Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 8, 2019

Відбулася конференція про українців

Автор:

|

Грудень 15, 2011

|

Рубрика:

Відбулася конференція про українців

У Вінніпезі 11—12 листопада пройшла конференція, присвячена українським канадцям у Другій світовій війні, організована спільно Центром українсько-канадських студій імені Кулів при КІУС, Центром українських канадських студій Манітобського університету й Осередком української культури й освіти у Вінніпезі. Фінансова допомога також надійшла від Меморіального фонду імені Василя Топольницького та відділу германських і слов’янських студій Манітобського університету.

На конференції доповіді представили десять науковців із різних частин Канади. Вони торкнулися цілого спектру тем, що викликало жваву дискусію й участь у ній аудиторії та голів секцій. Конференцію відкрив Ярс Балан (Центр ім. Кулів) словами з вірша, написаного 1903 року піонером-активістом Михайлом Ґовдою, який твердив, що українські імміґранти стануть повноправними канадцями лише тоді, коли воюватимуть і будуть готові віддати свої життя за нову країну. Саме це поняття «кровної жертви» певною мірою спричинилося до назви конференції — «Стати канадцем: українські канадці й Друга світова війна».

Першу секцію з доповіддю відкрив Орест Закидальський (Українсько-канадський дослідчо-документаційний центр), який розповів про інтерв’ю, що були записані з українсько-канадськими службовцями й зараз зберігаються в центрі Торонто. Цей архів — хоч і невеликий за обсягом (37 записів), усе ж дає змогу зрозуміти мотивацію й досвід тих людей, які вступили до канадських збройних сил. У наступній доповіді д-р Сергій Ціпко (Центр імені Кулів) зробив огляд того, що писали про українських канадців під час війни в Edmonton Journal і Edmonton Bulletin. Він, зокрема, зазначив, що головну увагу центральної преси привертали дві організації — товариство «Український робітничо-фармерський дім» і Комітет українців Канади. В інших матеріалах подавалися повідомлення про смерть, оголошення про весілля (серед них згадуються українські жінки, які одружувалися з американцями, перебували або працювали в Едмонтоні й околиці), а також розповіді про участь українців у війні.

У межах Дня пам’яті відбулася коротка церемонія, яку провів колишній майор добровільної дружини канадських військ Борис Ґенґало. Тут пройшла відеопрезентація про участь канадської армії в конфліктах і миротворчих діях Першої світової війни; було прочитано спогади Йосипа Малини, ветерана з Вінніпеґа, якому не вдалося потрапити до елітної «диявольської бригади», та промовлено спеціальну молитву, котру склав для українсько-канадських вояків о. Семен Савчук, що служив капеланом при канадській армії.

У другій секції дня йшлося про «війну перед війною». Спершу д-р Мирослав Шкандрій (Манітобський університет) звернувся до подій у Карпатській Україні 1938—

1939 рр. Він зазначив, які великі надії покладали українці Канади й скрізь поза Україною на те, що ця крихітна територія може стати ядром майбутньої української держави, а також на загальну готовність західних політиків і експертів визнати її леґітимність перед тим, як її повстання було збройно придушене. Ярс Балан розповів про еволюцію образу Радянського Союзу в 1930-х рр. — від «червоного страховиська» до дружніх «обіймів російського ведмедя». На основі матеріалів англомовної канадської преси він показав, як за допомогою вмілої пропаґанди та завдяки зростаючій загрозі з боку нацистської Німеччини й імперської Японії Йосип Сталін і його більшовицький режим поступово перетворилися зі загрози західним демократіям на таке собі менше зло, підготовлюючи ґрунт для сприйняття Кремля як надійного союзника в Другій світовій війні.

Третя секція надала конференції більш людського виміру. Сюзан Голик-Гунчук (незалежний дослідник, Оттава) у доповіді «Три брати на службі» представила свою родинну історію, оформивши її у відповідний контекст. Петро Мельницький (Міністерство культури та громадських послуг Альберти) розповів про українців з Альберти, нагороджених за чудову службу в Королівських повітряних силах Канади, зосередившись на Расселі Бенноку (народжений в Едмонтоні 1919-го як Славко Багнюк) — визначному, проте малознаному, військовому пілоті. Доповідач також навів цікаві уривки з листування одного пілота з батьками, у яких той намагався писати українською, хоча його мова й не була досконалою.

В останній секції першого дня Андрій Макух (Центр імені Кулів) розказав про те, як підписання пакту Молотова—Ріббентропа змусило українсько-канадських прокомуністичних лівих раптово відмовитися від політики «Об’єднаного фронту» проти фашизму, яку вони підтримували зі середини 1930-х рр. І це поставило прихильників СРСР у надзвичайно незручне й небезпечне становище. Джоді Перрун (Королівський військовий коледж) звернувся до теми «війни у війні», проаналізувавши на основі своєї докторської дисертації стосунки між українсько-канадськими націоналістами й комуністами у Вінніпезі з 1939 до 1945 рр.

Учасники конференції знову зібралися після вечері на перегляд голівудського фільму The North Star (1943), у зйомках якого взяла участь низка талановитих акторів і кінематографістів. Стрічка розповідає про те, як вторгнення німців 1941-го змінило життя мешканців одного із сіл у Радянській Україні. Із відстані часу цілком очевидно, що фільм продемонстрував погляди лівих симпатиків Голівуду (у виробництві картини, зокрема, були задіяні письменниця Ліліана Гельман і композитори Аарон Копленд та Айра Ґершвін), які створили досить неживу й прорадянську пропаґандистську річ. На перегляді також було показано огляд сучасних новин і мультфільм про Дональда Дака, у якому висміюються Гітлер і нацисти.

Другого дня конференції доповіді були довшими. Роман Єренюк (Центр українських канадських студій Манітобського університету) розпочав із детального опису української капеланської служби в канадських збройних силах під час Другої світової війни. На цій службі було семеро українських священиків — четверо православних і троє католицьких. Вони служили аж до кінця війни й були особливо активними під час демобілізації.

В останній доповіді конференції Томас Приймак (кафедра українознавчих студій, Торонтський університет) розповів про «Стефана» Ґабріели Руа, одну з найважливіших постатей її спогадів Enchantment & Sorrow. Доповідач зі захопленням відтворив любовну історію між уродженкою Манітоби Руа та українського канадця з Альберти Стефана Давидовича, котрі зустрілися в Англії напередодні війни. Їхнє романтичне кохання було затьмарене несподіваним і загадковим зникненням Давидовича, аґента ОУН, який був викликаний на таємне завдання на континент. Як це й трапляється, усе змінилося після його повернення до Англії.

Д-р Приймак займався цією історією з 1980-х рр., коли працював над книгою The Maple Leaf & Trident, тож його добре досліджену й зворушливу історію аудиторія вислухала з великою цікавістю.

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply