Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 25, 2019

Чим загрожує Україні військова операція проти Сирії?

Автор:

|

Вересень 26, 2013

|

Рубрика:

Чим загрожує Україні військова операція проти Сирії?

Є ознаки того, що міжнародна коаліція Західних держав на чолі зі США все ж таки має намір здійснити військову інтервенцію до Сирії з метою зміни чинного в цій країні режиму Башара Асада. Причина — доведення застосування сирійською владою хімічної зброї проти мирних жителів, унаслідок якої загинуло понад тисячу сирійських громадян. Це питання викликає неоднозначну реакцію у світі, який фактично розділився на кілька таборів.

Перший табір на чолі з Росією, Сирією й частково Китаєм досі вважає, що ніякої хімічної атаки, від якої постраждали мирні сирійські жителі, узагалі не було. Це є провокацією Західних держав на чолі зі Сполученими Штатами.
У кожної країни в цій антизахідній грі є свій інтерес. Так, наприклад, Російська Федерація (РФ) має тісні зв’язки з урядом президента Асада: вона постачає його армії зброю, а в сирійських портах базуються російські військові кораблі. Сирійський порт Тартус — передостання база російського військово-морського флоту за кордоном. Остання — у Севастополі. Росія усвідомлює, що політичний переворот у Сирії остаточно виб’є її з цього важливого, з геополітичної точки зору, реґіону.
Інший табір очолюють США та Франція, які наполягають на необхідності завдання обмеженого військового удару по військах Сирії, які на порушення всіх можливих міжнародних угод і конвенцій застосували проти власних громадян хімічну зброю. Однак президент США не хоче виступати одноосібним ініціатором війни в Сирії. Йому треба зробити таке рішення про завдання ударів по Сирії міжнародно легітитимним. Для того, щоби воно було таким, необхідно, аби Рада безпеки ООН одноголосно погодилася застосувати військову силу проти Сирії. За оцінками аналітиків, Рада безпеки ООН навряд чи схвалить будь-який варіант збройної інтервенції до Сирії через спротив такому рішенню з боку Росії — одного з п’яти постійних членів Ради. Москва разом із Китаєм ще раніше заблокувала два попередніх проекти рішення із сирійського питання.

Які сили можуть бути розгорнуті союзниками по «антисирійській коаліції»?
Судячи з повідомлень із відкритих джерел, США та країни коаліції можуть розпочати військову операцію проти Сирії навіть без відповідного рішення Ради безпеки ООН. Якщо це станеться, у цій військовій операції можуть бути задіяні такі військові сили союзників: чотири есмінці Військово-морських сил США — USS Gravely, USS Ramage, USS Barry і USS Mahan — перебувають у східній частині Середземного моря; вони мають на озброєнні крилаті ракети; авіабази Інджирлик і Ізмір у Туреччині, а також у Йорданії можуть бути використані для завдавання авіаударів; два авіаносці — USS Nimitz і USS Harry S Truman — перебуває в реґіоні; французький авіаносець «Шарль де Голль» стоїть у порту Тулонь на Середземному морі; французькі винищувачі «Рафаель» і «Міраж» можуть бути викликані з авіабази на території Об’єднаних Арабських Еміратів.

Що Сирія протиставлятиме військовій аґресії?
Чисельність сирійських військовослужбовців, задіяних зараз у сфері протиповітряної оборони, становить близько 54 тис. осіб. Це майже вдвічі більше за аналогічні військові формування, які були в розпорядженні покійного Муаммара Каддафі під час опору операції НАТО 2011 року.
Система повітряної оборони Сирії складається з протиповітряних підрозділів № 24 і № 26, які володіють тисячами зенітних гармат і понад 130 ракетно-зенітними комплексами. До речі, окремі ракетно-зенітні комплекси, такі як SA-2, SA-3, SA-5, SA-6 і SA-8, перебували на озброєнні в армії полковника Каддафі. Однак їх кількість у Сирії — значно більша, до того ж за допомогою Ірану їх було суттєво модернізовано.
Також на озброєнні в сирійської армії є російські комплекси протиракетної оборони сучасного виробництва. Зокрема, у період з 2007-го по 2010 рік Іран виділяв кошти на придбання Сирією 50 російських зенітно-ракетних комплексів SА-22 (модифікований зенітно-ракетний комплекс). Восени минулого року також з’явилася інформація про те, що російська сторона може додатково поставити Сирії зенітно-ракетні комплекси нового покоління С-300 ПМУ-1. Сирійська армія також має близько 400 одиниць зенітної зброї різних модифікацій. Це дає аналітикам підставу стверджувати, що проведення країнами Західної коаліції повітряних точкових ударів може наштовхнутися на серйозний спротив сирійських збройних сил.

Ризики для України
Існує серйозний геополітичний ризик, що в разі завдання ударів по території Сирії Іран може напасти на Ізраїль. А це викличе ланцюгову реакцію в дуже нестабільному реґіоні Близького Сходу та Північної Африки, які можуть «запалати» реґіональними конфліктами. Це призведе до перебоїв із постачанням енергоресурсів — нафти й газу. Цим може скористатися Росія, яка компенсуватиме світовий дефіцит енергоресурсів продажем власної нафти й газу, ціна на які, ймовірно, різко зросте.
Але Сполученим Штатам війна в Сирії потрібна найменше. Барак Обама не хоче ввійти в історію як президент, що став ініціатором масштабних заворушень на Близькому Сході. Він добре пам’ятає приклад Біла Клінтона, що 1998 року ухвалив рішення про завдавання ударів по Судану й Афганістану, метою яких була боротьба з «Аль-Каїдою». Як показала історія, такі акції ні до чого, окрім посилення «Аль-Каїди», не призводять.
Однак президент Обама також усвідомлює, що у світі повинна існувати держава, яка може покарати диктаторські режими в разі скоєння злочинів проти власних громадян. І ця держава — США. Президент фактично сам визначив свою стратегію щодо Сирії, коли заявив, що застосування режимом Башара Асада хімічної зброї проти власних громадян стане червоною лінією, переступивши яку, Захід матиме право завдати удару у відповідь. Цей час настав.
Україну, яка надалі є газо- та нафтозалежною державою, така ситуація категорично не влаштовує. Ескалація конфлікту може призвести до подорожчання нафти до 150 USD за барель. Лише протягом одного місяця це спричинить зростання ціни на бензин приблизно на 10-20 %. Подорожчання нафти потягне за собою збільшення ціни на газ, оскільки при розрахунках ціни на газ РФ використовує базову ціну на нафту. Таким чином, до кінця року Київ може бути змушений платити за 1 тис. куб. м російського газу близько 500 USD.
Очевидно, що існуючі в Україні зв’язки зі Сирією також будуть повністю зруйновані. Із приходом у Сирії до влади нового керівництва Києву доведеться розпочинати чорнову роботу з налагодження нових контактів на всіх рівнях. Разом із тим, українські підприємства могли би розраховувати на отримання вигідних контрактів на відновлення зруйнованої внаслідок затяжної війни інфраструктури Сирії.

Геополітичні наслідки
Війна проти Сирії матиме також низку довготермінових геополітичних наслідків. Так, у разі початку військової інтервенції проти Дамаска різко радикалізується Іран, який є твердим союзником Сирії. Саме через Сирію керівництво Ірану має змогу впливати на розвиток палестинсько-ізраїльського конфлікту, на внутрішню ситуацію в Лівані та в деяких країнах Північної Африки. Якщо такої можливості не буде, Іран може втратити не лише всі досягнення, отриманні з часу падіння режиму Саддама Гусейна (шиїтська частина Іраку вже розглядається як іранський протекторат), а й узагалі контроль над цим життєво важливим реґіоном.
У разі початку війни в Сирії та зміни політичного режиму на просторі від Азербайджану до кордонів Саудівської Аравії виникне так званий санітарний кордон, не підконтрольний Тегерану. А це може значно радикалізувати поведінку іранського керівництва, яке й без того роздратоване запуском Саудівською Аравією нафтогону в обхід протоки Орзмуз, що позбавило Іран можливості контролювати прохід танкерів із нафтою з Перської затоки, звідки йде більш ніж 30 % світового експорту нафти морськими шляхами.
Аналітики не заперечують, що в разі, якщо Іран буде з усіх боків обкладений «червоними папірцями», своєю поведінкою він буде нагадувати пораненого звіра, здатного на різкі, навіть аґресивні дії на міжнародній арені.
Інша проблема пов’язана з тим, що внаслідок військового втручання в Сирію та зміни в цій країні чинного політичного режиму може розпочатися громадянська війна в Йорданії та відновитися – війна в Лівані. Якщо владу в Сирії отримають ісламісти, вони спробують поширити свій вплив на Йорданію, яка має доволі складну внутрішню політичну й економічну ситуацію. Аналогічно до йорданського сценарію, те саме відбудеться й у Лівані.
У разі захоплення влади в Сирії представниками крайніх ісламістських рухів Ізраїль опиниться в дуже складному військово-політичному становищі. Поширення крайніх ісламістських рухів на реґіон змусить Ізраїль перейти у вищу фазу бойової готовності, оскільки ризики нападу на Ізраїль таких країн, як Єгипет, Йорданія, Ліван або Сирія, зростуть у десятки разів. Таке, між іншим, уже траплялося в сучасній історії Ізраїлю, наприклад, 1956-го та 1963 року. Ізраїль виходив із таких ситуацій завдяки перевіреним засобам — великим реґіональним війнам.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/562

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...