Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

Чи врятують планету аж 195 країн?

Автор:

|

Грудень 24, 2015

|

Рубрика:

Чи врятують планету аж 195 країн?
Учасники конференції

Учасники конференції

Тижневик «Міст» уже писав про конференцію стосовно проблем клімату в Парижі, яку Пан Ґі Мун, генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй (ООН), назвав найскладнішою серед тих, котрі він спостерігав. Тепер ми вирішили детальніше розглянути результати
цих перемовин.

Набере чинності з 2020 року
195 країн-учасниць Кліматичної конференції ООН уклали в столиці Франції угоду, покликану затримати ґлобальне потепління («зростання середніх глобальних температур») «на рівні, значно меншому за два градуси Цельсія порівняно з доіндустріальною епохою та продовження зусиль із обмеження зростання температур на 1,5 градуса». Для досягнення цієї довготермінової мети сторони угоди «будуть намагатися встановити верхню межу викидів парникових газів так швидко, як тільки можливо».
Щоправда, тим країнам, які розвиваються, знадобиться на це більше часу. Тож щойно в другій половині ХХІ ст. 195 країн-учасниць Кліматичної конференції ООН будуть намагатися врівноважити рівні викидів парникових газів iз рівнем їхнього поглинання». Утім, для цього потрібно, щоб угоди ратифікували, починаючи вже з наступної весни, парламенти країн-підписантів. Остаточного ж терміну закінчення процесу ратифікації так і не було встановлено, але в угоді зазначено, що вона набирає чинності після того, як буде ратифікована щонайменше 55 країнами зі сумарними викидами в атмосферу 55 % своїх відходів.
Для країн-підписантів, які ратифікували угоду, вона набере чинності з 2020 року і буде обов’язковою для виконання. Однак в оглядачів є сумніви стосовно ратифікації угоди Китаєм та Саудівською Аравією, які є провідними світовими забруднювачами повітря. Ці сумніви — доволі небезпідставні вже з огляду на те, як непросто домовлялися щодо укладеної врешті-решт угоди.
«Одним із найскладніших питань на перемовинах стало прийняття нової диференціації країн у визначенні, хто надаватиме фінансову й іншу допомогу, а хто її отримуватиме», — розповіла Ірина Ставчук, голова відділу кліматичної політики Національного екологічного центру України.

Стесали гострі кути
Бо в той час, як традиційні донори міжнародної допомоги — Європейський Союз (ЄС), США, Канада й інші розвинені країни — не відмовляються від свого обов’язку збільшувати фінансові ресурси на боротьбу зі змінами клімату, цього не можна сказати щодо таких дуже багатих держав, як Саудівська Аравія, Південна Корея, Сінґапур, які можуть надавати допомогу, але не хочуть цього робити.
Тому Лоран Фабіус, міністр закордонних справ Франції та голова конференції ООН із питань кліматичних змін, був змушений повсякчас шліфувати текст угоди у ході перемовного процесу. У результаті з’явився, за спільним висновком багатьох учасників конференції, «чудовий текст, який не підходить нікому». Зате у ньому «стесали» дратівливі «гострі кути».
Утім, як повідомили в часописі The Washington Post, коли за кілька годин до фінального голосування підписантів угоди хтось змінив у попередньому варіанті її тексту слово should на shall, то, за даними американського видання, «раптово вся угода щодо клімату опинилася на межі зриву».
Зокрема, Джон Керрі, державний секретар США, застеріг, що Сполучені Штати не зможуть підписати такий текст, оскільки він накладає нові колосальні правові та фінансові зобов’язання. Щойно через три з гаком години після того, як небезпечне слово викреслили, угоду стосовно клімату було ухвалено.
Утім, як додали у The Washington Post, «цьому передували дні та тижні жорстких перемовин, у ході яких офіційні особи США й ЄС підготували ґрунт для угоди за кілька місяців, роблячи енерґійні лобістські зусилля й укладаючи угоди в столицях різних держав світу». За словами цих дипломатів, «ключову роль відіграла домовленість США та Китаю 2014-го про спільне оприлюднення обіцянок обмежити емісію парникових газів.

Затятий торг
«Затятий торг почався в середині другого тижня перемовин», — конкретизували дипломати. — Делеґація США відкидала вимоги маленьких острівних держав та інших бідних країн, які наполягали на ґарантованих компенсаціях за «шкоду та збитки» (по суті, на платежах за неґативні наслідки кліматичних змін)». Мовляв, «адміністрація Обами не згодна розглядати такі невизначені фінансові зобов’язання, позаяк їх мав би затверджувати Конґрес США, а оплачувати — американські громадяни».
Джон Керрі оголосив натомість, що Штати збільшать удвічі — до 800 млн USD на рік — свої ґранти бідним країнам на зміцнення інфраструктури, яка має захистити їх від підвищення рівня моря.
Делеґація США також схвалила завдання втримати подальше зростання на рівні менше як 1,5 градуса за Цельсієм (первісне завдання було — два градуси). Щойно після цього Індія й Китай, а також Саудівська Аравія, яка зривала попередні перемовини, підтримали останній попередній варіант. «На відміну від перемовин у Кіото чи Копенгаґені, Паризька хартія стане міцною, бо містить детальні обіцянки всіх великих країн щодо викидів і чіткі правила моніторинґу цих викидів», — резюмував Пол Бледсов, екс-радник Білого дому.
Натомість у редакційній статті The Wall Street Journal іронізували: «Президент Обама, зі своєю всім відомою скромністю, проголосив, що угода про кліматичну політику, укладена в Парижі, може бути поворотним моментом для всього світу і є найкращою можливістю врятувати ту єдину планету, яка у нас є. Проте політичний успіх цих кліматичних перемовин тримається на зарозумілості та підкупі».
«За великий прорив видають те, що країни на шляху розвитку та розвинені держави вперше взяли на себе зобов’язання скоротити вуглецеві викиди. Але зобов’язання цих країн — добровільні, і немає жодного механізму, що забезпечує їхнє виконання», — пояснили американські журналісти.
У виданні також конкретизували: «Китай («емітент № 1» щодо СО2) та Індія («№ 3» після США) узяли на себе зобов’язання, які можуть виконувати, а можуть не виконувати — залежно від того, чи вдасться це зробити, не перешкоджаючи економічному зростанню. Якщо вибір буде між рятуванням мільйонів людей від бідності та скороченням викидів CO2, боротьба з бідністю переможе, як і має бути».

Багаті купили співпрацю
«Не менш раді добровільності зобов’язань нібито справжні європейські вірні глобального потепління: Париж звільняє їх від обов’язкових цільових показників Кіотського протоколу. У Парижі багаті країни купили співпрацю світу, який розвивається, пообіцявши спрямовувати щороку 100 млрд USD як кліматичну допомогу. То ж тепер західним урядам доведеться трясти своїх платників податків, аби відправляти гроші «чистим і зеленим» урядам під управлінням когось на зразок зімбабвійського Роберта Мугабе», — підсумувала The Wall Street Journal.
Своєю чергою, у французькому часописі Le Monde зауважили, що «питання про юридичну силу досягнутої угоди викликає суперечки серед юристів». Зокрема професор права Лоран Нейре переконаний: «Намагаючись не повторити помилки Кіотського протоколу, нова угода не передбачає створення органу з контролю за його виконанням або неефективних механізмів покарання, які ризикують відлякати учасників. Проте це — зобов’язальний із різних поглядів текст, бо примус здійснюється не тільки шляхом покарання».
«За юридичною формою документ, затверджений як додатковий протокол рамкової конвенції ООН про зміну клімату, є міжнародною угодою. Вона зумовлює низку юридичних зобов’язань, а також передбачає прозорий механізм, який дозволить комісії міжнародних експертів публічно перевіряти інформацію, що надається країнами про їхні досягнення у сфері скорочення викидів. На відміну від Кіотського протоколу, механізм моніторингу, звітності та перевірки торкнеться не тільки розвинених країн, а й країн на шляху розвитку — щоправда, у дещо м’якшій формі», — пояснили французькі журналісти.
Природозахисники також не поспішають із позитивними оцінками. Вони кажуть, що документ, ухвалений у Парижі, це, без сумніву, крок уперед, але він залишається лише документом. А для справжнього порятунку довкілля потрібно діяти.
Так, Жан-Франсуа Жуяр, генеральний директор французького відділення Greenpeace, заявив: «У мене змішані почуття. Ця угода є гарною відправною точкою. Її взагалі могло б не бути, і це була б катастрофа. Із другого боку, документ є недостатньо чітким, коли йдеться про довготермінові цілі та методи, якими саме збираються утримати зростання температури в межах двох градусів. Ми не вирішили проблеми зміни клімату, ми не врятували від неї планету та людство. Ми лише поставили нову відправну точку і нову мету. У цій угоді немає нічого зобов’язального та жодного покарання, тому держави можуть робити, що хочуть. Якщо завтра вранці держави, які підписали сьогодні угоду, захочуть рушити в геть іншому напрямку, ніхто не зможе їм завадити».

Ігор Голод

Гіпотези ґлобального потепління
Різні погляди на підвищення середньої температури земної поверхні:
* спостережуване потепління перебуває в межах природної мінливості клімату та не потребує окремого пояснення;
* потепління є результатом виходу з холодного Малого льодовикового періоду;
* потепління спостерігається занадто нетривалий час, тому не можна впевнено сказати, чи
відбувається воно взагалі.

Імовірні причини ґлобального потепління:
* зміни орбіти Землі (цикли сербського вченого Милутина Міланковича);
* сонячна активність;
* вулканічні викиди;
* парниковий ефект.

Цикли Міланковича
Прецесія — це процес повороту земної осі, який повторюється приблизно кожні 25765 років, у результаті чого відбувається зміна кількості сонячного тепла, що потрапляє на планету в північній і південній півкулях упродовж року.
Нутація — це процес зміни кута між віссю власного обертання та віссю, довкола якої відбувається обертання. Максимальне відхилення осі Землі становить 24,5 градуса, а мінімальне — 22,1. Період зміни кута триває приблизно 41 тис. років.
Ексцентриситет — це відхилення орбіти Землі від колової. Земна орбіта має еліптичну форму, але ця форма — не стала і змінюється з періодом приблизно 93 тис. років таким чином, що Земля під час полярної ночі на одному з полюсів віддаляється на значну відстань від Сонця. Це спричиняє серйозне сезонне охолодження однієї з півкуль планети, що й призводить до зледенінь.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...