Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 24, 2019

Чи відмовиться Оттава від канадських цінностей заради російських інтересів?

Автор:

|

Травень 26, 2016

|

Рубрика:

Чи відмовиться Оттава від канадських цінностей заради російських інтересів?
Стефан Діон

Стефан Діон

Упродовж багатьох місяців з’являються знаки, що свідчать про небезпечні зміни в зовнішній політиці Канади щодо Російської Федерації (РФ). Ці попередження справдилися, коли Стефан Діон, міністр закордонних справ Канади, оголосив про свій намір заблокувати ухвалення закону, який стосується російських порушників прав людини. Закон, в якому йдеться про замороження рахунків російських порушників прав людини та відмову їм у візах, був розроблений на основі «Закону Магнітського», ухваленого Конґресом США 2012 року. Подібний список санкцій пізніше одностайно схвалив Європейський парламент. Цей закон — надзвичайно актуальний, оскільки він спрямований проти російських чиновників, котрі винні у викраденні, засудженні й ув’язненні політичних в’язнів, зокрема української льотчиці Надії Савченко, кінорежисера Олега Сенцова та багатьох інших.

Уряд Трюдо відмовляється ухвалювати «Закон Магнітського»
Перед канадськими виборами у жовтні 2015-го всі партії в Палаті громад одностайно підтримали пропозицію створення канадської версії «Закону Магнітського», подану на розгляд парламенту Ірвіном Котлером, колишнім міністром юстиції Канади.
Попри поразку правлячої консервативної партії, канадці сподівалися, що ліберали дотримаються своїх передвиборчих обіцянок і схвалять цей закон. Однак нещодавно, коли канадські парламентарії українського походження — член консервативної партії Джеймс Безан і сенатор Рейнелл Андрійчук — представили законопроект на основі «Закону Магнітського», громадяни очікували підтримки усіх партій.
Але замість того, щоб дотриматися передвиборчої обіцянки, після інтенсивного лобіювання з боку підтримуваних Кремлем організацій, уряд Джастіна Трюдо оголосив, що відмовляється ухвалювати цей закон. Цей крок одразу ж похвалив московський пропагандистський сайт новин «Спутник».
Маневр ліберального уряду не тільки віддалив його від інших партій у парламенті, а й спричинив розкол серед ліберальних членів парламенту. Видатні ліберальні політики, такі, як Роберт Рей, прем’єр-міністр Онтаріо, і згаданий п. Котлер, звинуватили п. Діона в посиланні неправильного месиджу світові таким недотриманням зобов’язань уряду щодо захисту прав людини. Якщо ліберал Борис Вжесневський, голова канадсько-української парламентської групи, схвалив цей закон, то його колега Христя Фріланд, член уряду, промовчала. Таким чином, залишається запитання: чи поставить політик, котру свого часу називали «зірковим кандидатом» українсько-канадської громади, свої кар’єрні інтереси вище за власні переконання? Сподіваємося, що ні.
Після російської незаконної анексії Криму та військової інтервенції на сході України консервативний уряд Стівена Гарпера, здебільшого, дотримувався політики ізоляції та санкцій щодо режиму Путіна. Тому в уїдливій статті, опублікованій у всеканадській газеті The Globe & Mail, п. Браудер назвав нову політику міністра закордонних справ щодо РФ «гідним жалю умиротворенням диктаторського режиму».
Чому ж уряд п. Трюдо відмовляється підтримати цей важливий законопроект? Як повідомляє канадська преса, міністр закордонних справ боїться, що ухваленням цього закону налаштує Путіна проти еього саме тоді, коли Оттава планує покращення відносин із Москвою.

Про наївність українських канадців
Безумовно, такий перебіг подій став сюрпризом для української діаспори. Багато українських канадців наївно сподівалися, що завдяки тому, що в ліберальній партії є члени українського походження, вони автоматично висловлюватимуться та впливатимуть на новий уряд.
Діаспора помилково вірила, що навіть зі зміною уряду, доки членами в правлячій Ліберальній партії є українські канадці, вони забезпечать продовження проукраїнської політики попереднього уряду. Вони не спромоглися усвідомити, що думки кількох українсько-канадських членів парламенту важитимуть не так багато, якщо нове керівництво правлячої Ліберальної партії буде готове відмовитися від міжнародних відносин, що ґрунтуються на базових канадських цінностях.
Ознаки потенційно небезпечної зміни в канадській зовнішній політиці стали очевидними у квітні минулого року, коли з’явилися світлини Жана Кретьєна, колишнього ліберального прем’єр-міністра Канади, на таємній приватній зустрічі з Путіним у РФ. Зустріч тет-а-тет між п. Кретьєном і Путіним відбулася 30 квітня 2015-го в резиденції російського президента в Ново-Огарьово під Москвою. Через ці фотографії Жана Кретьєна почали порівнювати з іншими апологетами Путіна, такими, як Сільвіо Берлусконі та Ґергард Шредер. Тож, ще задовго до канадських федеральних виборів у жовтні 2015 року п. Кретьєн торував шлях для політики нового уряду щодо «відновлення відносин із Росією».
І тепер доводиться констатувати, що п. Діон не розглядає зовнішню політику крізь призму — добро проти зла, демократія проти клептократії, захист прав людини проти закордонних ділових угод. Канадським цінностям доведеться конкурувати з інтересами Кремля, попри можливі наслідки.

Єдиний засіб — принциповість політиків
Стефан Діон не спромігся усвідомити, що в час, коли авторитарні режими, такі як режим Путіна, загрожують громадянському суспільству у своїх країнах і міжнародній стабільності на світовій арені, наявність канадського прем’єр-міністра, котрий є ідеологом із демократичними переконаннями, — це радше благо, ніж шкода. Політики, котрі не вагаються обстоювати свої принципи і не бояться запроваджувати санкції проти іноземних лідерів — порушників міжнародного права, демонструють єдиний мирний спосіб нагадувати авторитарним лідерам про відповідальність.
Корумповані режими, подібно до войовничіше налаштованих володарів Кремля, потребують слабких західних політиків, котрі використовують «політику прагматизму та відновлення відносин», аби уникнути покарання за порушення прав людини у своїх країнах та експансіоністські амбіції за кордоном. Що глибше залучений наш бізнес у корумпованій Росії, то легше буде Кремлю порушувати права людини в РФ й погрожувати Україні, НАТО й Європейському Союзу.
Коли керівники українських неурядових організацій питають канадських урядовців, які практичні наслідки матиме політика відновлення відносин із РФ, вони відмовляються вдаватися в подробиці та повторюють натомість те, що вже стало стандартною мантрою: «Канада продовжить підтримувати Україну».
Але нещодавні події засвідчують протилежне. Тоді як Оттава намагається заспокоїти українську діаспору розмовами про вільну торгівлю та канадсько-українськими бізнес-форумами, уряд п. Трюдо досліджує можливості сприяння комерційним операціям підтримуваних РФ організацій.
Перебуваючи в опозиції, Ліберальна партія критикувала попередній уряд за те, що не додали до канадського списку санкцій двох осіб: Володимира Якуніна, голову «Російських залізниць», та Ігоря Сєчина, президента російської державної нафтової компанії «Роснефть». Чому ж тепер ліберальний уряд відступає? Може, тому, що представники «Роснефти», які володіють 30 % родовищ нафти корпорації ExxonMobil в Альберті, мають своє лобі в канадському уряді?
Використовуючи мережу реальних і фіктивних компаній та офшорних рахунків, «Російські залізниці» діяли, як синдикат організованої злочинності, переводячи мільярди доларів для олігархічних кланів та урядовців. То, може, тісні зв’язки п. Якуніна з канадською авіа- та машинобудівною компанією Bombardier послужили причиною бездіяльності уряду? Bombardier нещодавно також згадали в «Панамських паперах» у зв’язку з транзакціями на мільярди доларів для основних проектів російської залізниці. А канадські газети пишуть, що п. Якунін охарактеризував свою дружбу з П’єром Бодуаном, гендиректором компанії Bombardier, як таку, що нагадує «родинні» стосунки.

Не треба вірити банальним фразам
Канадці мають знати, чи став п. Бодуан, котрий регулярно намагається впливати на офіс прем’єр-міністра та Міністерство закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади, лобістом російських інтересів.
Ширяться чутки, що Bombardier прагне отримати інвестиції на мільйони доларів канадських платників податків, і важливо, що не лише українська громада, а й кожен канадець цікавиться перебігом цих подій. Конґрес українців Канади та кожна неурядова організація мають вимагати, щоб кожен українсько-канадський член парламенту в правлячій Ліберальній партії висловлювався та наполягав на тому, щоб прем’єр-міністр Трюдо розширив список санкцій проти близького оточення Путіна, таких як п. Якунін і п. Сєчин, а також негайно змінив урядову позицію щодо «Закону Магнітського». А кожного члена парламенту слід опитати й опублікувати їхні позиції, щоб громадськість знала, за що вони виступають.
Так само українська дипломатична місія в Канаді не повинна вірити банальним фразам на кшталт «підтримки України», коли політична реальність свідчить про небезпечну зміну в зовнішній політиці, що проявляється в бажанні умиротворити та задовольнити Кремль. Українські дипломати мають чітко заявляти про те, що винагородження аґресора діловими угодами та лояльне чи байдуже ставлення до його порушень прав людини абсолютно суперечать поняттю «підтримки України».
Канада завжди посідала впливове місце на світовій арені. Зараз не час відхилятися від давніх принципових позицій. Блокуючи «Закон Магнітського» заради «відновлення відносин», ми фактично обмінюємо канадські переконання на російські ділові інтереси. Потураючи авторитарній державі та відмовляючись від важливого закону, спрямованого проти тих, хто займається хабарництвом і порушує права людини, канадський уряд зрікається всіх цінностей, які поділяє кожен громадянин: демократії, верховенства права й основних прав людини.

                                                                                 
                                               шимко_block

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...