Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

Пекін претендує на величезну частину території Росії

Автор:

|

Березень 09, 2017

|

Рубрика:

Пекін претендує на величезну частину території Росії

У багатьох російських містах на Далекому Сході та в Сибіру вивіски на крамницях робляться двома мовами

Анексія Криму гостро поставила в Європі проблему взаємних територіальних претензій. Багато країн досі вважають певні реґіони сусідів своїми історичними «кресами», щоправда, розуміючи при цьому нездійсненність планів щодо їхнього повернення. Крим змінив ситуацію, давши могутній поштовх розмаїтим праворадикальним силам, які дедалі гучніше заявляють про себе.
Проте Європа поки що міцно дотримується принципу непорушності існуючих кордонів, чого не скажеш про інші частини світу. Найбільша в світі за кількістю населення і друга за рівнем економіки держава останніми роками дедалі виразніше піднімає питання про возз’єднання територій, на яких проживає значна кількість китайців, із титульною державою.
В усіх школах і університетах країни висять мапи великого Китаю XVII ст., який включає в себе всю Монголію, південну частину російського Далекого Сходу і Сибіру (близько 2 млн кв. км), третину території Казахстану та невелику ділянку Киргизстану. В школах та на підприємствах проводять лекції на тему «несправедливих міжнародних договорів, нав’язаних Китаю європейськими й американськими імперіалістами».

Чоловіки та гроші
Китайська Народна Республіка (КНР) намагається закріпитися в сусідніх країнах економічними і демографічними засобами. До прикладу, в Монголії, крім появи китайських підприємств і купівлі землі, найбільшу тривогу викликає в перспективі елемент демографічного характеру. Через недостатню кількість жінок у КНР, багато китайців виїжджають за кордон, зокрема в Монголію, де одружуються з місцевими. Діти, які народилися в таких сім’ях, згідно з монгольським законодавством, вважаються китайцями. Й їхня кількість постійно зростає.
У Казахстані, багатому на природні ресурси, активно йде процес економічної колонізації: часткова та повна купівля казахстанських підприємств (зокрема в енергетичній сфері), поява компаній із суто китайським капіталом, величезний проект вільної економічної зони на кордоні з КНР, проект оренди мільйона гектарів сільськогосподарських земель, на яких повинні працювати китайські фермери.
Китай і Казахстан спільно здійснюють 52 індустріальних і логістичних проекти на загальну суму 24 млрд USD. Ерлан Карін, директор урядового Казахстанського інституту стратегічних досліджень, нещодавно заявив, що за останні п’ять років Китай інвестував у республіку понад 10 млрд USD. «Зараз у Казахстані працюють 668 китайських компаній», — повідомив він.
За словами Ардака Касимбекова, директора з економіки та фінансів національної корпорації «КазМунайГаз», КНР контролює до 30 % видобутку нафти в Казахстані. Найпомітнішою угодою в енергетичній сфері за останній час стало придбання китайською державною нафтогазовою компанією CNPC частки у 8,33 % у гігантському Кашаганському родовищі за 5 млрд USD.

Китайська «Сила Сибіру»
Не менш активно китайці освоюють і російські Далекий Схід та південну частину Сибіру. Місцеве російське населення вимирає та деградує, роботи немає, чоловіки спиваються. Аж тут з’являється якийсь Ван чи Лінь, котрий засновує невеличку швейну фабрику чи овочеву ферму.
Уже зараз у прикордонних реґіонах Російської Федерації (РФ) зареєстровані сотні тисяч змішаних шлюбів, причому ситуація така сама, як в Монголії: народжені росіянками від китайців діти в документах офіційно значаться китайцями. Але виникає багато і суто китайських анклавів. У багатьох великих містах Далекого Сходу і Сибіру існують справжні «чайна-тауни».
Не шкодує Пекін й грошей. Нещодавно Китай офіційно запропонував РФ проект довготемінової оренди частини міста Владивосток і місцевого порту. Наголосимо: і місто, і порт мають стратегічне значення, адже тут розташована головна база Тихоокеанського військово-морського флоту.
А 2015 року величезного галасу наробило підписання меморандуму адміністрації Забайкальського краю з китайською компанією Zoje Resources Investment про оренду 150 тис. га землі (дорівнює за площею острова Гонконг) терміном на 49 років. Новина викликала хвилю невдоволення серед росіян, багато хто з котрих навіть висував крамольні звинувачення типу «уряд торгує батьківщиною».
Навіть російський урядовий сайт Sputnik опублікував низку статей, в яких стверджувалося, що «китайці всюди залишають після себе колись родючі землі в такому жалюгідному стані, що на них не ростуть навіть бур’яни». Це доволі недалеко від істини. Зазвичай, китайські фермери вирощують в РФ сою та рапс — культури, які «вбивають» землю, якщо їх садити кілька років поспіль (потрібна ротація культур).
Тоді навіть дійшло до примари такого собі «забайкальського Донбасу». Буряти, котрі становлять більшість населення реґіону, вийшли на масові акції протесту проти планів влади. За їхніми словами, китайці — абсолютне зло: вони не дотримуються жодних санітарних норм, привозять своїх співвітчизників, влаштовують гетто і займаються контрабандою. Як вважають буряти, це земля їхніх предків, і вони збираються захищати її від вторгнення, навіть якщо це робиться з благословення Кремля та місцевої влади. Тоді протести вдалося придушити лише зі застосування додаткових загонів поліції з інших реґіонів РФ.
Але найбільше Пекін цікавлять інвестиції в сфері енергетики та розробки природних ресурсів. Широко розрекламований магістральний газогін «Сила Сибіру» довжиною понад 4 тис. км і вартістю понад 55 млрд USD, що будується від родовищ Якутії до Владивостока, фінансується Китаєм. Відповідно, після введення газогону в дію китайці отримають величезну знижку на російський газ. Москва була змушена погодитися на такі невигідні умови через брак власних коштів у бюджеті, спричинених падінням цін на нафту та міжнародні санкції.

«Чайна-таун» у Севастополі
Але найцікавіше, що в сферу китайських інтересів входить й анексований Москвою Крим. Ще 2013-го тодішній президент України Янукович підписав офіційний договір із КНР про передачу в оренду майже 3 млн га української території. Офіційне пояснення: «для вирощування сільськогосподарської продукції з подальшим її продажем КНР за пільговими цінами». Але мова тоді йшла не тільки про буряки.
Так звана кримська зона економічного розвитку містила Севастополь і територію навколо Євпаторії, де китайці мали намір збудувати новий глибоководний порт і сучасне летовище. Обидва об’єкти планувалося включити до суперпроекту «Пояс Шовкового шляху», який Пекін наполегливо реалізовує вже понад десятиріччя. Поява по суті китайського порту в Криму дала б можливість Пекіну скоротити торговий маршрут від КНР до країн Європи приблизно на 6 тис. км. За задумом, товари доставлялися б вантажними кораблями через Суецький канал, Босфор і Чорне море (минаючи Середземне, вузьку Гібралтарську протоку та штормову Атлантику) до Криму, звідкіля їх транспортували б уже значно дешевшою залізницею.
Навколо нового порту в Євпаторії китайці збиралися створити індустріальну. Орієнтовна сума інвестицій складала 7 млрд USD. Ще приблизно 3 млрд USD призначалося для реконструкції Севастопольського рибного порту та створення навколо нього власної індустріальної зони.
Звісно, зараз ці плани нібито виглядають фантастикою. Але Путіну не варто забувати давню китайську приказку: «Якщо довго сидіти на березі річки, можна побачити, як пропливе тіло твого ворога». Терпіння китайцям не бракувало ніколи, і, як свідчить досвід, від своїх планів вони не відступаються. Тож рано чи пізно, але «чайна-таун» у Севастополі, треба думати, таки з’явиться.

Ігор Берчак

До теми
Зараз Далекий Схід набагато більше турбує не китайська експансія, а войовничий Пхеньян. Цього тижня влада Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) здійснила запуск одразу чотирьох балістичних ракет. Випробування збіглися з проведенням у Південній Кореї великомасштабних корейсько-американських військових навчань. Центральна телеграфна агенція КНДР повідомила, що «лідер корейського народу» Кім Чен Ун «особисто спостерігав за запуском ракет і відзначив високий рівень підготовки бійців». За його словами, стратегічні війська КНДР, «озброєні потужними балістичним ракетами — гордість нації, і вони завжди перебувають у найвищій бойовій готовності». Ракетна активність КНДР прогнозовано викликала реакцію у відповідь. Сполучені Штати заявили про плани розміщення на території Південній Кореї комплексу протиракетної оборони (ПРО). І тут раптом у ситуацію втрутилася Москва. «Вашинґтон, по суті, створює в Північно-Східній Азії поблизу російського кордону новий реґіональний сегмент глобальної системи ПРО США. Це може загрожувати безпеці нашої країни. Вашинґтон же заявляє, що ці системи призначені виключно для стримування ракетної загрози Пхеньяну, однак розміщення ПРО США в реґіоні явно виходить за рамки завдання стримування північнокорейської загрози», — заявив Леонід Слуцький, голова комітету Державної думи РФ з міжнародних справ.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...