити ситуацію, а так було вже надто пізно», — розповів історик.
Він повідомив, що просив працівників ФСБ пояснити причину депортації та заборони на в’їзд, однак ті сказали, що не зобов’язані цього робити. «Я займаюся темою польсько-російських відносин у XIX-XX ст., вперше приїхав до Росії ще 1993 року і з того часу безліч разів повертався. Я провів місяці в архівах Санкт-Петербурга та Москви, видав кілька книг про відносини між Польщею та Росією. Й у мене ніколи не було проблем ні з офіційними відомствами, ні зі спецслужбами», — дивується д-р Ґлембоцький.
Польського історика викинули з Росії у відповідь на «недружній крок» РП. Про це заявила Марія Захарова, офіційний представник Міністерства закордонних справ РФ. За її словами, раніше Польща вислала з країни російського історика «за абсурдними звинуваченнями». Чиновниця не назвала ім’я цього вченого, але журналісти припускають, що мова йде про Дмитра Карнаухова, професора Новосибірського державного технічного університету. Історик жив у Польщі з 2013 року, викладав у місцевих університетах, а також співпрацював із Російським інститутом стратегічних досліджень. 11 жовтня ц. р. Варшава депортувала його з країни за звинуваченням у діяльності «з елементами гібридної війни», спрямованої «на користь ворожої держави». Тому дивно, що поляки досі, коли їм плюють у вічі, вперто твердять, що це — дощ.

До теми
Центр передового досвіду НАТО з питань стратегічних комунікацій, що базується в Латвії, повідомляє, що російськомовні боти створюють приблизно 70 % усіх російських повідомлень про НАТО у країнах Балтії та Польщі, передає «Голос Америки». «Зґенеровані ботами повідомлення мають відмінності залежно від того, на яку аудиторію вони націлені. Повідомлення, орієнтовані на західного споживача, наголошують, що масштаби російських навчань менші за операції НАТО. Повідомлення, націлені на внутрішню аудиторію, взагалі рідко згадують російські навчання», — зазначається в документі.
Тим часом стало відомо, що ЄС збільшить фінансування робочої групи, що займається оперативною протидією російській дезінформації. Починаючи з 2018 року, впродовж трьох років на ці цілі буде щорічно виділятися 1,1 млн EUR із бюджету ЄС. Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій East StratCom Task Force була створена в березні 2015 року рішенням глав держав і урядів країн ЄС. Головним її завданням є «протидія російським дезінформаційним кампаніям». Працівники групи щотижня публікують «Огляди дезінформації», наводячи приклади спотворення фактів у російських ЗМІ. Для моніторингу ситуації створено мережу позаштатних авторів, серед котрих — понад 400 журналістів, експертів і представників незалежних організацій з більш ніж 30 країн світу.

About Author

Meest-Online

Loading...