Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Ердоган пообіцяв Путіну добудувати «Турецький потік» і поставив ультиматум ЄС

Автор:

|

Серпень 11, 2016

|

Рубрика:

Ердоган пообіцяв Путіну добудувати «Турецький потік» і поставив ультиматум ЄС

Путін та Ердоган

Як це не прикро визнавати, але Путін отримав чергову геополітичну перемогу. 9 серпня до нього з візитом прибув Реджеп Таїп Ердоган, президент Турецької республіки (ТР). Це була перша закордонна поїздка турецького лідера після невдалої спроби державного перевороту 16 липня. У дипломатії дрібниць не буває. Турецький лідер знехтував столицями головних країн Європейського Союзу (ЄС), надавши перевагу спілкуванню зі своїм російським колегою. Сигнал максимально чіткий — відтепер Анкара саме Москву розглядає як основного партнера.

Захід сам винен
На Америку п. Ердоган має особисту образу. На глибоке переконання президента ТР, головним натхненником спроби перевороту був проповідник Фетхуллах Ґюлен, котрий давно мешкає в Сполучених Штатах. Водночас Державний департамент навідріз відмовився видавати проповідника Анкарі, що п. Ердоган сприйняв, як плювок у щиру турецьку душу.
Чимало претензій є і до європейців. По-перше, вони зарубали введення для Туреччини безвізового режиму, на що в Анкарі дуже сподівалися. По-друге, ЄС пригрозив, що взагалі припинить перемовини з Туреччиною про вступ, у разі, якщо п. Ердоган виконає свою обіцянку повернути в країні смертну кару. Більше того, Жан-Клод Юнкер, президент Європейської комісії, необачно заявив наступне: «Гадаю, що Туреччина в тому стані, в якому вона перебуває зараз, не в змозі приєднатися до ЄС найближчим часом або навіть упродовж тривалішого періоду».
Схильний до авторитаризму турецький лідер сприйняв ці заяви, як втручання у внутрішні справи і оголосив ЄС ультиматум. Анкара пообіцяла припинити виконувати свої зобов’язання в рамках міґраційної угоди з Євросоюзом, якщо Брюссель не назве точну дату скасування візових обмежень для турецьких громадян. Ця погроза з вуст Омера Челіка, міністра ТР у справах ЄС, прозвучала (увага) 9 серпня, якраз тоді, коли його шеф уже ручкався з Путіним.
Нагадаємо, що 18 березня ц. р. Анкара й ЄС на саміті в Бельгії узгодили основні принципи рішення міґраційної проблеми. Туреччина зобов’язалася забирати біженців, котрим вдалося дістатися країн ЄС, та розміщувати їх у спеціальних таборах на своїй території. В обмін на це Анкара мала отримати 3 млрд EUR і скасування візових обмежень. При цьому Брюссель наполягає, щоб Анкара виконала ще п’ять додаткових умов, зокрема, переглянула занадто жорстке законодавство з боротьби з тероризмом. Реджеп Таїп Ердоган із цим категорично не згоден.
Фактично, США й ЄС самі загнали президента ТР у той самий глухий кут, де після анексії Криму та початку війни на Донбасі опинився Путін. Реджепа Таїпа Ердогана постійно критикували за авторитаризм, обмеження свободи слова та репресії проти курдів. Тож раптове «кохання» двох ізгоїв насправді не таке вже й несподіване.

Взаємний фестиваль ненависті
Хоча ще кілька місяців тому нормалізація російсько-турецьких відносин видавалася чимось неймовірним. Після того, як турки восени минулого року збили російський бомбардувальник, що порушив їхній повітряний простір, дві країни вийшли на стежку запеклої інформаційної війни. Добре відлагоджена російська пропагандистська машина влаштувала черговий фестиваль ненависті, героєм якого стали не тільки п. Ердоган і його прибічники, але і буквально все, що має хоч якийсь стосунок до Туреччини — від помідорів і пляжів до проектів атомних станцій. Анкара відповіла приблизно тією ж монетою: місцеві політики та журналісти не скупилися на прокльони на адресу Москви.
Але слова забулися, зате вималювалися привабливі економічні перспективи. Туреччині потрібні сотні тисяч російських туристів, скасування ембарго на постачання до РФ текстилю і продовольства, а також замовники для будівельних компаній. Не таємниця, що половину Москви забудували якраз турки. Також не виключено, що саме турецькі фірми отримають контракт на добудову мосту через Керченську протоку, який мав би пов’язати відірваний від російської території Крим із Краснодарським краєм. Усе докупи — це десятки мільярдів доларів.

Асад в обмін на курдів
Союз Анкари та Москви створює для Заходу низку серйозних проблем. Найперше — під загрозою опиняється теперішня політика США в Сирії. Як пише The Financial Times, ТР може підтримати позицію Кремля щодо Башара Асада, президента Сирії. Формула могла б бути такою: Туреччина відмовляється від допомоги повстанцям, котрі мріють скинути диктатора, за це Російська Федерація (РФ) гарантує їй відмову від створення в післявоєнній Сирії курдської автономії — найстрашнішого геополітичного кошмару Анкари. Таким чином Путін може втерти носа американцям, котрі рішуче налаштовані прибрати Асада з політичної сцени.
Не все гаразд і в сфері безпеки. «Дружба між Москвою й Анкарою відкриває неймовірні можливості для шантажу та залякування Заходу. Туреччина, будучи однією з найважливіших країн НАТО, може поставити Захід перед вибором: або виконання її вимог (безвізовий режим, мільярдні фінансові вливання, ігнорування репресій проти курдів), або всі натовські секрети завтра ж опиняться на столі у Путіна», — пише російське видання «Новое время». «НАТО може опинитися перед складним вибором: або гнати в шию найважливішого союзника в дуже неспокійному реґіоні світу, або принижено виконувати його вимоги, або змиритися з тим, що від РФ в Альянсу більше таємниць немає. Будь-який із варіантів буде катастрофою», — резюмує видання.

Удар по Україні
Водночас союз двох диктаторів створює проблеми і для України. Ердоган уже заявив, що не проти відновити будівництво газогону «Турецький потік». Нещодавно тижневик «Міст» писав про те, що РФ давно і наполегливо шукає шляхи транспортування природного газу в обхід України. Одним із варіантів мав стати «Турецький потік» — газогін дном Чорного моря довжиною 1,1 тис. км та потужністю 60 млрд куб. м газу на рік.
За задумом росіян, труба мала б дістатися суходолу в ТР, де планувалося побудувати величезний газовий хаб (магістральне газосховище), звідкіля енергоносій забирали б балканські країни й Італія. Однак проект довелося законсервувати, не в останню чергу через стрімке пошіршення відносин двох країн восени минулого року, спричинене знищенням російського бомбардувальника.
Крім того, не виключено, що за допомогою турків Путін спробує прорвати міжнародну блокаду Криму. Вже з’явилися перші розмови на тему преференцій, які може отримати на анексованому півострові турецький бізнес. Тут Захід знову заганяють у неприємну дилему: або накладати санкції на союзника по НАТО, або заплющити очі на порушення ембарго.
У будь-якому випадку дружба з Путіним дозволить п. Ердогану майже нескінченно смоктати кров зі Заходу, який посмів його повчати і засуджувати. Водночас перед Путіним також відкриваються не менше блискучі зовнішньополітичні перспективи. Наприклад, п. Ердоган «по дружбі» може відкрити свої західні кордони для біженців. Нова їхня хвиля здатна змести традиційні європейські уряди, привівши до влади ультраправих друзів Кремля.

Ігор Берчак

До теми
Лише нещодавно США зізналися, що на базі у Туреччині, де в ніч проти 16 липня відбулася спроба державного перевороту, є ядерні боєголовки. Авіабаза «Інджірлік», де, за різними даними, можуть зберігатися до півсотні американських атомних бомб. Та сама, з якої злітали пілотовані заколотниками F-16, коли летіли бомбити парламентські будівлі в столиці Анкарі. Генерал Бекір Еркан Ван, командувач бази, 17 липня був заарештований за активну участь в спробі перевороту.
Однак Пітер Кук, прес-секретар Міністерства оборони США, запевнив, що Пентаґон увесь час тримав ситуацію під контролем. Відомо, що зброя масового ураження за межами Сполучених Штатів оснащена багаторівневими кодами, які тримаються в суворій таємниці. Тож навіть захопивши боєголовки, ними не можна буде скористатися, хіба використати радіоактивну начинку для виготовлення так званої брудної атомної бомби (подібний вибуховий пристрій спрацьовує як звичайний боєприпас, не викликаючи ядерний вибух, однак може спричинити радіоактивне зараження обмеженої площі). Також не варто забувати, що на турецькій території дислокуються 2,7 тис. американських військових, котрі з перших хвилин заколоту були приведені в стан підвищеної бойової готовності.
Є ще один цікавий момент. Подейкують, що про державний переворот у ТР п. Ердогана повідомили з Кремля. Це буцімто й стало причиною, того, що президент ТР змінив гнів на милість щодо Путіна. Але якщо така інформація правдива, то це лише може свідчити про причетність Москви до заколоту. Адже першим «ловіть злодія» кричить саме справжній злодій.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...