Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 26, 2019

Арктика перетворюється на «гарячу точку» нової «холодної війни»

Автор:

|

Квітень 17, 2019

|

Рубрика:

Арктика перетворюється на «гарячу точку» нової «холодної війни»
Арктичні війська

Минулого тижня в російському Санкт-Петербурзі пройшов Арктичний форум. Крім традиційних розмов про загрозу ґлобального потепління та необхідність збереження навколишнього середовища, головною темою заходу можна вважати войовничі заяви Путіна. Він озвучив плани щодо посилення присутності Російської Федерації (РФ) в Арктиці, зокрема, пообіцяв, що Москва відновить існуючі в реґіоні ще з радянських часів військові бази, а також розширить флот атомних криголамів до 2035 року із теперішніх чотирьох до дев’яти. Шефа підтримав і Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, котрий заявив, що розміщення російських військ в Арктиці проводять «винятково для захисту національних інтересів РФ». Тим часом напередодні Ричард Спенсер, міністр військово-морських сил (ВМС) США, також заявив, що в Арктиці має бути посилена військова присутність США. Не сидить склавши руки й Канада, яка також має свої плани на цей реґіон.

Підводні суперечки: в кого шельф довший?
Ще якихось 30 років тому Арктика вважалася нікому не потрібною білою пустелею, але все змінилося, коли вчені встановили, що цей реґіон відчуває наслідки ґлобального потепління значно швидше, ніж решта планети. Таким чином неосяжні північні простори вже незабаром стануть доступними для судноплавства та видобутку корисних копалин із шельфу.
Геологічна служба США полічила, що близько 30 % нерозвіданих світових запасів природного газу та 13 % запасів нафти містяться на арктичному шельфі. Оцінки Академії наук РФ ще ґрандіозніші — в арктичній зоні зосереджено приблизно по 60 % загальносвітових запасів газу та нафти, а також 40 % золота. Крім цього, там також є поклади вугілля, заліза, урану, міді, рідкоземельних металів, коштовного каміння та багато іншого.
Варто пояснити, що Конвенція Організації Об’єднаних Націй (ООН) із морського права обмежує протяжність виключної економічної зони тієї чи іншої країни до 200 морських миль. У цих межах дозволяється видобуток і користування ресурсами континентального шельфу. Однак є важливий нюанс: 200 морських миль можна відраховувати не безпосередньо від узбережжя, а від будь-якої найбільш заглибленої в море частини суходолу, якщо країна доведе її приналежність собі. Все загалом теоретично дозволяє якійсь із країн відхопити мало не всю Арктику разом із полюсом, адже шельф заходить далеко вглиб Північного Льодовитого океану.
Першими про свої права на північну маківку планети заявили РФ і Канада, що цілком очевидно, адже зараз частка канадського сектора Арктики становить 25 %, російського — 40 %. Але потім в арктичну суперечку несподівано втрутилася маленька Данія. Копенґаґен обґрунтував свої претензії тим, що Північний полюс пов’язаний із Ґренландією 2000-кілометровим підводним хребтом Ломоносова, тоді як сама Ґренландія є напівавтономною територією Данського королівства. У відповідь РФ заявила, що данці глибоко помиляються, й насправді хребет Ломоносова є продовженням Сибірської континентальної платформи. Тут уже прокинулися уряди США та Норвегії, які також оголосили претензії на шельф.
Усі країни, зацікавлені у розширенні своїх територій на північ, наввипередки організовували масштабні експедиції, мета яких — картографічні дослідження арктичного дна, які б дозволили їм максимально розширити межі своїх виключних економічних зон на шельфі. Наразі пріоритет тут належить РФ. Ще 2007 року експедиція під керівництвом Артура Чілінґарова, депутата Державної думи РФ, героя Радянського Союзу і відомого полярника, встановила на дні океану безпосередньо під Північним полюсом прапор РФ, виготовлений для довговічності з титанового сплаву. Але це зовсім не означає, що Москва стала володаркою Арктики.

Канада: 400 млн CAD в розвиток інфраструктури
Близько 40 % території Канади розташована в Арктиці, хоча там і проживає менше 1 % населення країни. Власне Канада першою сформувала концептуальну базу для реалізації своїх національних інтересів у цьому реґіоні. 1996-го за її ініціативи була створена «Арктична рада», в яку входить вісім держав: власне сама Канада, а також Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, РФ і США. До речі, започаткований РФ Арктичний форум, на якому зі своїми войовничими заявами й виступав Путін, багато хто вважає спробою Москви створити альтернативу Arctic Council.
Спершу Арктична рада займалась лише дослідженнями зміни клімату, оцінюванням запасів нафти та газу, а також розвитком арктичних морських перевезень. Питання миру та безпеки в реґіоні не були включені до її мандату, однак геополітичні зміни значно модифікували порядок денний організації.
Канада активно долучилася до суперечки за поділ Арктики. 2009 року прийняли документ під назвою «Північна стратегія Канади: наша Північ, наше майбутнє, наша спадщина», в якому була визначена зовнішня та внутрішня політика країни в реґіоні. Перший пункт: «захист суверенітету Канади в Арктичному секторі».
Зокрема, одним із суперечливих моментів є приналежність моря Лінкольна, на яке претендують Канада та Данія (в інтересах Ґренландії). У грудні 2018-го в Міністерстві транспорту Канади заявили, що впродовж наступних 11 років країна вкладе близько 400 млн CAD у розвиток інфраструктурних об’єктів в арктичних реґіонах країни. «Серед проектів, які можуть отримати державне фінансування, будуть аеропорти, всесезонні дороги, мости та порти. Уряд шукає проекти, що мають на меті поліпшити доступ до ринків північних реґіонів, зазвичай відрізаних через складний рельєф і погодні умови», — повідомив суспільний мовник СВС. Також в Оттаві заявляють про розширення військової присутності в реґіоні.

США: відродження Другого флоту
У січні ц. р. Ричард Спенсер заявив, що американські військові кораблі повинні взяти участь в операції зі забезпечення свободи судноплавства — це буде перша подібна експедиція США в Арктичному реґіоні. Також у Пентагоні планують «розморозити» військову базу «Адак» у штаті Аляска, що діяла із 1942-го по 1997 рік. Як додав сенатор від штату Аляска Ден Салліван, подібні кроки повинні підкреслити статус США «як арктичної держави».
Також показовим можна вважати той факт, що в серпні 2018-го в США був знову офіційно сформований Другий флот американських ВМС, який у часи холодної війни був головною противагою СРСР якраз у Північній Атлантиці.
«Другий флот США має леґендарну історію, і ми будемо шанувати цю спадщину», — заявив тоді під час урочистої церемонії в Норфолку (штат Вірджинія), віце-адмірал Ендрю «Вуді» Льюїс, котрий прийняв командування цим флотом. «Другий флот підвищить нашу здатність маневрувати і вести бойові дії в Атлантиці, і, як наслідок, допоможе зберегти перевагу Америки на морі, що допоможе безпеці, впливу та процвітанню нашої країні», — додав адмірал Джон Ричардсон, начальник штабу ВМС США.
Другий флот був сформований на самому початку «холодної війни» і мав насамперед підтримувати НАТО в протистоянні з СРСР. Військово-морська група брала участь у деяких із вирішальних операцій цього геополітичного конфлікту, в т. ч. кубинській ракетній кризі 1962 року, коли кораблі Другого флоту блокували острів, що дозволило перекрити шлях радянським кораблям із ракетами на борту.
2011-го на тлі зниження напруженості у відносинах із Москвою після запропонованого адміністрацією Барака Обами «перезавантаження» Другий флот був розформований із метою економії витрат. Проте період «потепління» тривав недовго. Путін чомусь уявив себе генеральним секретарем давно забутого СРСР, захопив Крим, розпочав «гібридну війну» проти України та фактично започаткував нову «холодну війну» зі Заходом. Одним із її проявів стала активізація військово-морської присутності РФ у Північній Атлантиці, в т. ч. з використанням підводних човнів.

РФ: «арктичний фітнес»
Наразі найактивніше в реґіоні «грає м’язами» Москва. У січні 2009 року Дмитро Медведєв, тодішній президент РФ, підписав «Основи державної політики РФ в Арктиці». Одним із пунктів були плани щодо розміщення на узбережжі Північного Льодовитого океану військових баз. А нещодавно Сергій Шойгу, міністр оборони РФ похвалився, що в Арктиці вже відновили понад 300 військових гарнізонів, що були закинуті ще з часів розпаду СРСР. Зокрема, на Кольському півострові на базі 200-ї мотострілецької бригади розгорнули спеціальне з’єднання для дій у Арктиці з місцем дислокації в м. Печенга. Також створили Арктичний центр матеріально-технічної підтримки, особовий склад якого налічує 15 тис. осіб.
Наразі наймасштабніша демонстрація сили трапилася у березні 2015-го, коли була оголошена «раптова перевірка боєготовності» арктичної групи військ РФ, до якої залучили 38 тис. військовослужбовців, 3 360 одиниць військової техніки, 41 корабель, 15 субмарин, 110 літаків і гелікоптерів. Тоді дехто з експертів пов’язав цю гру м’язами з бажанням Кремля продемонструвати власну «крутість» на річницю анексії Криму. Проте вірогідніше, що ці маневри були організовані про американське та канадське око: мовляв, ми готові до повноцінної війни на арктичному театрі бойових дій.
Хоча з того часу нічого подібного РФ не проводила, зате регулярно з’являються новини про нечувані успіхи російського Північного флоту. «Атомні підводні крейсери проекту «Дельфін» із акваторії Баренцового моря регулярно запускають балістичні ракети «Синева» (максимальна дальність польоту — 11,5 тис. км, вага боєголовки — до 2,8 т, максимальна глибина пуску — 55 м)», — ось одне з типових повідомлень одного з пропаґандистських телеканалів РФ.
Останньою в часі «переможною» новиною стало повідомлення про прийняття на озброєння глибоководної самонавідної торпеди «Фізик», призначеної для ураження надводних кораблів і субмарин (довжина — 7,2 м, маса — 2,2 т, максимальна дальність ходу — 60 км, глибина занурення — 500 м).
Але тут є певні нюанси. Більшість із понад 300 військових гарнізонів — занесені снігом дерев’яні бараки, де дислокується від сили сотня солдатів на чолі з кількома офіцерами. Причому відстань між цими «гарнізонами» часто-густо становить кілька сотень кілометрів непрохідної тундри.
Ще цікавіша ситуація з «успіхами» Північного флоту. Як не дивно, але їх критикують власне російські експерти. Так, Максим Клімов, капітан 3-го рангу у відставці, написав у «Независімой ґазєтє», що насправді Північний флот РФ не здійснив жодного пострілу торпедами «Фізик-1» у льодових умовах Арктики. На його думку, причина полягає у відсутності фінансування та «небажанні демонстрації гострих проблемних питань флоту». Експерт вважає, що, в той час, як «імовірний супротивник» проводить жорстку бойову підготовку (зокрема, регулярні навчання флоту США Ice Exercise), максимально наближену до реальних умов, російська сторона займається лише «арктичним фітнесом». «У результаті ми отримали ситуацію, коли зараз підводні сили ВМФ РФ в умовах зіткнення під крижаним покровом фактично небоєздатні», — виснує експерт.
У грудні 2018 року він також заявляв, що російський флот не має сучасних засобів виявлення малошумних американських військових субмарин і залишився практично без розвідувальної авіації. «Її функції в більшості випадків виконують украй дорогі протичовнові літаки, яких мало. І проблема тут не лише у вартості такої розвідки, але і в її періодичності: рідкісні прольоти розвідувальних літаків, про які, зазвичай, заздалегідь дізнаються «партнери», навряд чи є ефективним засобом розвідки», — запевнив фахівець.
У продовження теми — восени минулого року російський «Військово-промисловий кур’єр» опублікував статтю про те, що американські військові літаки навчилися легко виявляти атомні субмарини РФ. Так, коли офіцери-підводники із Сєвєроморська (головна база Північного флоту РФ. — Ред.) наклали траєкторію польоту американського розвідувального літака Orion на мапу розташування російських субмарин у ході чергових навчань, то виявилося, що всі десять точок повороту його маршруту припадали точно на ті місця, де в той момент перебували російські субмарини. «Тобто, американець їх навіть не шукав, а одразу летів туди, де вони перебували», — розповів співрозмовник видання.
Ще дошкульнішою стала опублікована у вересні 2018-го стаття Костянтина Сівкова, капітана 1-го рангу, доктора військових наук, заступника президента Академії ракетних і артилерійських наук РФ, в якій він назвав незаперечним панування ВМС США в океанській зоні. Він, зокрема, зазначив, що за кількістю авіаносців американський флот перевершує російський у 12 разів, за крейсерами — в 6,5 рази, за есмінцями — уп’ятеро, за багатоцільовими атомними субмаринами — вчетверо.
І ще один нюанс. Доцільність використання Військово-морського флоту в арктичній акваторії доволі дискусійна. Справа в тому, що арктичні моря — мілкі. Так, у Карському морі середні глибини становлять 50-70 м, глибина моря Лаптєвих — менше 100 м, Східносибірське море взагалі — материкова мілина, де на доволі великих просторах глибини не перевищують 20 м. Які там атомні субмарини? Де їм ховатися?
Тим не менш, арктична «гра м’язами» РФ зовсім не така безневинна, як видається на перший погляд. Будь-яке нарощування озброєнь в донедавна ще мирному реґіоні може обернутися свідомою чи випадковою провокацією. Хтозна, чи колись російські підводники не запустять зі своєї субмарини балістичну ракету «Синева» або в бік корабля США, або в бік арктичного узбережжя Канади? Як казав сам Путін під час прес-конференції в січні ц. р.: «Стрельнув зі світового океану підводний човен балістичною ракетою — хрін його знає (саме так прозвучало в прямому телевізійному ефірі. — Ред.), в ядерному вона виконанні чи ні?».

Ігор Берчак

P. S. Наприкінці минулого року Парламентська асамблея НАТО на засіданні в канадському Галіфаксі прийняла резолюцію, в якій, зокрема, наголошувалося: «Асамблея розчарована масштабом російського військового розвитку в Арктиці, в т. ч. модернізацією Північного флоту РФ, створенням військової інфраструктури в реґіоні, істотним збільшенням активності авіації та субмарин на кордонах Альянсу… Хоча загроза збройного конфлікту в Арктиці поки що залишається низькою, можливе посилення напруги між РФ і союзниками по НАТО можуть перетворити Арктику на арену стратегічного протистояння».

До теми
Площа морського крижаного покрову в Арктиці станом на 1 січня ц. р. склала 5,47 млн кв. км, що стало мінімальним значенням для цієї дати за всю історію спостережень. Про це йдеться в повідомленні наукового центру при Університеті Колорадо.
Навіть у тому випадку, якщо людство знизить кількість викидів парникових газів у рамках Паризької угоди, температура в Арктиці все одно підніметься на три-п’ять градусів за Цельсієм до 2050 року і на п’ять-дев’ять градусів до 2080-го порівняно з показниками за 1986-2005 рр. Про це свідчать дані нового документу Програми ООН із навколишнього середовища. В ній зазначається, що потепління в Арктиці призведе до підйому рівня моря по всьому світу. «Те, що відбувається в Арктиці, не залишається в Арктиці. Тепер необхідні термінові дії в галузі клімату, щоб уникнути переломних моментів, які можуть виявитися для нашої планети ще згубнішими, ніж ми припускали раніше», — заявив Джойс Мсуй, виконувач обов’язки виконавчого директора ООН із навколишнього середовища.
Також дані звіту свідчать про те, що до 2050-го танення вічної мерзлоти в Арктиці може загрожувати 4 млн людей і 70 % інфраструктури в реґіоні. Починаючи з 1979 року, Арктика втратила близько 40 % своєї криги. Кліматичні моделі показують, що до 2030-го в літні періоди реґіон буде повністю вільний від льоду. Танення арктичних льодовиків і льодових шапок Ґренландії призведе до підвищення рівня Світового океану. Прогнозують, що площа вічної мерзлоти Арктики скоротиться на 45 %, викинувши в атмосферу мільярди тонн вуглекислого газу та метану. Це спровокує ще вищі температури, що приведе до ще більшого танення льоду.
Тим часом журнал Nature описує надзвичайні зміни в Арктиці, які він називає «лячними». Так, у результаті ґлобального потепління типова висота рослин у тундрі за останні 30 років виросла приблизно на 8 см. «Низькі рослини утримують більше снігу, що ізолює ґрунт від холоду і тепла, ніж високі представники флори. З цієї причини зростання середньої висоти тундри, який ми зафіксували у всіх куточках Арктики, прискорить танення вічної мерзлоти та виділення парникових газів в атмосферу», — повідомила Ганна Бьоркман із Центру вивчення клімату у Франкфурті (Німеччина).
Nature наголошує, що Арктика разом із гірськими льодовиками залишається найвразливішим реґіоном світу для ґлобального потепління. Танення криги в майбутньому може призвести до серйозних змін у кругообігу океанічних течій і до незворотних змін клімату Землі загалом. Уже зараз фахівці констатують, що в канадській та російській Арктиці весна наступає на два-три тижні раніше за норму, а темпи танення вічної мерзлоти та швидкість відступу льодовиків фактично подвоїлися.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...