Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 22, 2018

До кнесету внесли законопроект про визнання Голодомору ґеноцидом

Автор:

|

Лютий 22, 2018

|

Рубрика:

До кнесету внесли законопроект про визнання Голодомору ґеноцидом

Акрам Хасон, депутат ізраїльського парламенту й автор ініціативи, у поясненнях до документу наголосив, що Голодомор 1932-1933 рр. «був спланований радянською владою, щоб завдати удару по українській нації та українській національній ідентичності». Політик вважає, що визнання Голодомору в Україні актом ґеноциду є моральним обов’язком Ізраїлю.

Музей, який змінив світогляд
Акрам Хасон в інтерв’ю ізраїльському інформаційно-аналітичному сайту detaly.co.il розповів, що наприкінці минулого року відвідав Україну в складі ізраїльської парламентської делегації. «Ми зустрічалися з членами парламентської асоціації українсько-ізраїльської дружби, до неї входять 130 депутатів Верховної Ради. І вони мені запропонували відвідати музей Голодомору. Не знаючи, про що йдеться, я погодився. Я був єдиним із усієї нашої делегації, хто туди пішов. У музеї зустрів групу солдатів, котрі були, мабуть, на освітніх курсах. Приєднався до них і ходив залами понад дві з половиною години. Мені перекладали, я бачив документи і фотографії, які відображали весь цей жах», — зазначив ізраїльський депутат. Акрам Хасон додав, що цей музей схожий на ізраїльський національний меморіал «Яд Вашем», присвячений Голокосту.

Акрам Хасон

«Я не українець, не новий або старий репатріант, я навіть не єврей, а друз — тож мене ніхто не може звинуватити в якійсь зацікавленості. Але я людина, вихована в державі Ізраїль, і моє виховання не дозволяє мені сприймати спокійно такі жахливі речі. Раніше я не був знайомий із цією частиною світової історії, але знаю історію Голокосту. Тому мені здається, що моральний обов’язок Ізраїлю — визнати ці історичні події не лише масовим голодом, це ми визнали. А визнати Голодомор актом ґеноциду», — заявив він. Акрам Хасон також наголосив, що не займає ні проукраїнської, ні антиросійської позиції: «В мене добрі зв’язки і з Україною, і з Російською Федерацією (РФ), добрі контакти з представниками різних колишніх радянських республік. У мене немає політичної точки зору на їхні взаємини і немає там бізнес-проектів».

У РФ — власне бачення історії
Зауваження важливе, адже саме влада РФ є головним апологетом заперечення Голодомору. Режим Путіна сповідує концепцію, згідно якої масовий голод 1932-1933 рр. був «спільною бідою для всіх республік СРСР і не мав якихось особливостей в Україні». На підтвердження такої інтерпретації однієї з найбільших трагедій XX ст. в Москві навіть не полінувалися підготувати багатотомну збірку документів «Голод в СРСР».
Натомість праці декотрих українських науковців у РФ оголошені «екстремістськими». До переліку заборонених видань, зокрема, додано дослідження українського правознавця й дипломата Володимира Василенка «Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин ґеноциду: правова оцінка», а також книгу Юрія Шаповала, Володимира Пристайка та Вадима Золотарьова «ЧК-ГПУ-НКВС в Україні: особи, факти, документи».
«Занесені до російського списку екстремістських видань праці українських науковців про Голодомор ґрунтуються на документах, де чітко показано чим було НКВС, а ФСБ є його правонаступницею», — заявив свого часу в розмові з «Німецькою хвилею» Ярослав Грицак, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка. Його підтримала і кандидат історичних наук Марта Гавришко: «Підважуючи історичні міфи, створені теперішньою російською владою, українські науковці «зазіхають» на легітимність цієї влади й авторитет Росії. А це вже небезпека. Тому ці видання й опинилися в списку «екстремістських».
Певна річ, що законопроект Акрама Хасона про визнання Голодомору ґеноцидом спровокувало нервову реакцію Москви. «Зараз поганий час, щоб обговорювати таку пропозицію. Це буде неправильний крок. Тим більше, що Ізраїль потребує підтримки не лише Сполучених Штатів, а й багатьох інших країн», — заявив Леонід Фролов, заступник посла РФ в Ізраїлі.

Другий раз у ту саму річку
Варто зазначити, що теперішній законопроект — не перша спроба визнати Голодомор 1932-1933 рр. ґеноцидом українського народу. Ще 2016-го громадські діячі України передали до кнесету відповідне звернення, на підставі якого в ізраїльському парламенті була зареєстрована резолюція, яка, на жаль, так і залишилася на рівні пропозиції.
Про неї згадали щойно в серпні 2017 року, коли ізраїльський міністр у справах Єрусалиму і спадщини Зєев Елькін в інтерв’ю агенції «Інтерфакс-Україна» заявив, що можливість прийняття кнесетом рішення про визнання Голодомору ґеноцидом малоймовірна: «Не думаю, що буде прийнято якесь декларативне рішення щодо Голодомору, як і щодо інших важких, трагічних сторінок в історії тих чи інших народів, тому що це не відповідає нашій парламентської традиції».
Він зазначив, що аналогічну позицію Ізраїль займає і щодо трагічних сторінок в історії інших народів, зокрема у питанні про визнання ґеноциду вірменського народу. «В Ізраїлі ця тема кілька разів обговорювалася у парламенті, але жодного разу не було прийняте якесь рішення, хоча практично в усіх західних парламентах приймали декларативні рішення з цього приводу. Ізраїльський парламент вважає, що питання минулого мають вирішуватися не політиками, а професіоналами, як частина професійного дискурсу», — сказав п. Елькін.

Мінуси та плюси
Схоже на те, що і законопроект Акрама Хасона спіткає схожа доля. «Вони можуть про це говорити і поставили законопроект на порядок денний — це вже крок уперед, який треба привітати. Але думаю, що вони його не приймуть, бо їхня позиція однозначна — був лише Голокост єврейського народу, а Голодомор — це, звісно, злочин, але не ґеноцид. Тим паче, Ізраїль перебуває під великим впливом Росії, яка їм не дозволить визнати Голодомор ґеноцидом… Крім цього, там переплелися багато делікатних моментів, оскільки в НКВС було багато євреїв, котрі відігравали свою роль при проведенні політики Голодомору», — пояснив газеті «День» дипломат і публіцист Юрій Щербак.
З ним згоден і Йосиф Зісельс, дисидент, співголова Асоціації єврейських організацій і громад України: «Зараз імовірність того, що законопроект пройде, невелика. Головне — інформувати населення Ізраїлю про те, що таке Голодомор. Це системна робота, до якої мають долучитися й наші друзі в Ізраїлі. Там є велика спільнота Israel Support Ukraine, яка виникла під час Майдану, також у кнесеті є люди, котрі нам симпатизують, але цього замало. Треба, щоб була висока активність в івритомовних медіа, в Інтернеті, на телебаченні. Після цього підготовлена аудиторія нормально б сприйняла цей закон».
Як наголосив історик і правозахисник В’ячеслав Лихачов, цей документ тільки починає «жити у кнесеті»: його має затвердити юридична комісія, узгодити коаліційна рада тощо, й немає жодних гарантій, що в підсумку він буде винесений на голосування в сесійну залу. «Поява законопроекту вже викликала спротив РФ, із якою в Ізраїлі сваритися або конфліктувати не готові. Відносини з Москвою є для ізраїльтян важливими з точки зору присутності російських військових у Сирії. Тому, на думку багатьох ізраїльських політиків, загострювати їх нераціонально», — зауважив п. Лихачов у інтерв’ю «Радіо Свобода».
Київський історик і публіцист Олександр Палій додає: єврейський народ, який пережив Голокост, із більшим розумінням може поставитися до історичних катаклізмів і трагедій, які спіткали українців. До того ж, якщо врахувати вплив єврейської діаспори у країнах Заходу, навіть факт реєстрації законопроекту є позитивним кроком, упевнений експерт: «Беручи до уваги вплив єврейських громад у США, в інших державах, навіть факт появи такого законопроекту — вже позитив: це збільшить, можна сказати, присутність України у політичному й інформаційному полі в Ізраїлі й інших країнах. Розголос може бути доволі потужним».

Ігор Берчак

Мовою чисел
* Фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи Національної академії наук України провели науково-демографічну експертизу, за результатами якої встановили, що загальна кількість померлих унаслідок Голодомору в Україні становить 3,9 млн людей, а втрати українців у частині ненароджених обчислюються в 6,1 млн осіб.
* На законодавчому рівні Голодомор 1932-1933 рр. визнали ґеноцидом українського народу 24 держави світу, в т. ч. вісім країн пострадянського простору, а ще у низці країн це зробили органи влади окремих територіальних одиниць.
* 77 % громадян України погоджуються, що Голодомор був ґеноцидом українського народу, не погодилися з цим 13 %, а 10 % не визначилися. Про це свідчать результати опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинґ» у вересні 2017-го. Згідно з його результатами, твердження, що Голодомор 1932-1933 рр. був ґеноцидом, поділяє переважна більшість жителів заходу України (91 %), більшість опитаних центру (84 %), 2/3 півдня (65 %) і понад половина сходу (56 %). В опитуванні брали участь 2 тис. респондентів віком від 18 років і старші, помилка репрезентативності дослідження — не більше 2,2 %.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...