Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Антиукраїнська істерія

Автор:

|

Жовтень 12, 2017

|

Рубрика:

Антиукраїнська істерія

У Варшаві вперто наполягають, щоб у Києві зреклися УПА, при цьому заплющуючи очі на ксенофобію своїх співгромадян.

Викликає тривогу
Польський часопис Gazeta Wyborcza 4 жовтня повідомив, що якийсь житель Вроцлава повідомив поліціянтам, що 21-річна українка Дарина нібито вкрала у нього телефон. Відтак, ті затримали юнку, двічі змусили повністю роздягтися, тримали у відділку майже добу, відмовили у праві подзвонити рідним й не показали протокол про її затримання.
За словами дівчини, правоохоронець сказав їй, що «не хоче українців у Вроцлаві». Згодом з’ясувалося, що заявник зустрічався з українкою, а після того, як припинив стосунки, звів на неї наклеп, бо в подарованому їй ним телефоні було безліч їхніх спільних світлин.
Того ж 4 жовтня відеокамера зафіксувала в Ряшеві, як чоловік віком приблизно 30 років паплюжив фасад будівлі почесного консульства України. На стіні з’явилися написи польською «Україна — ОУН-УПА», німецькою Waffen SS Galitzien і Raus (забирайтеся), російською «Нет», а також намалювали шибеницю та німецьку свастику Раніше інформаційну табличку цього консульства двічі викрадали невідомі.
Петро Тима, президент Організації українців у Польщі, зауважив із цього приводу: «В останні роки такі ситуації дедалі частіше відбуваються у Республіці Польща (РП). Явище посилилося після окупації Криму Російською Федерацією (РФ). Спостерігається все більше і більше нападів на українських імміґрантів і представників національних меншин, котрі живуть тут упродовж кількох поколінь. Викликає тривогу те, що кількість таких злочинів, мотивованих ненавистю, зростає, водночас спостерігається відсутність адекватної відповіді з боку держави».
Того ж 4 жовтня, прокуратура Плоцька закрила карну справу щодо заяви Пйотра Зґожельського, депутата польського Сейму від опозиційної селянської партії, за участь у демонстрації перед Посольством України у Варшаві в квітні ц. р. Як повідомили в часописі Magazyn Plocki, він тоді стверджував таке: «Завдяки операції примусового виселення українців «Вісла» поляки почали жити в спокої. Вона закінчила процес ґеноциду та ворожих дій проти невинного польського населення».
А Польській пресовій агенції політик заявив: «Думаю саме так, як казав під час тієї демонстрації, — що у тій конкретній повоєнній дійсності вона (операція «Вісла». — Ред.) завершила знищення польського населення бандами ОУН-УПА. Бандами, для яких українське населення було природним тилом».
Та хоч Сенат РП і засудив 1990-го операцію «Вісла», Норберт Пенхежевський, районний прокурор у Плоцьку, запевнив: «Причиною рішення про припинення провадження є відсутність ознак заборонених дій. Рішення є остаточним».

Потурання — вже традиційне
Потурання українофобам у РП — вже традиційна практика, яка, відтак, заохочує до наступних ганебних вчинків. Приміром, 29 вересня, польський Центр із моніторингу расової та ксенофобської поведінки повідомив у соціальній мережі Facebook, що в крамниці Bimex у місті Барлінек Західнопоморського воєводства РП розмістили табличку з написом «Кожен громадянин України, пройшовши касу, піддається перевірці». Відтак, у Центрі запевнили: «Це — скандальний приклад дискримінації за ознакою громадянства. Ми зробимо все можливе, щоб ті, хто повісив цю табличку, відповіли за це».
Єжи Бітель, власник крамниці, пояснив, що, за його словами, українці крадуть значно частіше, ніж поляки, однак запевнив: «Насправді вона висіла добу, але її вже зняли. Я звелів зробити її під впливом імпульсу, занадто швидко. Не таким мав би бути зміст таблички. Щиро прошу вибачення перед усіма, хто відчуває себе ображеним. Таблички з таким змістом не може бути». Відтак, окружна прокуратура у Щецині відкрила стосовно власника крамниці карну справу. Однак випадки, коли українофоби в РП були покарані, наразі невідомі.
Навпаки — польські поліціянти відпустили трьох своїх співгромадян, затриманих за побиття ними в академічному містечку Любліна 25-річного Євгена з України після того, які той повідомив їм, звідки приїхав. Один із нападників розпочав бійку реплікою: «А знаєш, що твій дід зробив із моєю бабусею?». Відтак, медики ушпиталили молодика з травмами голови та руки. Але Рената Лящка-Русек, представник коменданта поліції, запевнила, що «побиття студента з України не є злочином на ґрунті національної ворожнечі».
Відпустили «під нагляд поліції» й п’ятьох молодиків, котрі побили українців 21 січня ц. р. в Ряшеві. Вони зупинили студентів із України й спитали: «Кому належить Львів — Україні чи Польщі?». А коли почули відповідь, яка була їм не до шмиги, накинулися на іноземців. Відтоді минуло вже більше дев’яти місяців, однак жоден вирок українофобам відтоді так і не «народився».

Ув’язнення за історію
Навпаки, Владислав Косіняк-Камиш, лідер Польської селянської партії, представив 3 жовтня у Сеймі законопроект, який не лише забороняє пропагування ідеології ОУН-УПА в РП, а й передбачає проголосити 11 липня «Днем пам’яті про поляків, жертви ґеноциду, вчиненого ОУН-УПА на Східних кресах ІІ Речі Посполитої», й внести зміни до закону про Інститут національної пам’яті. Зокрема, йдеться про долучення до каталогу злочинів проти поляків чи громадян Польщі іншої національності злочинів, скоєних українськими націоналістами у період із листопада 1917-го до 31 липня 1990 року.
Ініціатори цього законопроекту пропонують також внести зміни до Карного кодексу, де серед тоталітарної символіки, за поширення, вироблення та володіння якою передбачене покарання, має бути символіка ОУН-УПА. А карати за таке закликають штрафами, обмеженням волі або позбавленням волі до двох років. При цьому запевняють, що це «позитивно вплине на поліпшення польсько-українських відносин. Бо, за їхніми словами, «без правди поєднання та прощення неможливе».
Однак правда для польських політиків — «вулиця з однобічним рухом». Адже засуджуючи УПА, вони вшановують свою Армію Крайову, вояки якої знищили в березні 1945 року сотні цивільних українців у селі Павлокома.
Жодним словом не згадав про це президент Польщі Анджей Дуда 28 вересня, коли твердив у своєму виступі під час відкриття під час міжнародної конференції «Польська операція» НКВС 1937-1938. Повернення пам’яті про злочин» у Варшаві, що «лише на правді можемо будувати добрі відносини зі сусідніми державами». Не згадував і 2 лютого — коли заявив Петрові Порошенку: «Ми настійливо вимагаємо історичної правди у взаєминах із Україною, та це означає також і заборону прославляння тих, хто був убивцями».

Блокуватимуть європерспективу
Анджей Дуда нагадав тоді, що під час попереднього візиту Президента України до Варшави у грудні 2016-го він провів із ним дуже «наполегливу розмову», а також конкретизував: «Я сказав: пане Президенте, вже більш ніж рік, відколи я з вами бачуся, ми постійно розмовляємо на ту саму тему. Маю до вас кілька прохань. Це так звані закони про ґлорифікацію (УПА — Ред.), ухвалені українським парламентом 2015 року, також певні елементи увіковічення, коли де-факто обмовляють поляків і які треба змінити. Про це я кажу українському президентові ще від нашої першої зустрічі і хотів би, аби нарешті це змінилося. Ці питання мають великий вплив на польсько-українські взаємини. Вони не будуть добрими між нашими народами, поки ці питання не будуть виправлені».
А Вітольд Ващиковський, міністр закордонних справ РП, навіть пригрозив у виданні wPolityce за 4 липня, що його країна блокуватиме європейську перспективу Києва через різні бачення історичних питань. Ще й наголосив: «Наше послання просте: з Бандерою до Європи не увійдете».
Кшиштоф Фільцек, директор польсько-української фундації PAUCI, прокоментував це так: «Правляча партія Польщі розігрує історичну карту. «Право і справедливість» намагається консолідувати власний електорат і звільнитися від конкурентів на правому політичному фланзі. Для цього вони перебирають риторику крайніх правих».
Натомість український історик Ярослав Грицак відповів полякам: «Я не є прихильником Бандери. Але разом із тим гадаю, що українці мають право на такого героя, як Бандера. Пам’ять про Бандеру в теперішній Україні є символом антиросійського спротиву і не має жодного стосунку до Польщі. Більшість українців не пов’язують Бандеру з Волинню чи будь-якими антипольськими акціями».

Сліди тягнуться до колишнього українського урядовця

Водночас польське видання Dziennik опублікувало першу частину сенсаційного розслідування, яке свідчить, що принаймні сім фірм з Польщі закуповують вугілля в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), тимчасово окупованих Російською Федерацією (РФ). Доставкою антрациту займається фірма Doncoaltrade, яка з 2012 року зареєстрована в місті Катовіце. Її президентом і головним акціонером (60 % акцій) є Олександр Мельничук, котрий певний час був заступником «міністра» палива, енергетики та вугільної промисловості терористичної організації «Луганська народна республіка» (ЛНР).
Блогер і журналіст Денис Казанський стверджує, що іншим співвласником (40 %) компанії Doncoaltrade є чоловік на ім’я Роман Зюков, син колишнього заступника міністра енергетики та вугільної промисловості України в урядах Юлії Тимошенко (2006-2007) та Арсенія Яценюка (2014). Юрій Зюков, уродженець Лисичанська Луганської області, відомий, зокрема, тим, що 2016-го у Володимирському соборі в Києві хрестив онуку Юлії Тимошенко Єву-Марію.
«2016 року вже новий міністр енергетики Ігор Насалик призначив Юрія Зюкова своїм радником. Відразу після цього з’явилася інформація про зв’язки Зюкова з бойовиками ЛНР, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман наказав цю інформацію перевірити. Служба безпеки взяла під козирьок, але не знайшла жодних доказів причетності Зюкова до ЛНР», — пише медійник.
При цьому він наголошує, що Мельничук і Зюков-молодший навіть не додумалися оформити компанію на якихось підставних осіб. «Таким чином, родина колишнього заступника міністра енергетики України разом із бойовиками ЛНР здійснювала поставки вкраденого в України вугілля в Республіка Польща (РП) і заробляла на цьому гроші», — резюмує п. Казанський.

Купують за 22 USD, продають за 140
Журналістам видання Dziennik вдалося з’ясувати, в який спосіб антрацит потрапляє до РП. «Мельничук висилає до РФ вугілля, що видобувається на колишніх українських шахтах, розташованих на контрольованій бойовиками території, а також вугілля, закуплене в людей, котрі видобувають його в так званих копанках. Представники мафії купують у власників копанок антрацит по 22 USD за 1 т, в той час як його офіційна ціна на польському кордоні становить 140 USD» — пише Dziennik. Росіяни трактують вугілля як імпорт із України, бо фірма, яка займається його вивозом, формально зареєстрована в Києві. Україна ж визнає це за контрабанду, оскільки не має контролю ні над кордоном, ні над експортом із Луганська.
Левова частка антрациту поставляється до Польщі через залізничну станцію Брест (Білорусь). Незначні обсяги експортуються на адресу польських контрагентів через порти в Ростовській області. Схему потрапляння вугілля з ОРДЛО до країни-члена Європейського Союзу підтвердив Павло Лисянський, голова Східної правозахисної групи, котрий колись був заступником директора двох шахт у Луганській області. За його словами, на кожній тонні вугілля, проданій Мельничуком у Польщу, «президент ЛНР» Плотницький заробляє щонайменше 500 грн.
Сергій Назаров, заступник міністра економіки РФ, на запитання журналістів навіть не намагався приховувати, що донбаській терористи продають вугілля в РФ, яка перепродує його третім країнам. Як інформує Bloomberg, щомісяця з окупованого Донбасу відправляється близько 1 млн т вугілля. Далі Росія експортує його в треті країни залізничним транспортом і через морські порти. Російський урядовець стверджує, що таким чином Москва допомагає сепаратистським урядам «вирішити свої проблеми з соціальною інфраструктурою, бюджетом і пенсіями».

У кожного — власна арифметика
Кшиштоф Тхужевський, міністр енергетики РП, підтвердив ввезення до його країни антрациту з окупованих частин Донбасу, повідомляє Biznes Alert. «Було ввезено 11 тис. т вугілля, або ж стільки, скільки за добу споживає один енергетичний блок», — повідомив міністр.
Водночас, як стверджує Liga.net, реальні обсяги поставок нелегального вугілля з ОРДЛО в Польщу майже в десять разів більші. «Від початку цього року до цієї країни було поставлено з Росії близько 94 тис. т донбаського антрациту, про що свідчать дані державної компанії «Российские железные дороги» і Федеральної митної служби РФ. Це лише ті обсяги, які вдалося відстежити за залізничними накладними та митними деклараціями», — пише видання.
У матеріалі наголошується, що Польща — один з найбільших покупців палива, вивезеного з окупованих територій. 2015-го в цю країну було поставлено близько 32 тис. т антрациту з Донбасу, а 2016 року — 34 тис. т. На основі наявних даних, виданню вдалося визначити щонайменше десятьох російських постачальників нелегального вугілля до РП. «Усі компанії створені відносно недавно і нічим, крім торгівлі з бойовиками на Донбасі та поставками на експорт, не займаються», — йдеться в повідомленні. Водночас покупцями вугілля з окупованих територій були мінімум сім фірм із Польщі.

Усе почалося в березні
Оголошена навесні ц. р. ветеранами антитерористичної операції й активно підтримана декотрими українськими політиками торгова блокада Донбасу під гаслом «Жодної копійки ворогу!» обернулася абсолютно неочікуваними в Києві результатами. «Ми рубаємо всі зв’язки з Україною, з якою воюємо. Так, продавали вугілля, щоб отримувати гроші та платити зарплату тут. Але за рахунок того, що ми навчилися жити в блокаді, тепер самі оголошуємо Україні блокаду», — заявив у березні Олександр Захарченко, ватажок терористичної організації «Донецька народна республіка» (ДНР). В Донецьку та Луганську синхронно відкрилися офіси двох закритих акціонерних товариств із однаковими назвами — «Внешторгсервис», які почали виконувати роль зовнішніх адміністрацій для підприємств, які ще донедавна перебували в українській юрисдикції та платили податки до українського бюджету, хоча їхні виробничі потужності знаходилися на тимчасово непідконтрольній території.
«Сумарні наслідки — зниження валютної виручки на 3,5 млрд USD на рік і втрата до 75 тис. робочих місць, недоотримання надходжень до бюджету близько 4 млрд грн, зниження залізничних перевезень», — заявляв тоді Олександр Каленков, президент об’єднання підприємств металургійної галузі «Укрметалургпром». Названі ним числа пізніше підтвердив і Володимир Гройсман.
Ще гірше, що власне тоді й склалася ситуація, коли держава Україна (а тепер стало зрозуміло, що й Польща) почала регулярно платити сепаратистам сотні мільйонів у валюті. Мінімальний обсяг енергетичного вугілля (більшість якого видобувається на непідконтрольній Києву території), потрібного для нормальної роботи усіх 14 українських теплоелектростанцій становить у середньому 3 млн т на місяць. Не варто забувати і про такі гіганти, як маріупольський комбінат «Азовсталь» і «Запоріжсталь», які потребують величезних обсягів коксованого вугілля.
До початку блокади вони купували видобуте на окупованих територіях вугілля, але платили за нього гривнями. Крім того, оскільки всі видобувні компанії в ДНР і ЛНР устигли завчасно перереєструватися в Києві, всі передбачені законом податки надходили в український бюджет. Тепер купується те саме сепаратистське вугілля, але вже під маркою Made in Russia. Щоправда, платити за нього доводиться валютою.
Складно висувати претензії і полякам. Де-юре вони укладають контракти з фірмами з РФ, які не підпадають під міжнародні санкції, і формально закуповують російське вугілля. Визначити, чи антрацит вийшов на-гора на Донбасі чи в Ростовській області — просто неможливо. Не виключено, що сепаратистське вугілля купують й інші європейські країни, знову ж таки, маючи впевненість, що діють за законом, адже купувати в Росії паливо ніхто не забороняв.

Ігор Голод, Ігор Берчак

До слова
Українці, котрі працюють у Польщі, все частіше скаржаться до тамтешньої Державної інспекції праці на своїх працедавців і погані умови роботи. Торік вони подали 500 скарг, а цього року — вже 1 тис. Найчастіше українці скаржаться на те, що їм не платять зарплату або платять замало, не підписуючи ніяких трудових угод.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...