Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 30, 2020

Квебецький Нострадамус

Автор:

|

Квітень 16, 2015

|

Рубрика:

Квебецький Нострадамус
Мапа розпаду Росії

Мапа розпаду Росії

Доменік Рікардо — відомий канадський письменник, есеїст, футуролог і популяризатор науки. Він вільно розмовляє шістьма мовами. Майже всі його прогнози здійснилися з дивовижною точністю. Тож недарма багато хто називає його «квебецьким Нострадамусом»
— Скажіть, будь ласка, Доменіку, що саме дає вам змогу так точно передбачати події за кілька років до їх реального втілення?
— Органічне поєднання постійного накопичення великих обсягів інформації про сьогодення й інтуїції.
— Хочу запитати про Росію й її найближче майбутнє. Якою вона буде за 10-20 років?
— Через десять років я її взагалі не бачу.
— Ви не можете нічого сказати про майбутнє Росії, бо її не буде як незалежної країни?
— Росія припинить існування як окреме державне та культурне утворення.
— А якою вам бачиться територія, яку зараз займає Росія?
— Південна частина острова Сахалін, всі острови Курильського архіпелагу і південно-західне узбережжя Камчатки опиняться під японським протекторатом. Військова база і порт Петропавловськ-Камчатський — під спільним управлінням США та Японії. Територія від 65-ї паралелі з півдня на північ аж до Архангельська — під юрисдикцією США. Східний Сибір — під впливом Китаю. Від Уральського хребта до Петербурга і від Мурманська до Астрахані територія буде розділена на директорії під об’єднаним командуванням НАТО.
Попередній адміністративний поділ на області збережеться повністю. Відмінність лише в тому, що кожна область перебуватиме в зоні відповідальності конкретної держави – члена НАТО. Курська, Брянська і Смоленська області — Франції, Тверська, Ярославська, Архангельська та Костромська — Великої Британії, а Калінінградська та Ленінградська — Німеччини.
І лише в Москві і Московській області адміністрація буде змішаною: у ній будуть представлені майже всі країни-члени НАТО. Офіційна мова всіх цих адміністрацій — англійська. Але особисті документи цивільних осіб будуть складати російською й англійською.
Абсолютно особливою буде ситуація на півдні Росії. Весь російський Кавказ і Ставропольський край надовго поринуть у вир етнічних і релігійних міжусобиць. Війська НАТО не зважаться туди поткнутися, побоюючись надмірних втрат у своїх лавах.
Тепер — кілька слів про Україну та Білорусь. Україні вдасться зберегти формальну незалежність, мирно пожертвувавши Кримським півостровом на користь Туреччини. Білорусі пощастить менше: вона, як і Росія, втратить незалежність і буде де-факто управлятися військовою адміністрацією НАТО. Номінальним її главою стане колишній білоруський політемігрант: худорлявий сивий брюнет, не високий на зріст.
— Усе це виглядає справді жахливо…
— Я готовий підписатися під кожним словом свого прогнозу і відповідати за кожну виголошену фразу.
— А які події приведуть Росію до такої ситуації?
— Політичний та економічний вплив сучасної Росії невпинно слабшає. Вищі ешелони влади уражені повальною корупцією. За рівнем корумпованості Росія поступається лише Ніґерії. Процес розкладання російської системи триватиме, доки не досягне «точки біфуркації», після якої тотальний розпад усієї державної машини стане неминучим.
— Як зміниться повсякденне життя пересічних росіян?
— Спочатку жодних великих змін у повсякденному житті місцевого населення не відбудеться. У західних зонах не буде ні голоду, ні епідемій, ні безладів. Всі основні потреби населення будуть задовольнятися, а всі прояви протесту — придушуватися швидко та жорстко.
Але оманливі спокій і благополуччя не зможуть тривати довго. І народи Росії переживатимуть драматичні випробування. Скажу відверто, якби я був громадянином РФ, то спробував би опинитися у французькій або хоча б у німецькій зоні окупації, але не у британській чи американській!
Поясню це на прикладі моєї Батьківщини — Канади. Вона умовно розділена на дві частини — західну (Британську Колумбію) і східну (Квебек). Британську Колумбію заселяли англійці й ірландці, і там люди розмовляють англійською. Квебек заселявся французами, і природно, що там домінує французька мова та французькі традиції. Для білих усі індіанці були на одне обличчя. Але якщо для англійського пуританина то були дикуни, назавжди втрачені для прісного англіканського раю, то для французького переселенця це були живі люди. Якщо англієць наважувався взяти собі за дружину індіанку, він був змушений утікати у Квебек, бо у рідній Британській Колумбії його піддавали остракізму і виганяли з товариства «джентльменів». А у Квебеку таких проявів расизму ніколи не було. Змішані шлюби французів з індіанками були звичним явищем. Я впевнений в тому, що ця відмінність в реакції на «аборигенів» поступово проявиться і в Росії, коли вона буде заселятися «білими людьми».
— Невже ситуація — така безнадійна? Невже не можна врятуватися від такої напасті?
— Безвихідних ситуацій взагалі не буває. Ви опинилися в до біса складному становищі, але поки що ця ситуація аж ніяк не є фатальна і безнадійна. Все ще можна виправити, якщо буде на те воля тих людей, котрі живуть у цій країні. Але росіянам з убивчою постійністю не щастить із лідерами та вождями.
— А як ви оцінюєте ідею реставрації «Великої Росії». яку намагається реалізувати команда Путіна?
— Абсолютно марні зусилля. Якщо країна пішла в хибному напрямку, то що успішніше вона йде, то ближче підходить до загибелі та цілковитого зникнення.
— А що в Росії може стати духовною основою, яка могла б згуртувати наші народи заради того, щоби забезпечити власне виживання?
— У будь-якому разі, цією основою не можуть бути ні традиційні секулярні ідеології, ні традиційні релігії. Росія — багатоконфесійна держава. Згадаймо історію Сирії й Єгипту: мало хто пам’ятає, що колись то були потужні православні держави. Православ’я не врятувало від блискавичного знищення турками 1453 року «Другий Рим». Не врятувало воно і Російську імперію 1917-го, хоча Микола ІІ і побудував понад 10 тис. церков.
Російський мислитель Петро Чаадаєв вважав, що Росія є ніби гігантським полігоном, на якому відпрацьовуються варіанти майбутнього, які мають стати уроком для всього світу щодо того, як у жодному разі не слід чинити. За це Чаадаєва оголосили божевільним.
А от великий американський провидець Едгар Кейсі, котрого я вважаю своїм духовним учителем, писав, що порятунок світу прийде саме з Росії й що саме Росія має дати світові зовсім інші духовні виміри. Духовна парадигма, якою Росія вже давно вагітна, буде пов’язана, в основному, з людьми з Росії. Частина їх мені відома, інша частина — ще ні: Володимир Вернадський, Євграф Короленко, Сергій Данченко (насправді вони — українці. — Ред.)… Ось — лише частина того скарбу, який слід було би знайти і розкопати!
Розмовляв Роман Манекіна, km.ru

Коментар експерта:
Олександр Самарський, кандидат філософських наук, дипломат:
— Майбутнє будь-якої країни доцільно розглядати через низку опцій. Для Росії їх є три: збереження сучасного авторитарного суспільного устрою, демократизація і розпад імперії. На мою думку, саме розпад російської імперії, попри загрози та виклики, які він несе, є найоптимальнішим варіантом для України з точки зору розвитку реалізації її національних інтересів. І це зумовлено низкою причин.
Не бачу підстав думати, що демократизація в Росії здатна змінити ментальність росіян впродовж найближчих кількох десятиліть. Ця ментальність є глибоко антиукраїнська за своїм змістом. Вся демократизація та лібералізм й Росії завжди закінчувалися на українському питанні.
Мені свого часу випала честь бути знайомим із деякими «в’язнями сумління», представниками інших націй СРСР. За їхніми спогадами, у таборах із колегами-дисидентами, росіянами за національністю, можна було у дискусіях знайти компроміс із будь-якого питання, окрім національного. Демократизація, але в межах неподільної імперії — мабуть, так можна було би стисло охарактеризувати світобачення російських дисидентів. І Навальний із Ходорковським — типовий приклад цього сьогодні.
Тому не варто тішити себе ілюзіями. У тій війні, що зараз точиться, винен не тільки Путін. Ця війна є породженням російської ментальності, російського бачення світоустрою й місця в ньому України. Демократія там чи тоталітаризм — для України різниці нема. Російська імперія, не залежно від форми суспільного устрою — авторитарного, демократичного, чи ліберального, — завжди була і буде загрозою для існування України.
У будь-якому разі Україна стане об’єктом зовнішнього російського тиску. Різнитися будуть лише його форми, більшою жорсткістю чи м’якістю. І, ймовірно, м’які форми тиску є значно небезпечнішими для майбутнього розвитку України, ніж жорсткі, воєнно-тоталітарні. Жорсткий вплив породжує спротив і консолідує націю. М’який, що супроводжується підкупом політичних та бізнесових еліт, – породжує «п’яту колону» і послаблює позиції в протистоянні. Саме це ми спостерігали впродовж 23 останніх років. Весь цей період Росія тиснула на Україну з метою підпорядкувати її своїм інтересам. І вела проти нас ідеологічну, культурно-гуманітарну й економічну війни.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply