Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

67 років тому почалася Корейська війна

Автор:

|

Червень 29, 2017

|

Рубрика:

67 років тому почалася Корейська війна

На світанку 25 червня 1950 року 175 тис. солдатів Корейської Народно-демократичної Республіки (КНДР) за підтримки 150 танків і 170 бойових літаків перетнули 38-му паралель, по якій проходила демаркаційна лінія між Південною та Північною Кореями. Наступ став несподіванкою і для Сеула, і для Вашинґтона. Уже через три дні червоні прапори майоріли на вулицях Сеула, який розташований лише за 35 км від лінії розмежування. Попереду були майже три роки кривавої війни, в якій вперше зійшлися дві світових наддержави — США та СРСР.

1950: за крок від ядерної війни
Розкол Кореї на дві частини став одним із результатів Другої світової, північ звільняв від японців СРСР, а південь — Сполучені Штати. Тоді ще союзники тимчасово поділили півострів по 38-й паралелі, домовившись згодом передати всю владу корейцям. Але процес затягнувся, виникли дві незалежні держави, побудовані на протилежних ідеологічних платформах: на півночі — соціалізм, у південній частині намагалися скопіювати американський спосіб життя.
Разом із тим ні Пхеньян, ні Сеул не змирилися з поділом країни. Об’єднання лідери обох сторін (у КНДР — Кім Ір Сен, у РК — Лі Син Ман) бачили лише через застосування сили. Але ні Москва, ні Вашинґтон не мали бажання втягуватися в новий воєнний конфлікт. Донедавна залишалося загадкою: що спонукало Сталіна дати Кім Ір Сену команду «фас»?
Нещодавно архів Центру Вудро Вільсона опублікував колекцію матеріалів із історії Північної Кореї, серед яких знайшовся один цікавий документ, який нарешті прояснив таємницю. Як виявилося, спровокував Сталіна Даґлас Мак-Артур, командувач американськими військами на Далекому Сході. Радянська розвідка перехопила його повідомлення у Вашинґтон, в якому генерал заявив, що США в жодному разі не повинні вплутуватися в корейський конфлікт.
Цей документ — стенограма бесіди близького соратника Сталіна Анастаса Мікояна з Мао Цзедуном, що відбулася вже після корейського конфлікту. Мікоян визнав, що Сталін припустився стратегічної помилки, повіривши рапорту Мак-Артура і давши зелене світло Кім Ір Сену. «Лише пізніше нам стало очевидно, що насправді Вашинґтон не погоджувався з думкою генерала», — зізнався радянський діяч.
Замість того, щоб покинути Республіку Корея (РК) напризволяще, американці пішли на масштабну інтервенцію під прапором Організації Об’єднаних Націй (ООН). Сталіну часто ставлять в провину те, що він не повірив даним розвідки про підготовку нападу Німеччини на СРСР 1941 року. А війна в Кореї стала результатом того, що цього разу він занадто довірився своїм секретним джерелам.
Детально переповідати перебіг бойових дій немає змісту. Наголосимо лише, що під час цієї війни неодноразово виникали моменти, які загрожували перетворенням реґіонального конфлікту в глобальний, в т. ч. внаслідок застосування США ядерної зброї. Наприкінці листопада 1950-го президент Трумен, виступаючи перед пресою, не виключив такого розвитку ситуації. Після вступу у війну Китаю у Вашинґтоні вивчалася можливість використання проти супротивника принаймні шести атомних бомб. На щастя, тоді ядерної катастрофи вдалося уникнути.

2017: за крок від ядерної війни-2
Таке враження, що час на Корейському півострові зупинився 27 липня 1953 року, коли тут вщухла стрілянина. Жодного мирного договору підписано не було, й обидві сторони готові посунути війною одна на одну. Ситуація значно ускладнюється тим, що тепер зброю масового ураження може застосувати Пхеньян. Незважаючи на шалений міжнародний тиск, Ким Чен Ун, лідер КНДР (онук Кім Ір Сена, котрий розпочав Корейську війну) продовжує ядерні випробування.
У квітні ц. р. президент Трамп пообіцяв жорстко реагувати на наступне ракетне випробування Пхеньяну. У відповідь КНДР у звичному для себе стилі пригрозила «стерти американців на порох». А вранці 14 травня в небо шугонула чергова балістична ракета типу Hwasong-12. Дальність її польоту становила майже 800 км, висота — понад 2 тис км. Кім Чен Ун, котрий особисто спостерігав за пуском, вирішив відверто подратувати американського лідера, заявивши, що «відтепер США перебувають у прицільній дальності від Північної Кореї». Малися на увазі американські бази в Японії та на острові Гуам.
Звісно, Сполучені Штати володіють достатнім потенціалом, аби раптовим масованим ударом вивести з ладу ключові об’єкти північнокорейського ракетно-ядерного комплексу: центри виробництва зброї, підприємства, на яких виготовляються компоненти ракет і проводиться їхнє складання, випробувальні центри та склади. Але за такого розвитку подій Пхеньян обов’язково спробує відповісти.
Незважаючи на застаріле озброєння, армія КНДР здатна влаштувати на Корейському півострові катастрофу. Хоча в розпорядження Кім Чен Уна є не більше 10-20 ядерних боєголовок, які, швидше за все, будуть легко збиті засобами протиракетної оборони, розташованими на базах США в Південній Кореї, сухопутні війська можуть РК розчавити.
Розміщені на передових позиціях 170-міліметрові самохідні гармати та 240-міліметрові реактивні системи залпового вогню без проблем можуть завдати масованого вогневого удару безпосередньо по 25-мільйонному Сеулу, що, нагадаємо, розташований лише за 35 км від демаркаційної лінії. Також у розпорядженні КНДР є більше 4 тис. танків i 2,5 тис. інших панцерних машин, які здатні здійснити масований марш-кидок углиб південнокорейської території.
Найбільшу тривогу викликає те, що в зоні досягнення артилерії «північних» — низка великих підприємств нафтохімічної галузі й усі чотири південнокорейських атомних електростанцій (загалом — 25 реакторів). Їхня руйнація артилерійським вогнем чи масштабні диверсії, влаштовані загонами спецпризначенців, можуть обернутися екологічною та гуманітарною катастрофою. Тож ситуація на Корейському півострові за останні 67 років не змінилася — за крок від ядерної війни.

Ігор Берчак

Довідка
В англомовних країнах корейський конфлікт називається Korean War, при цьому в США він формально вважався не війною, а «поліційною операцією». У РК поширена назва «Інцидент 25 червня» (за датою початку бойових дій), а в КНДР — «Вітчизняна визвольна війна». В Китайській Народній Республіці (КНР) використовують назву «Війна проти Америки для підтримки корейського народу».

Чисельність військ
Південна коаліція:
РК виставила 590 тис. солдатів. Не набагато менше воювало американців — приблизно 480 тис. Велика Британія прислала 63 тис. вояків, Канада — майже 27 тис., Австралія — 2,2 тис. У війні також брали участь інші контингенти під егідою ООН: Філіппіни — 7,4 тис. солдатів, Туреччина — майже 5 тис., Нідерланди — 4 тис., Франція — 3,5 тис., Греція — 2,2 тис., Нова Зеландія — 1,4 тис., Таїланд — 1,3 тис., Ефіопія — 1270, Колумбія — 1068, Бельгія — 900, Південна Африка — 800, навіть дрібний Люксембург прислав 44-х солдатів. Загалом майже 1,1 млн військовослужбовців. При цьому міжнародній коаліції свою військову допомогу пропонували ще й Нікараґуа, Арґентина, Судан та Куба (Кастро тоді ще був звичайним студентом університету).

Північна коаліція:
Хоча КНДР виставила набагато менше солдатів — лише 260 тис., чисельність «червоних військ» була такою ж, як і в супротивника — приблизно 1,1 млн. Чого варті лише китайські «добровольці», котрих назбиралося понад 780 тис. Ще приблизно 26 тис. військовослужбовців прибули із СРСР. Це була не піхота, а тогочасна військова еліта — пілоти (майже 600), офіцери протиповітряної оборони та військові радники. Показовий факт: 22-м радянським льотчикам за Корею було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Втрати
Офіційно оголошені втрати США становили 37 904 військовослужбовців убитими, полоненими та зниклими безвісти. Нехтування пам’яттю цього конфлікту на тлі Першої та Другої світових і В’єтнамської воєн послужило однією з причин того, що Korean War часто називають «забутою» або «невідомою» війною. Згідно з офіційними даними КНР, китайська армія втратила 390 тис. осіб. Водночас західні джерела стверджують, що насправді в боях загинули, померли від ран та зникли без звісти мільйон китайців. До речі, під час Корейської війни загинув один із синів Мао Цзедуна.
Корейські втрати з обох боків полічити неможливо. Гинули і солдати, і сотні тисяч цивільних. Обидві сторони практикували масові розстріли мешканців захоплених населених пунктів. За дуже приблизними оцінками, в цій війни загинули не менше 3 млн корейців. Втрати сил ООН склали близько 5 тис. осіб, найменших втрат зазнав СРСР — 282 солдати й офіцери.
Було зруйновано понад 80 % промислової та транспортної інфраструктури обох держав, три чверті урядових будівель, близько половини всього житлового фонду. За роки війни з південної частини в північну втекли близько 280-300 тис. осіб, у зворотній бік — до 2 млн.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...