Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jan. 20, 2018

У Киргизстані щодоби відбувається приблизно 30 викрадень наречених

Автор:

|

Липень 28, 2016

|

Рубрика:

У Киргизстані щодоби відбувається приблизно 30 викрадень наречених
Наречені в Середній Азії часто вперше бачать молодого лише на весіллі

Наречені в Середній Азії часто вперше бачать молодого лише на весіллі

Беремо до рук калькулятора і швиденько підраховуємо, що за рік всупереч бажанню видають заміж майже 12 тис. киргизьких дівчат. Водночас правоохоронці бідкаються: які там наречені, в нас баранів більше крадуть. Числа свідчать самі за себе — на одну заяву з викрадення нареченої в країні припадає 596 позовів про крадіжку худоби. За останні 15 років у республіці було зареєстровано менше 200 карних справ за фактом примусу до вступу в шлюб. Водночас, згідно з офіційною статистикою, з 3 млн киргизьких жінок принаймні 150 тис. побували в ролі викрадених наречених.
Причому примус до шлюбу здійснюється, зазвичай, за згоди батьків або близьких родичів дівчини. Головна причина, хто б сумнівався, — гроші. Приходить до котрогось бідного чабана місцевий багатій і, згідно зі стародавніми традиціями, пропонує за симпатичну чабанову доньку чималий калим. Дівчина у плач: хоч багатий, але кривий, сліпий і взагалі, я сусідського хлопця кохаю. Тоді батьки впертої красуні йдуть до місцевих аксакалів, котрі, згідно тими самими стародавніми традиціями, дають згоду на обряд «ала кочу», що в перекладі означає «хапай і втікай». Після цього наречену силоміць ведуть до мулли, котрий освячує створення нової міцної киргизької сім’ї.
У XVIII-XIX ст. «ала кочу» був єдиним способом поєднати долі для закоханих, якщо вони не могли одружитися через незгоду батьків або фінансові проблеми. Різне соціальне положення не дозволяло бідному хлопцеві одружитися з донькою бая: увесь рід протистояв би нерівного шлюбу. Залишалася лише «хапати й утікати». Щоправда, якщо молодят встигали спіймати до того, як вони дісталися мечеті (після проведеної муллою шлюбної церемонії чіпати подружжя було категорично заборонено), на них чекала страшна кара. Наречена оголошувалася «нечистою» та доживала віку в старих дівках, її обранця забивали до смерті камінням або скидали з високого мінарету.
У роки радянської влади, яка нещадно викорінювала і релігію, і стародавні звичаї, про «ала кочу» в Середній Азії практично забули. Чоловіки, котрі зважувалися змушувати дівчат до нелюбого шлюбу, швидко змінювали спекотні степи на засипані снігами сибірські лісоповали. Хоча, як стверджував Апас Джамагулов, колишній прем’єр-міністр Киргизької республіки (а в роки СРСР — впливовий партійний діяч), викрадення таки бували, але траплялося це лише в тому разі, якщо родичі нареченого були впливовими людьми і могли «прикрити» злочин.
Із часів розпаду Радянського Союзу минуло яких 25 років, а Середня Азія вже стрімко повернулася в часи середньовіччя. Згідно з дослідженнями фонду «Відкрита лінія», в країнах реґіону наречена — це частина рухомого майна, яке має давати прибуток або якусь іншу користь: народжувати дітей, вести домашнє господарство й обслуговувати всіх членів сім’ї чоловіка. Норовливих дівчат спочатку вмовляють, потім погрожують, доходить навіть до зґвалтування, після чого в нещасної залишається лише дві альтернативи: або йти заміж на нелюба, або назавжди залишитися незаміжньою.
Зрозуміло, що викрадення наречених більше поширене в сільській місцевості, де панують шаріатські забобони та вкрай слабка влада міліції. Але останням часом почастішали випадки, коли, скажімо, дівчина, котра народилася в аулі, їде вчитися в місто. Доки вона здає іспити, її батьки беруть калим і дають згоду на «ала кочу». До студентського гуртожитка вночі вдираються друзі нареченого та силоміць відвозять полонянку додому. Цікава статистика: як виявилося, найчастіше чомусь крадуть студенток педагогічних або медичних училищ. Чому так, жоден із експертів пояснити не може.
Але й цим бузувірські звичаї не обмежуються. Ще одна поширена в країнах Середньої Азії традиція — укладання сімейних союзів між найближчими родичами: двоюрідними чи троюрідними братами та сестрами, рідними дядьками та племінницями. Причина знову ж таки полягає в грошах. Заможні таджики чи узбеки, піклуючись про матеріальний добробут наступних поколінь, вважають за краще, щоб все нажите майно залишалося в сім’ї, тому супутників життя нащадкам намагаються знайти в межах свого клану.
Причому церква на такі речі майже не реагує. «Іслам не забороняє, але й не виступає на підтримку шлюбів між двоюрідними братами та сестрами», — пояснює Нуріддін Тураджонзода, авторитетний таджицький імам.
Натомість на сполох б’ють медики. За даними Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту Таджикистану, зараз у країні є понад 26 тис. дітей-інвалідів віком до 18 років. Приблизно 35 % із них народжені в шлюбах між родичами.
Але мешканці далеких аулів мало зважають на статистику. Для них жінка — це річ, яку можна продати за калим, пояснивши все стародавніми звичаями.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...