Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 26, 2018

Вірменія: без Дня перемоги, але й надалі з РФ

Автор:

|

Травень 17, 2018

|

Рубрика:

Вірменія: без Дня перемоги, але й надалі з РФ

Нікола Пашинян змушений продовжувати проросійський курс свого попередника

Нібито спокійна та прогнозована Вірменія стала головним ньюсмейкером на колишньому пострадянському просторі. Всупереч прогнозам численних аналітиків, фактичним главою держави (країна перейшла до парламентської форми правління 2014 року, коли до конституції були внесені зміни, згідно яких президент перетворюється на суто церемоніальну постать, а реальна влада переходить до прем’єр-міністра. — Ред.) став затятий опозиціонер Нікола Пашинян, котрий перевернув догори дриґом до того апатичну в політичному плані республіку Закавказзя, радикально змінивши конфігурацію влади в цій країні з населенням 3 млн осіб.
Першим рішенням нового фактичного глави держави стало перейменування Дня Перемоги 9 травня на День Скорботи, і його перенесення на 8 травня. 42-річний Пашинян заявив, що це дозволить Вірменії зробити ще один крок у бік Європейського Союзу (ЄС). Нагадаємо, саме намагання Петра Порошенка відзначати власне не «дєнь побєди» 9 травня, а День пам’яті та примирення 8 травня стали підставою для чергового галасу російських телеканалів про «засилля хунти в Києві». Тепер, так виглядає, ще одна «хунта» засіла в Єревані.
Але Кремль навряд чи здасть вірменські позиції. Хоча п. Пашинян упродовж своєї десятирічної політичної діяльності був одним із небагатьох політиків у країні, котрий послідовно виступав за євроінтеграцію та вихід із улюбленого дітища Путіна — Євразійського Економічного Союзу (ЄврАзЕС), змінити проросійський курс «папєрєдників» йому буде надзвичайно складно і навіть небезпечно.
«Нікола Пашинян дуже обмежений у своєму маневрі. Це й економічна, й військово-політична залежність Вірменії від РФ, це і погрози війни, якими Москва постійно шантажує Вірменію», — каже Тигран Хзмалян, кінорежисер і політичний коментатор із Єревана. Не варто забувати, що ще з 1992 року в місті Гюмрі розміщена військова база РФ, де дислокуються близько 5 тис. російських військовослужбовців. «Це спецпризначенці, дуже серйозні війська. Вони сидять у казармі, але це не троянський кінь, це ціла армія троянських коней», — продовжує п. Хзмалян.
Російська армія теоретично гарантує мир між Вірменією й Азербайджаном, між якими досі триває війна за Нагірний Карабах (Республіка Арцах). Баку не ризикне атакувати Вірменію, поки там перебуває військова база РФ. Водночас міжнародне співтовариство вважає реґіон, у якому функціонує невизнана ніким держава Арцах, азербайджанським, а Баку час від часу погрожує повернути його силою.
Тож послідовний прихильник зближення з ЄС Нікола Пашинян просто не має вибору: так чи інакше він мусить крутитися в орбіті Путіна. РФ не лише тримає свою військову базу на вірменській території, але й постачає Єревану озброєння. Також не варто забувати, що Вірменія перебуває фактично в облозі. Два з чотирьох кордонів блоковані (з Азербайджаном та Туреччиною), про вузький перешийок із обтяженим санкціями Іраном можна навіть не згадувати, єдині «двері» в широкий світ — через Грузію. «В таких умовах зовнішня політика Вірменії зумовлена не сподіваннями її лідера, а суворою дійсністю: тут Ніколі Пашиняну вибирати нема з чого», — вважає російський політолог Аркадій Дубнов. Його думку підтверджує й зміна риторики п. Пашиняна, котрий із опозиціонера перетворився на фактичного главу держави. Новий вірменський прем’єр-міністр гарантував недоторканість російських інвестицій (олігархи з РФ мають величезний вплив на вірменський ринок, зокрема, місцевий монополіст «Електричні мережі Вірменії» на 100 % належить росіянам — Ред.). На запитання про ймовірність виходу Вірменії з ЄврАзЕС новий лава уряду воліє відбутися обтічними фразами. «Бажаючи того чи ні, п. Пашинян продовжить проросійський курс свого попередника Сержа Сарґсяна, адже від нього тут особливо нічого не залежить», — підсумовує п. Дубнов.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Loading...