Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

«Битва за врожай», дезертири оголошуються «ворогами народу»

Автор:

|

Серпень 18, 2016

|

Рубрика:

«Битва за врожай», дезертири оголошуються «ворогами народу»

Збирання бавовни

Кожного серпня чиновники в Ташкенті розсилають в області мобілізаційні списки. До них потрапляють учителі, лікарі, держслужбовці, студенти та навіть школярі. Всі вони повинні, незважаючи ні на що, взяти участь у зборі врожаю «білого золота» — бавовни, що становить основу економіки Узбекистану.
Турсуной, 50-річна вчителька початкових класів із Ферганської області, завжди чекає цього моменту з тривогою. «У мене підвищений тиск і серцева недостатність, мені не можна збирати бавовну. Але директор школи категоричний: «Або звільняйтеся, або знайдіть замість себе людину, яка збиратиме бавовну за вас», — поскаржилася жінка EurasiaNet.org.
Обов’язковий виїзд «на бавовну» — це 40 днів під пекучим сонцем у важких побутових умовах. Якщо людина вважає, що не подужає цього, то вона може за гроші відправити замість себе когось іншого. Торік замість Турсуной збирати бавовну вирушила її племінниця Наргіза, за що старенька вчителька заплатила їй 600 тис. сумів (100 доларів USD).
Водночас міжнародні правозахисні організації вже багато років наголошують на незаконності щорічних «бавовняних мобілізацій». Можливо, офіційний Ташкент й ігнорував би ці претензії, однак після розголосу насильницьких методів, які застосовуються при зборі урожаю, сотні текстильних компаній із різних країн відмовилися від узбецької бавовни через стурбованість щодо підневільної праці.
Тож цьогоріч Шавкат Мірзіяєв, прем’єр-міністр Узбекистану, офіційно заявив, що в поточному бавовняному сезоні не будуть залучатися на збір врожаю школярі й учні коледжів і ліцеїв. Проте правозахисники впевнені, ця заява — спроба погратися в котика-мишку з Міжнародною організацією праці. Насправді учні, як і раніше, будуть змушені виходити на поля під загрозою відрахування.
Як пише EurasiaNet.org, масштаби мобілізації вражають. У Ферганській області є 14 районів, і кожен із них має виставити по 20 тис. збирачів. Отже, щорічно лише в цій області на бавовняні плантації виходять 280 тис. людей (населення області — 3,7 млн осіб включно з неповнолітніми та пенсіонерами).
Мобілізованим, м’яко кажучи, не переплачують. За 1 кг зібраного сирцю торік платили 260 сумів (чотири американських центи). Цього року ціни ще не визначені, але можна припустити, що вони залишаться приблизно на тому ж рівні.
Узбецький економіст Анвар Назіров стверджує, що примус до збору бавовни цивільного населення, що не має жодного стосунку до вирощування цієї сільськогосподарської культури — це радянська традиція, що склалася ще в сталінські 1930-ті рр. «У пострадянський час ми відмовилися від радгоспів і колгоспів, але не відмовилися від радянських методів управління сільським господарством, в т. ч. і в бавовняній галузі. За ідеєю, за виробництво і збір бавовни повинен відповідати сам фермер, котрий мав би наймати людей за контрактом і платити їм», — переконаний експерт.
Але поки що фермеру диктують зверху, що сіяти і кому збирати урожай, бо сільське господарство начебто не може бути ринковим і ефективним. До того ж, узбецькі фермери не мають права самостійно реалізовувати урожай бавовни, а повинні продавати його державі за фіксованими цінами (минулоріч це було не більше 1,2 млн сумів, тобто, 200 USD за 1 т бавовни-сирцю).
На папері влада необхідних заходів вживає. 2013 року глава уряду Узбекистану пообіцяв, що 2016-го країна планує на 80-90 % перейти на механізований збір бавовни-сирцю. Обіцянка виявилася порожньою. Цьогоріч машинами вдасться зібрати не більше 20 % урожаю. І справа не у відсутності необхідної техніки. Просто зібрана вручну бавовна вищої якості, а отже на міжнародному ринку ціниться значно дорожче.
В Узбекистані щорічно виробляється близько 3,5 млн т бавовни-сирцю. Цей продукт є для республіки стратегічним і приносить у державний бюджет близько 1 млрд USD на рік. Головними покупцями є текстильні компанії з Китаю, Бангладеш і Південної Кореї.
Але, як наголошує розташована в США організація Cotton Campaign, незрозуміло, яку користь все це приносить пересічним узбекам. «Доходи від узбецької бавовни підтримують лише уряд президента Іслама Карімова, всі прибутки зникають у секретному «Сільхозфонді», доступ до якого мають тільки високопоставлені особи», — йдеться на сайті організації.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...