Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 1, 2020

Задавнена війна між Вірменією й Азербайджаном знову стала «спекотною»

Автор:

|

Липень 24, 2020

|

Рубрика:

Задавнена війна між Вірменією й Азербайджаном знову стала «спекотною»
На азербайджансько-вірменському кордоні

На кордоні між Вірменією й Азербайджаном нещодавно стався найбільший військовий інцидент за останні роки.

У кожного своя правда
Версії вірменської й азербайджанської сторін із приводу інциденту майже ідентичні, за винятком однієї важливої деталі: хто вистрелив першим. За версією азербайджанської сторони, підрозділи Збройних сил (ЗС) Вірменії обстріляли їхні позиції з артилерійських установок. Натомість у Міністерстві оборони (МО) Вірменії заявили, що це азербайджанські військовослужбовці спробували порушити кордон на автомобілі УАЗ, а потім, використовуючи артилерійський вогонь, спробували захопити опорний пункт. Тож Вірменія дала «адекватну відповідь» на вогонь по своїх позиціях.
МО Азербайджанської Республіки повідомляє про загибель семи своїх військовослужбовців: генерала, полковника, двох майорів, двох прапорщиків і одного надстроковика. Крім цього, там заявили про знищення до 100 вірменських військових, а також командного пункту. Вірменія ж повідомила про загибель двох своїх військовослужбовців: майора і капітана.
Відтак 38 тис добровольців зголосилися воювати проти Вірменії в ЗС Азербайджану. Свою чергою, Туреччина готує перекидання до Азербайджану бойовиків із Сирійської вільної армії. Рекрутерські пункти відкрили в Джендерісі, Раджу й Афріні. Бойовикам будуть виплачувати по 3,5 тис. USD на місяць упродовж пів року.

Історія протистояння
Нагірний Карабах (історична назва Арцах) — це предковічна вірменська етнічна земля. Самі вірмени — корінний народ Закавказзя, який виводить свою державність і цивілізацію з прадавніх держав: Хетського царства (ХІХ-ХІІ ст. до Р. Х.) й Урарту (ХІІІ-ІХ ст. до Р.Х.). За походженням вірмени вважаються арійцями, їхня мова входить до індоєвропейської сім’ї мов, теоретично їхні прямі предки фракійці переселилися до Малої Азії з Балканського півострова в період війн так званих народів моря у ХІІІ-ХІІ ст. до Р. Х. й атакували Критську цивілізацію, Єгипет, Сирію, Палестину (назва Палестини походить від імені одного з цих народів — филистимлян). Самоназва вірменів — айк, назва країни — Арменія — походять від нібито імені давнього героя Арма. Однак ці арійські переселенці творили, вочевидь, лише верхівку, еліту при формуванні вірменського етносу, який склався як мішанина різних етній. Відповідно й вірменська мова лише в кількох аспектах є індоєвропейською, настільки багато різних запозичень вона увібрала в себе від сусідніх мов, тому її іноді жартома називають «приховано індоєвропейською» мовою.
1827 року внаслідок російсько-перської війни частина Вірменії перейшла під владу Росії. Але більша частина вірменських, особливо західних, етнічних земель залишилася під владаю Турецької та Перської імперій, що спричинило велику міґрацію вірменів на схід, у т. ч. до Нагірного Карабаху. Однак за допомогою свого лобі вірменам вдалося значно розширити землі свого розселення за рахунок азербайджанських територій. Навіть столичне місто Єреван було колишньою азербайджанською Єриванню.
У 1918-1920 рр. вибухнула відкрита війна між Вірменією й Азербайджаном за Нагірний Карабах. Вона не була випадковістю чи непорозумінням. Її спланувала Москва. Існує багато історичних свідчень, що 1923-го, коли утворилася Закавказька Радянська Соціалістична Республіка, до якої увійшли Грузія, Вірменія й Азербайджан, Сталін навмисне включив територію Нагірного Карабаху, заселеного на 90 % вірменами, до складу Азербайджану. Це була міна сповільненої дії, яку можна було застосувати, якщо виникне потреба, коли Росія відчує засторогу своїм впливам на Закавказзі.
У 1930-ті рр. кілька районів, які єднали Нагірний Карабах із Вірменією, передали Азербайджанові. Автономна область Нагірний Карабах опинилася цілком в межах Азербайджану. Водночас Нахічеванська область, заселена азербайджанцями, була відділена від Азербайджану територією Вірменії.
Як тільки почалася перебудова в СРСР, вірмени Нагірного Карабаху (першими в країні) заговорили про свої національні проблеми та бажання: вони почали публічно вимагати переведення автономної республіки до складу Вірменської РСР. Комуністична влада на це не пішла. Зрозуміло, що проти виступило й керівництво Азербайджанської РСР, посилюючи свою мотивацію ще й тим, що в деяких районах Нагірного Карабаху проживає багато азербайджанців, часто азербайджанські та вірменські села перемежовують одне одне.
Новітній конфлікт між Азербайджаном і Вірменією почався 1988 року, коли Нагірно-Карабаська автономна область заявила про вихід із Азербайджанської РСР. У ході конфлікту з вірменським населенням реґіону за допомогою Вірменії на початку 1990-х Азербайджан втратив контроль над територією Нагірного Карабаху та семи прилеглих районів.
У ході війни 1991-1994 рр. вірменсько-російські війська захопили всі райони довкола Лачинського коридору та з’єднали Нагорний Карабах з Вірменією, окупували ще кілька азербайджанських районів у східному напрямку та збільшили терен самого Карабаху, створивши «сіру зону», яка дотепер відділяє реґіон від решти території Азербайджану. З’явилася хвиля азербайджанських біженців, близько 800 тис. людей. Вірменія й Азербайджан розірвали дипломатичні стосунки.
Азербайджан не вважає самопроголошену Нагірно-Карабаську республіку стороною конфлікту, тому відмовляється вести перемовини безпосередньо з нею. Тож перемовини ведуть за сприяння мінської групи Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ), створеної 1992 року. У неї входять Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія та Туреччина. Співголовами перемовної групи є Російська Федерація (РФ), Франція та США.
1994-го підписали угоду про перемир’я, яка поклала край активним бойовим діям у реґіоні, але залишила Карабах і навколишні його райони Азербайджану під контролем вірменів. За ці роки загинули понад 30 тис. осіб. Мирне врегулювання зайшло в глухий кут після перемовин лідерів Вірменії й Азербайджану 2009 року. Останнє засідання мінської групи відбулося 30 червня ц. р. А 12 липня Вірменія й Азербайджан звинуватили один одного в обстрілі, в результаті чого ситуація на кордоні між двома країнами загострилася. Цікаво, що конфлікт стався в Товузському районі Азербайджану — далеко від Нагірного Карабаху. Інциденти на цій ділянці також не рідкість, але порівнянний за масштабом стався ще 2015-го.

Спроби уникнути війни
Європейський Союз (ЄС) та Антоніу Гутерріш, глава Організації Об’єднаних Націй (ООН), закликали сторони до припинення збройного зіткнення на вірменсько-азербайджанському кордоні. В ЄС запропонували запровадити на цій території моніторинг за допомогою спостерігачів ОБСЄ.
Міністерство закордонних справ (МЗС) України закликало сторони конфлікту зробити все для деескалації ситуації та продовження пошуку шляхів мирного вирішення конфлікту на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також резолюцій Ради безпеки ООН, прийнятих 1993 року. «Українська сторона виступає за політичне врегулювання ситуації на основі дотримання суверенітету і територіальної цілісності Азербайджанської Республіки в її міжнародно визнаних кордонах», — заявили українські дипломати.
За це Івана Кулебу, посла України у Вірменії, викликали «на килим» до вірменського зовнішньополітичного відомства. «Заступник міністра закордонних справ Шаварш Кочарян представив послу оцінку МЗС Республіки Вірменія у зв’язку зі заявою МЗС України про напруженість на вірменсько-азербайджанському кордоні», — йдеться в заяві вірменських дипломатів. Під час зустрічі п. Кочарян також поінформував українського посла про порушення режиму припинення вогню, обстріли цивільної інфраструктури та постійні напади на цивільних осіб із боку азербайджанських ЗС у північно-східному напрямку вірменсько-азербайджанського кордону, а також про ситуацію, що склалася в результаті аґресивних дій Азербайджану.
Тож зараз ніяких інструментів для політичного врегулювання просто не спостерігається, а головним буксиром у перемовному процесі є відсутність зацікавленості до вирішення конфлікту в обох сторін.

Можливі наслідки
Проте експерти вважають, що цей інцидент навряд чи загрожує далекосяжними наслідками. Олександр Іскандарян, директор єреванського Інституту Кавказу, запевняє, що відбулося локальне, хоч і велике, зіткнення. Причиною він назвав спробу відвернути увагу від кризи. «Ситуація в Азербайджані не найкраща і в сенсі низьких цін на нафту, і з коронавірусом, і через деякі зіткнення всередині еліт. На такого штибу проблеми Азербайджан намагається реагувати в т. ч. ескалацією напруженості на передовій, щоб відвернути увагу суспільства», — заявив він.
Схоже припущення зробив і азербайджанський політолог Фархад Маммадов. Він назвав причиною конфлікту пандемію, а також конституційну та політичну кризи в Азербайджані. «Плюс провокацію могли зробити для того, щоб прищепити РФ, наскільки вона буде активно захищати позицію Єревана. Але Росія підтримувати Ніколу Пашиняна не стала», — наголосив він.
Однак Вадим Муханов, старший науковий співробітник Центру кавказьких досліджень Московського державного інституту міжнародних відносин, звернув увагу на те, що зіткнення сталося не в Нагірному Карабасі. «Тепер ми можемо говорити саме про вірменсько-азербайджанське зіткнення, і характеристика конфлікту може розширитися… Цей конфлікт має яскраво виражений міжетнічний характер. Про який конфлікт за Карабах може йтися, якщо перестрілки виникають на тих ділянках, де просто поруч стоять вірменські й азербайджанські військові?» — риторично запитав він.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply