Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 19, 2018

Ізраїль відтепер — «національна держава»

Автор:

|

Липень 26, 2018

|

Рубрика:

Ізраїль відтепер — «національна держава»

Біньямін Нетаньягу

В Ізраїлі 62 з 120-х депутатів кнесету проголосували за ухвалення закону про «національний характер» своєї держави.

Історична батьківщина
Проти ухвалення закону про «національний характер» Ізраїлю, близько 20 % населення якого — араби, голосували 19 липня 55 депутатів парламенту цієї держави. Ще двоє — утрималися. Згідно з новим законом, «Ізраїль — історична батьківщина єврейського народу», право на національне самовизначення є лише в єврейського населення, столиця цієї країни — «єдиний і цілісний» Єрусалим, а розвиток єврейських поселень є завданням державного рівня. Єдиною офіційною мовою держави став іврит, натомість арабська отримала «спеціальний статус», який дозволить і надалі використовувати її в державних установах.
Біньямін Нетаньяху, прем’єр-міністр країни, назвав цей закон «вирішальним моментом в історії держави Ізраїль», а також запевнив після його ухвалення: «Ізраїль — це національна держава єврейського народу, і ми поважаємо права всіх наших громадян».
Натомість депутати-араби кнесету назвали закон про національну державу Ізраїль расистським і «подібним до апартеїду». Дехто з них, як повідомили в інформаційній агенції Reuters, після ухвалення закону кричали та дерли папери, відтак, їх вивели зі зали засідань парламенту.
У спільній заяві депутатів із фракції «Об’єднаного арабського списку» кнесету Ахмада ат-Тибі й Юсефа Джабарина зазначено: «Закон є останнім цвяхом у труну так званої ізраїльської демократії, яка вмирає в останні роки і страждає від хронічних расистських хвороб».
А Айман Уда, лідер цієї фракції заявив: «Ізраїль прийняв закон про єврейську перевагу і вказав, що ми завжди будемо громадянами другого сорту. За три роки уряд втратив усілякі честь, сором і виставляє напоказ лицемірство. Сегрегація, дискримінація та расизм закріплені тепер законом».
Законопроект про національну державу Ізраїль зазнав також критики з боку його президента та генерального прокурора. Тому з остаточної версії цього документа вилучили найсуперечливіші пропозиції. Зокрема — про узаконення районів або містечок винятково для євреїв і звернення до судів за відсутності прецедентів до релігійного юдейського права. Натомість в законі залишилися нечіткі формулювання про поселення, з яких, зокрема, незрозуміло те, чи враховують положення закону поселення на окупованому Ізраїлем західному березі ріки Йордан.
Не сподобався закон про національну державу й керівництву Європейського Союзу (ЄС). Федеріка Могеріні, верховний представник ЄС із питань зовнішньої та безпекової політики, висловила «стурбованість новим законом Ізраїлю про національну державу, який визнає право на самовизначення народу лише за євреями» та нагадала: «Ми дуже чітко заявляли, що коли йдеться про рішення «два народи — дві держави», це є єдиним шляхом вперед, і слід уникати будь-яких кроків, які ускладнять чи унеможливлять втілення цього рішення в життя. Новий ізраїльський закон ускладнить втілення рішення «двох народів — двох держав» у ізраїльсько-палестинському конфлікті».
Турки також розцінили новий ізраїльський закон як дискримінаційний. У заяві Міністерства закордонних справ Турецької Республіки наголошується: «Закон передбачає право на самовизначення лише для євреїв, що не має нічого спільного з цивілізованим підходом і є результатом дискримінаційного мислення».

Побоювання й кон’юктура
Олександр Баранов, оглядач Української служби Бі-бі-сі, пояснив ухвалення цього закону так: «В останні роки в Ізраїлі все частіше звучали попередження про те, що основні принципи створення єврейської держави опинилися під загрозою і в майбутньому можуть зникнути. Адже сам принцип національної держави в сучасному світі все частіше сприймається як анахронізм, що не відповідає універсальним правам людини. Ці побоювання посилюються страхами перед високою народжуваністю в родинах ізраїльських арабів та альтернативними сценаріями вирішення палестино-ізраїльського конфлікту, які можуть кинути виклик владі єврейської більшості в Ізраїлі та, відповідно, самим основам держави. Все це призвело до закликів закріпити національний єврейський характер держави Ізраїль окремим основним законом».
«В умовах імовірного наближення виборів політичний тиск праворадикальних партій із ухваленням цього закону може зрости. Останнім часом в Ізраїлі посилюється вплив консервативних релігійних кіл. При цьому релігійні партії були не в захваті від ухвалення нового основного закону, оскільки негативно ставляться до світських законів загалом», — доповнив експерт.
А от Ксенія Свєтлова, депутат кнесету розповіла: «Цей закон обговорювався ще з 2011 року, коли прем’єр-міністром Ізраїлю також був Біньямін Нетаньяху. Тоді він виступив проти прийняття такого закону, побоюючись негативної міжнародної реакції та вважаючи, що час для його прийняття ще не настав. Цей закон має в основному декларативний характер. За моїми відчуттями, для прийняття його саме зараз були свої політичні причини: останнього місяця у нас запахло виборами. Кнесет йде на літні канікули, а восени прем’єр може розпустити уряд, і тоді в лютому-березні відбудуться нові вибори. Можливо, ухваленням цього закону п. Нетаньяху хоче показати, що саме він, а не інші праві політики, представляє інтереси консервативного крила».

Сім уроків
Так чи інакше, але українці не могли не зауважити в законі про національну державу Ізраїль те, що безпідставно розповідають про їхню країну в Москві — мовляв, «нацики» та й годі. Тому цей документ може виявитися для українців свого роду викликом. Адже чого втрачати: все одно сусіди приписують те, чого соромимося.
Відтак, доволі прикметно те, що 26 червня Наталія Попович, президент One Philosophy Group of Companies, співзасновник і член правління Українського кризового медіа-центру «Радіо Свобода», опублікувала статтю «Сім уроків Ізраїлю для України», яку розпочала так: «Ізраїль у наші дні часто згадують як країну-приклад для України. Він — в оточенні ворогів, але здатен (принаймні, поки що) забезпечити демократичний уклад життя».
Перший «урок Ізраїлю для України», на її думку, — «сама історія сіонізму, в котрому багато паралелей із українським патріотизмом». Бо, за її словами, «сіонізм — це про прагнення вийти за рамки «місця», котре тобі призначають інші». «Уроки сіонізму та постання впливової держави Ізраїль для України — це історія про те, що народ може стати з об’єкту переслідування суб’єктом влади і може впливати на власне майбутнє, не чекаючи, поки його долю вирішать більші чи досвідченіші гравці світової політичної шахівниці. Брати ініціативу у власні руки, самим формувати власне «місце» і ставати самодостатніми, мабуть, найбільший висновок із цієї історії», — вважає аналітик.
«Другий важливий урок Ізраїлю — це багаторічна праця над зміцненням характеру, стержня народу. В академіях лідерства й у розмовах із лідерами думок там часто звучить: ми роздумуємо над тим, що значить бути євреєм сьогодні. Як часто роздумують над цим українці? Яку місію маємо для країни, суспільства, світу? В Ізраїлі збагнули, що стійкість до викликів країни можна збудувати, лише дбаючи про найслабшу ланку у суспільстві. Тому Ізраїль — це сотні тисяч громадських організацій із різними місіями, але якщо поєднати їх усіх — це подушка підтримки для будь-якої з верств населення «на чорний день», — також зауважила вона.
«Третій важливий урок — це лідерство у цінуванні власних людей. Відома історія про те, як за одного полоненого ізраїльтянина уряд Ізраїлю віддав тисячу терористів. У демократичному Ізраїлі це викликало різні думки, однак уряд наполіг на тому, що життя громадянина Ізраїлю — непересічна цінність, — дійшла висновку п. Попович. — Україна має навчитися грати на рівних із іншими, послідовно та системно доносити свою точку зору, як це робить Ізраїль».
Експерт також вважає, що «ізраїльтяни не чекають, щоб потім реагувати, а вони, зазвичай, випереджають», що «Ізраїль вміє аналізувати помилки». А сьомий урок Ізраїлю для України, на її думку, такий: «Українці мусять усвідомлювати, що програти не маємо права. Це те, що дозволило ізраїльтянам сформувати з євреїв і представників інших культур суспільство, яке цінує існування держави Ізраїль. Як часто повторювала Ґолда Меїр, одна зі засновників держави Ізраїль, «сіонізм і песимізм — це взаємно виключні речі». Тож український патріотизм, наполегливість і оптимізм мають стати тим клеєм, що подолає усі виклики державотворення в Україні».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...