Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, May. 26, 2019

Аншлюс завдовжки рік?

Автор:

|

Травень 08, 2019

|

Рубрика:

Аншлюс завдовжки рік?
Андрій Втюрін

Тижневик «Міст» уже не раз писав про зіпсовані стосунки колись вірних союзників — Мінська та Москви. Але вони продовжують погіршуватися.

Не поцілив кріслом
Те, що Олександр Лукашенко, президент країни, має економічні претензії до Путіна, було відомо вже давно. Але наприкінці минулого року в Білорусі заявили і про загрозу незалежності з боку свого східного сусіди. Білоруський президент скликав тоді спеціальну прес-конференцію для російських журналістів, на якій заявив, що під виглядом інтеграції Російська Федерація (РФ) просуває ідею приєднання Білорусі, а також провів таємну нараду за участю вищих чиновників держави, на якій обговорювали захист державного суверенітету. А на зустрічі з групою представників аналітичних центрів США білоруський лідер заявив, що його країні не потрібна військова база Російської Федерації (РФ).
На початку 2019 року Дмитро Медведєв, прем’єр-міністр РФ, зустрівся в Бресті зі своїм білоруським колегою Сергієм Румасом. Розмова була предметною. Назвали цілий перелік того, від чого десятимільйонний дотаційний реґіон на захід від Смоленська (саме так сприймають білоруську державу російські еліти) має відмовитися вже найближчим часом: власна грошова одиниця, суд, митниця тощо.
Водночас Михайло Бабич, посол РФ у Мінську, почав демонструвати своє презирство до п. Лукашенка, обравши невластиву лінію поведінки. Далекий від фахової дипломатії колишній десантник і гендляр м’ясом (через що білоруси називають його «М’ясником») ніколи й не приховував, що головною його місією є втримати Білорусь від «втечі» на Захід. Він багато і регулярно їздив по державі, відвідував місцеві підприємства, спілкувався з бізнесом, зустрічався з білоруською опозицією та поводився більше, як губернатор, ніж дипломат.
А коли лідери обох держав 26 квітня ц. р. нарешті зустрілися в Китайські Народній Республіці (КНР) у рамках форуму «Один пояс — один шлях», то перше, чого зажадав «бацька», — відкликати п. Бабича до Москви. Путін на диво швидко погодився, пообіцяв рік не втручатися у внутрішню білоруську порядку, але запропонував своєму білоруському колезі за це… аншлюс його держави.
Після цього президент Лукашенко в нападі люті намагався поцілити кріслом у президента Путіна, але не влучив. Відтак не став чекати закінчення офіційних зустрічей, завчасно покинув саміт у Пекіні і, не заїжджаючи до готелю, рвонув на летовище. Сі Дзінпінь, президент КНР, зупинив усі заходи і зателефонував п. Лукашенку в машину, але той слухавку не взяв. Незабаром білоруський «борт № 1» узяв курс на Мінськ. Певна річ, брати участь у святкуванні цьогорічного Дня перемоги в Москві президент Лукашенко також відмовився.

Змовник у найвищих ешелонах влади
Після повернення додому глави білоруської держави несподівано заарештували Андрія Втюріна, заступника державного секретаря Ради безпеки (РБ) республіки та колишнього начальника охорони президента. Проти нього порушили карну справу за підозрюю у корупції на 150 тис. USD. Суд заарештував як його нерухомість, так і власність його родичів.
Крім полковника Втюріна, заарештували ще й Сергія Сіводєдова, генерального директора «Белтелекому». Його також офіційно звинуватили в корупції, але неофіційна причина затримання в тому, що він віддав під контроль РФ усі канали зв’язку і контроль за національним трафіком. Кремлівська пропаґанда одразу ж залементувала, що мовляв, у Лукашенка паніка, пов’язана з тим, що частина еліти настільки втомилася від «диктатора», що готова перекинутися на бік Росії.
Тим часом, Комітет державної безпеки (КДБ) Республіки Білорусь назвав Андрія Втюріна аґентом Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ. Він начебто не просто вів сепаратні перемовини з Москвою, але й готував замах на норовливого «бацьку», котрий не бажає допомагати Путіну вирішити проблему збереження влади після 2024 року. Адже раніше Bloomberg повідомляв, що в Кремлі розглядають створення нової держави шляхом об’єднання РФ із Білоруссю. Таким чином, Путін нібито зможе обійти конституційні обмеження щодо кількості президентських термінів і очолити вже «нову країну».
Що ж відомо про заколотника Втюріна? Він закінчив Саратовське вище військове училище Міністерства внутрішніх справ РФ. У службі безпеки президента почав працювати 1995 року, тобто за рік після початку президентства Олександра Лукашенка. У 2007-2014 рр. керував цією службою. Після цього його підвищили до заступника державного секретаря РБ Білорусі. Він вважається одним із найвпливовіших громадян, його ім’я неодноразово згадували у відповідних рейтинґах. Мав численні контакти зі своїми колегами з ФСБ РФ, а також несанкціоновані контакти зі згаданим послом Бабичем.
Згідно з однією з версій, Олександрові Лукашенкові мали зробити пропозицію, від якої неможливо відмовитися, а в разі її неприйняття, той мав несподівано «занедужати». Та президента попередили про майбутній путч (або навіть убивство) американці, котрі пообіцяли «останньому диктатору Європи» свою підтримку.
Якщо ця версія підтвердиться, то це означає, що білоруський план транзиту провалився і Путін не стане президентом об’єднаної держави; Білорусь почне семимильними кроками рухатися в бік Європи та США, адже п. Лукашенко тепер усерйоз турбується не лише за своє життя, а й за безпеку членів своєї сім’ї; оточенню Путіна тепер доведеться шукати запасні варіанти збереження свого партайгеноссе при владі — через внесення змін до Конституції (що остаточно перетворить теперішню російську владу на хунту), або через спробу створення СРСР 2.0 (про що не так давно попереджав відомий казахський дисидент Мухтар Аблязов).
На щастя, кремлівський режим і всі його життєво важливі системи деградували до такої міри, що вже не можуть впоратися з жодним завданням, складнішим, ніж красти там, «де сидиш». Прикладами низки ганебних провалів путінських спадкоємців радянського КДБ, крім провалу можливого перевороту та замаху на п. Лукашенка, став невдалий переворот у Чорногорії, замах на Скрипалів, невдачі в Нідерландах, Мадагаскарі, Алжирі та Судані.

Що ж далі?
Тепер Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь «пробуватимуть на зуб» найближчі «два роки» — 2019-го та 2020-го. Зараз він тягне час і вдається до дипломатичних маневрів. До прикладу, як єдину валюту використовувати не російський рубль, а щось принципово нове. Чого ще нема і що потребуватиме тривалих конституційних змін в обох країнах, перерозподілу повноважень тощо.
Та Путіну насамперед потрібен аншлюс. Як зазначає Павло Усов, незалежний політолог із Варшави, завдяки поглинанню Білорусі у нього з’явиться шанс вирішити «проблему-2024», коли знову доведеться вигадувати юридичну схему збереження своїх повноважень і «законно» лишитися довічним президентом.
Не забуваймо також, що 1 084 км білорусько-українського кордону у випадку, як висловився одіозний посол Бабич, «наступного рівня інтеграції», приросте до «єдиного» кордону з аґресором, забезпечивши росіянам ще одним потужним важелем впливу на Україну, бо тоді білоруська влада не зможе гарантувати, що її армія не розверне свої гармати проти українців.
Але чи готові білоруси відкрити вогонь на ураження по загарбниках? У Москві добре знають, що лукашенківська диктатура набагато жорсткіша за путінську, що чимало репресивних винаходів ФСБ запозичило саме білоруського КДБ, а не навпаки.
У Кремлі вважають, що білоруські військові не підуть на смерть за Лукашенка, а воювати за Білорусь із Росією не стануть, бо не до кінця усвідомлюють, де закінчується чуже і де починається своє. Московські політтехнологи вважають, що єдиною завадою для них є винятково клан Лукашенка. А національну самоідентифікацію білорусів вважають не те, що «нульовою», а й навіть «мінусовою».
У соціальних мережах можна знайти цілий алгоритм упокорення Білорусі на той випадок, якщо у Мінську проявлятимуть норов. Частина експертів відкидає його, як малоймовірний. Але це лише на перший погляд. Ось його основні етапи.
Генерали з Луб’янки готові пожертвувати фігурою Михайла Бабича, бо він для них чужий, його ліквідацію від імені буцімто білоруських «радикалів» доручать найманцям. «Ниточки» у «розслідуванні» кремлеботів приведуть до Віктора Олександровича Лукашенка, старшого сина Олександра Григоровича, помічника президента Білорусі з національної безпеки, члена РБ Білорусії. Саме йому безпосередньо підпорядковується КДБ.
Відповідно до озвученого п. Медведєвим Брестського ультиматуму, без російських грошей у Білорусі посилиться споживча криза. По тому провокатори мають вивести народ на вулиці, роздати всім бажаючим зброю (білоруський президент уже визнав, що її завозять донбаські терористи через прозорий кордон) й під вигуки «Не хочемо голодної смерті! Хочемо бути з Росією!» повести голоту на президентську резиденцію у Дроздах.
Російська пропаґанда трубітиме, що «Лукашенко на замовлення США хоче воювати з Росією, щоб захистити власні статки, накопичені за рахунок братньої російської допомоги». Вони зомбувати вміють, українці вже переконалися.
«Патріоти» з КДБ заарештують сина Лукашенка та його людей, а по радіо крутитимуть запис конфіденційної розмови міністра зовнішніх справ Макея зі співробітниками Державного департаменту США.
Як і навесні 2014-го у Сімферополі, «зелені чоловічки» захоплять державні установи. Їхню роль можуть виконати найманці з приватної військової компанії «Ваґнера» під виглядом «ополченців». Після цього запросять «миротворців» із РФ.
Аби не допустити цього або чогось подібного, п. Лукашенко міг би «гарно піти», погодившись на безкровний мінський «Майдан», забезпечивши прихід до влади уряду народної довіри. В обмін на відповідні гарантії, звісно. Як Кучма у 2004-2005 рр., а не як Янукович у 2013-2014 рр. Бо зберегти status quo йому все одно не дадуть. Ні свої громадяни зі середньою зарплатнею у 150 USD на місяць, ні чужі Європейський Союз і НАТО, ні цілком чужі Путін із Медведєвим.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Loading...