Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 24, 2017

Анґела Меркель учетверте стане канцлером ФРН

Автор:

|

Вересень 27, 2017

|

Рубрика:

Анґела Меркель учетверте стане канцлером ФРН

Анґела Меркель впевнено обігнала свого головного конкурента Мартіна Шульца

У Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) відбулися вибори депутатів Бундестагу 19-го скликання. Перше місце очікувано посів блок Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і Християнсько-соціального союзу (ХСС). Однак його 33 % — помітно нижчий показник за прогнозований (36-37 %), так і за здобутий на попередніх виборах 2013 року (41,5 %). Утім, завдяки йому Анґела Меркель четвертий термін поспіль посідатиме посаду канцлера ФРН.

Політика щодо України не зміниться
Конкурентом п. Меркель у боротьбі за посаду глави уряду ФРН був п. Шульц, голова Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Однак, із огляду на найгірший результат цієї політсили за всю історію існування ФРН (20,5 %) канцлером він не стане. Мартін Шульц визнав свою поразку та назвав 24 вересня «важким і гірким» днем для німецької соціал-демократії. «Сьогоднішнього вечора завершується співпраця з ХДС/ХСС», — такими словами політик оголосив про перехід своєї партії в опозицію. Нагадаємо, що зараз урядує велика коаліція — ХДС/ХСС і СДПН. Тепер новий уряд, швидше за все, буде сформовано коаліцією «чорних» християнських демократів, «жовтих» лібералів і «зелених» екологів. Це — кольори прапора Ямайки, тому в’їдливі журналісти саме так охрестили нову коаліцію.
Експерти впевнені, що політика «Ямайки» щодо України значних змін не зазнає. Конфлікт на Донбасі може бути врегульований лише мирним шляхом — цей підхід одностайно поділяють усі потенційні учасники коаліції. Тож Берлін і надалі підтримуватиме мінський процес і територіальну цілісність України, а також братиме участь у перемовинах «нормандської четвірки». Навряд чи щось зміниться і з антиросійськими санкціями: ХДС виступає за «збереження тиску на Росію», а голова «Союзу 90/Зелені» Джем Ездемір і лідер ліберальної Вільної демократичної партії Крістіан Лінднер в інтерв’ю «Німецькій хвилі» навіть заявили про можливість посилення санкцій.
Ліберали у своїй програмі стверджують чітко: «Ми, вільні демократи, закликаємо російський уряд негайно припинити незаконну окупацію Криму та війну в Східній Україні». Водночас у ході теперішньої кампанії п. Лінднер несподівано запропонував «заморозити» питання Криму, аби створити передумови для розрядки у відносинах із Москвою. У відповідь на зливу критики він змінив свою позицію: «Ми не можемо прийняти анексію Криму, яка суперечить міжнародному праву».
Своєю чергою, «зелені» завжди були послідовними у своїй підтримці України. Коротко їхню позицію можна сформулювати так: «Більше допомагати та більше вимагати». Вони навіть підтримують проголошення перспективи членства України в Європейському Союзі (ЄС).

Сенсація від ультраправих
Незважаючи на спадкоємність курсу і загалом позитивний для п. Меркель результат, спостерігачі вважають тривожним сигналом проходження в парламент ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Політсила, створена лише 2013-го і якій того ж року забракло 0,3 % для подолання п’ятивідсоткового прохідного бар’єра, тепер набрала аж 12,6 % голосів.
Партія сповідує відверто націоналістичні погляди, різко виступає проти «засилля міґрантів і мусульман» та чітко тримається у фарватері Кремля в усьому, що стосується України. Її лідер Александр Гауланд не втомлюється закликати до визнання Криму «частиною Росії» та вирішення конфлікту на Донбасі на умовах Путіна (тобто, федералізації України). Діячі AfD неодноразово відвідували Крим і сепаратистські реґіони.

Чи втручався Кремль у вибори в ФРН?
Чіткої відповіді на це питання ніхто з експертів не дає. Так, Густав Грессель, фахівець берлінського бюро Європейської ради з міжнародних відносин, заявив польському виданню Defence24, що Російська Федерація (РФ) справді намагалася використати ті ж методи, що й під час виборів у США або Франції, але на випередження зіграла контррозвідка ФРН. «Федеральна служба захисту конституції (BfV) відразу ж застерегла громадськість і чітко вказала, хто стоїть за операцією. Коли російське Головне розвідувальне управління (ГРУ) зареєструвало домени, щоб опублікувати викрадені гакерами матеріали, наприклад, btleaks.com, BfV оприлюднила попередження, в якому йшлося, що це сайти ГРУ з отриманими незаконним шляхом даними. Така інформація з’явилася у всіх великих медіа. Росіяни втратили ініціативу, оскільки всі дізналися, що це робота російської військової розвідки. Опублікувати ці матеріали — означало визнати себе агентом впливу РФ», — пояснив експерт.
Антон Павлушко, аналітик проекту InformNapalm, вважає, що насправді Москва не відмовилася від широкомасштабної стратегічної операції в ФРН. «Вона буде використовувати антиамериканські настрої одних груп, сумніви щодо НАТО або ЄС інших. Росіяни хочуть, щоб різні політичні сили хоча б просували якомога більше російських ідей», — зазначив він.
Своєю чергою, Якуб Янда, заступник директора аналітичного центру European Values (Чехія) і керівник програми Kremlin Watch, наголошує, що Москва веде гру в двох дотичних площинах. Це, по-перше, стратегія, спрямована на дестабілізацію західних демократичних систем, використання їхніх внутрішніх проблем і підтримку екстремістських або прокремлівських сил. Вона покликана знизити ризик того, що російські аґресивні дії на міжнародній арені зустрінуться з адекватною відповіддю. По-друге, це тактичні кампанії, що полягають у підтримці конкретних політиків, які симпатизують РФ, та атаках на їхніх суперників. Мета таких акцій — посилити позицію протеже Москви в довготерміновій перспективі.
Уже згадуваний п. Грессель відзначає цікавий феномен — «міґрацію» німецьких правих інтернет-порталів у РФ. «Закони ФРН суворіші, ніж британські або американські, вони дозволяють закрити інтернет-медіа, які поширюють фейкову інформацію або пропагують міжнаціональну чи міжрелігійну ворожнечу. Таку можливість вже використовували, але на місці закритих порталів з’явилися нові, які поширюють ту ж дезінформацію, але працюють вже на російських доменах. Найвідоміший приклад — сайт migrantenschreck.de. Як стверджує Берлін, сервери, на яких працює величезна кількість сайтів із фейковими новинами, належать адміністрації російського президента. Більше того, тими ж серверами користується офіційний сайт Кремля», — пояснює експерт.
Також варто згадати про таке явище, як Putinversteher — «люди, котрі розуміють Путіна». Вони можуть критикувати анексію Криму і напад на Донбас, але одночасно з розумінням ставитися до мотивів, якими керувалася Москва. Антиамериканізм підштовхує їх до того, щоб бачити в РФ якщо не привабливого партнера, то тимчасового союзника. До речі, саме з цим «розумінням Кремля» пов’язані багато проблем, які виникають у контактах країн Східної Європи з Кремлем, оскільки ФРН намагається приятелювати з Москвою, ігноруючи їхні інтереси.

Три прагнення Путіна
Загалом можна визначити три стратегічні мети, до яких прагне Путін. Найперше, це зміна підходу Берліна до питань санкцій (тобто, їхнє поступове послаблення аж до повного зняття), підтримки України й активної протидії російській політиці на рівні ЄС. Друге — провокування конфлікту між ФРН і США з використанням антиамериканської риторики на тлі того, що в німецькому суспільстві наростає невдоволення політикою Дональда Трампа. Й нарешті останнє — реалізація проекту «Північний потік-2», який мав би остаточно посварити Берлін із його союзниками по реґіону та посилити енергетичну залежність країн Європи від РФ.

Ігор Берчак

До теми
У Франції 24 вересня пройшли свої вибори — переобрали 171 із 348 членів Сенату. Впевнену перемогу здобула Республіканська партія, яка зміцнила свої позиції й тепер має 159 місць у Сенаті (раніше у верхній палаті парламенту було 142 республіканці), пише Le Journal du dimanche. Новостворена центристська партія президента Макрона «Вперед, Республіка!» налічувала 29 місць у Сенаті і сподівалася збільшити своє представництво, та замість цього втратила двох сенаторів і тепер має 27 представників.
Після виборів у партії Еммануеля Макрона заявили, що вибори до Сенату «за своєю природою є складнішими для молодого руху і не відображають новий політичний баланс». Французька система голосування справді зазвичай надає перевагу місцевим політикам із традиційних партій, а не новакам у політиці, більшість яких у є партії глави держави. Сенаторів обирають більш ніж 75 тис. виборних посадових осіб, в т. ч. членів Національних зборів (нижньої палати парламенту), мерів, реґіональних і місцевих радників. Водночас багато місцевих діячів незадоволені планами п. Макрона скоротити місцеві бюджети. На відміну від Національних зборів Сенат під час ухвалення законів має меншу вагу. Останнє слово залишається за членами нижньої палати, де президентська партія має абсолютну більшість.

About Author

Meest-Online

Loading...