Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 23, 2017

Глобальний мега-проект Пекіна позбавить Москву лідерства в Євразії

Автор:

|

Травень 18, 2017

|

Рубрика:

Глобальний мега-проект Пекіна позбавить Москву лідерства в Євразії

Зараз функціонують три залізничних коридори, які з’єднують Китай та Європу

14 травня ц. р. в китайській столиці пройшов грандіозний міжнародний форум «Один пояс — один шлях», який у Пекіні називають альтернативою Давосу або самітам G20. Кількість іноземних учасників форуму перевищила 1,5 тис. осіб, серед котрих, зокрема, були глави держав і урядів 29 країн. Щоправда, на пекінський форум не прибув жоден лідер із країн Європейського Союзу (ЄС), а Сполучені Штати обмежилися Меттом Поттінгером, спеціальним помічником президента, котрий, погодьтеся, не зовсім тягне на політичного «важковаговика». Представництво України також обмежилося першим віце-прем’єр-міністром Степаном Кубівим.

100 млрд юанів на новий «Шовковий шлях»
Про створення нових транскордонних мереж, що з’єднають Південно-Східну Азію з Європою, китайський лідер Сі Цзіньпін заговорив ще у вересні 2013-го. Фактично, йдеться про відродження стародавнього «Шовкового шляху» — безпечного та зручного маршруту для переміщення вантажів і пасажирів із Китайської Народної Республіки (КНР) у країни Європи. Амбітна ідея Пекіна полягає в тому, щоб протягнути через всю Євразію автомобільні та залізничні дороги, трубогони, побудувати морські порти й аеропорти.
Понад сто держав вже заявили про намір приєднатися до проекту «Один пояс — один шлях». Лідер КНР урочисто оголосив про створення спеціального фонду для реалізації проекту обсягом 100 млрд юанів (14,5 млрд USD). «Євразія, континентальний масив, який об’єднує Європу й Азію, стрімко втягується в єдиний ринок, що охоплює понад 65 % населення, 75 % енергетичних ресурсів і 40 % валового внутрішнього продукту в світі, і саме революційні залізничні маршрути пов’язують все це воєдино», — пише Forbes. Але не слід забувати, що кожен великий економічний проект одночасно є й інструментом геополітики.

Росія залишається на узбіччі
Показовим є виступ у Пекіні Путіна, котрий скористався однією з небагатьох нагод узяти участь у масштабних міжнародних заходах і вирішив учергове покритикувати США. «Протекціонізм стає нормою», — заявив президент Російської Федерації (РФ), додавши, що «ідеї відкритості, свободи торгівлі сьогодні все частіше відкидаються, причому часто тими, хто зовсім недавно виступав їхнім поборником». Хоча прізвище Дональда Трампа назване не було, всі второпали, про кого мова.
При цьому треба зауважити, що навряд чи Путін не розуміє, що реалізація проекту «Один пояс — один шлях» створить йому величезні проблеми. зараз функціонують три залізничних коридори, які з’єднують Китай та Європу. Північний проходить, в основному, територією РФ (Транссибірська магістраль). Центральний маршрут — через Казахстан, однак далі — знову через Росію до Білорусі, далі — Польща (тобто, ЄС). Південний проходить через Казахстан до порту Актау, завдяки поромній переправі перетинає Каспійське море, далі — Азербайджан, Грузія, Туреччина — ЄС. Час у дорозі на кожному з коридорів становить від десяти до 16 діб.
Донедавна північний і центральний маршрути процвітали. Натомість зараз головна увага прикута до південного напрямку. Головна його перевага — він йде в обхід Росії. Запроваджені через аґресію на Донбасі санкції Євросоюзу проти РФ викликали реакційне ембарго з боку Москви. Відповідно, багато європейських виробників продуктів харчування, які давно освоїли ринки збуту в Південно-Східній Азії, мають проблеми з доставкою своєї продукції. Контрсанкції Москви забороняють транзитні перевезення в треті країни територією Росії. Транскаспійський маршрут дозволяє обійти цю торгову блокаду, і коридор починає набирати обертів.
Як пояснив «Німецькій хвилі» Томас Пульс, експерт Інституту німецької економіки у Кельні, цілей у проекту «Один пояс — один шлях» багато, але основна — не стільки коридор для доставки суходолом китайських товарів до Європи, скільки створення інтегрованого євразійського економічного простору, центром якого, в т. ч. й політичним, буде Китай. «Ідея полягає в тому, щоб економічно тісніше прив’язати до КНР ті держави, які розташовані вздовж цього коридору. Наприклад, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан. Зараз центром євразійського простору позиціонує себе Росія. Для цього вона, зокрема, створила Євразійський економічний союз, в який входить і Казахстан. Натомість Китай явно претендує перехопити лідерство в Євразії», — вважає німецький експерт.
За даними Міжнародного валютного фонду, торгівля між Китаєм і п’ятьма пострадянськими державами Центральної Азії (Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном) зросла із 1,8 млрд USD 2000 року до теперішніх 50 млрд USD. Це означає, що КНР удалося обігнати РФ і стати найбільшим торговим партнером у цьому реґіоні, який Москва за звичкою вважає своєю сферою впливу.

Український інтерес
Реалізація проекту «Один пояс — один шлях» вигідна й Києву. Після того, як Україна почала виконувати Угоду про Зону вільної торгівлі з ЄС, Росія, фактично, заборонила транзит українських товарів через свою територію. У відповідь Київ почав освоювати залізничний маршрут: Україна — Грузія — Азербайджан — Казахстан — КНР (дві поромні переправи в Чорному і Каспійському морях). Тобто, йдеться власне про той самий південний відтинок «нового шовкового шляху», акцент на якому планує робити Пекін.
Мова про величезні обсяги зернових, які закуповує Китай в Україні, — це кукурудза (90 % китайського імпорту) й ячмінь (4 % імпорту КНР). Українська продукція має перевагу перед конкурентами (США та Бразилія) в тому, що в ній відсутні ГМО. Користується дедалі більшим попитом в КНР й українська соняшникова олія, якість якої значно краща за китайську, яку виробляють із сої чи арахісу.
Не варто забувати і про продукцію українського військово-промислового комплексу, який, незважаючи на неоголошену війну РФ, становить 13-15 % усього оборонного імпорту КНР. Зокрема, на суднобудівному заводі в Миколаєві виготовляють ключові блоки для двигунів китайських есмінців. Також Україна постачає двигуни для китайських літаків K-8 та L-15. Харківські танкові двигуни імпортуються до Китаю для спільного китайсько-пакистанського танку МВТ-2000.
Як заявив свого часу російській службі «Голосу Америки» Дмитро Левусь, директор Центру суспільних досліджень «Український меридіан», випробування Україною нового транспортного маршруту в обхід РФ переслідує не тільки економічні цілі. «Це однозначний сигнал про те, що Україна почала свою окрему євразійську гру, — запевняє він. — Судячи з усього, можна говорити, що в Росії з’явилося велике занепокоєння новим українським маршрутом. Україна не просто відкриває новий транспортний і торговий маршрут, нові ринки збуту в Центральній і Південно-Східній Азії. Офіційний Київ зазіхнув на святе — євразійську доктрину Росії, яка завжди вважалася монополістом цієї ідеї, головним транзитером для товарів між Європою й Азією».

Ігор Берчак

Мовою чисел
«2016 року двосторонній товарообіг України з Китаєм склав 6,5 млрд USD. При цьому значна частина товарного потоку з КНР в ЄС може бути спрямована через Україну. Ми готові запропонувати перспективні інвестиційні проекти та напрямки», — заявив Геннадій Зубко віце-прем’єр-міністр України. За підсумками трьох місяців 2017-го оборот торгівлі КНР і країн ЄС зріс на 9,7 % порівнянні з попереднім періодом 2016 року (до 143,3 млрд USD). Торговий оборот між країнами Північної Америки в торгівлі з Китаєм виріс на 14,3 % (до 148 млрд USD).
Головний експортер Європи — Німеччина (частка в загальноєвропейських експортних поставках 34,23 % — 21,2 млрд USD). На другому місці — Швейцарія (7,15 млрд USD, в основному, — ювелірні вироби та коштовне каміння). Найбільший імпортер китайських товарів — Велика Британія (11,75 млрд USD). Друга — Німеччина (5,5 млрд USD). Третє місце — Нідерланди (14,2 млрд USD).
Обсяг коштів, які китайські компанії вкладають в економіки інших країн, щорічно становить понад 116 млрд USD. Це третій показник у світі після США та Сягнану, які вкладають 337 і 150 млрд USD відповідно. Передбачається, що 2020 року обсяг китайських інвестицій досягне 500 млрд USD.
У Казахстані китайські компанії володіють приблизно 25 % нафтових свердловин. У Туркменістані, що є четвертою країною в світі за запасами природного газу, Китай переміг російський «Газпром» — торік китайці закупили 61 % туркменського газу. Це сталося завдяки профінансованому КНР газогону Центральна Азія — Китай (відкритий 2009-го), який не підконтрольний РФ. Упродовж наступних трьох років Китай збирається інвестувати в економіку Таджикистану 6 млрд USD, що еквівалентно двом третинам річного валового внутрішнього продукту країни.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...