Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 14, 2018

У Червоному морі назріває велика війна?

Автор:

|

Січень 04, 2018

|

Рубрика:

У Червоному морі назріває велика війна?

Ще один реґіон на нашій планеті настільки стрімко мілітаризується, що може стати невдовзі ареною широкомасштабної конфронтації.

Розпочали Емірати
Торік нашу планету лихоманило не лише на сході України, в Сирії й на Корейському півострові — відбулася радикальна зміна ситуації ще й в акваторії Червоного моря. Причому нарощування іноземної військової присутності в зоні на південь від Суецького каналу першими розпочали взимку 2017 року Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ).
ОАЕ заявили про свою зацікавленість у будівництві військової бази в невизнаній державі Сомаліленді. А вже в лютому була укладена міжурядова угода між сторонами, яка передбачає передачу еміратцям в оренду на 25 років військового летовища у місті Бербера, а також права на будівництво бази для Військово-морських сил (ВМС) ОАЕ.
Тим часом еміратська компанія DP World інвестує кошти (442 млн USD) у модернізацію морського порту у Бербері. А «Фонд Абу-Дабі» — в будівництво автомагістралі, що з’єднає морське узбережжя Сомаліленду з ефіопським прикордонням.
Еміратці вже мають секретну базу Військово-повітряних сил в Еритреї, розташованої на березі Червоного моря. Ця база функціонує в межах міжнародного аеропорту Асмери та використовується для здійснення авіаударів по позиціях хуситів у Ємені.
На території Еритреї наявні також військові об’єкти Ізраїлю й Ірану, які називають «фантомними базами». Однак саме еміратці докладають чи не найбільших зусиль, аби встановити військовий контроль над частиною єменського узбережжя Червоного моря.
Однак справжнім епіцентром концентрації військових об’єктів іноземних держав є Республіка Джибуті. Це наразі найважливіша географічна точка Африки, бо вона забезпечує контроль над Баб-ель-Мандебською протокою — входом до Червоного моря.
У серпні 2017-го офіційно свою військову базу в Джибуті відкрив Китай. До цього у цій крихітній арабській державі завбільшки з Сумську область України вже були військові бази США, Франції, Німеччини й Японії.
Крім цього, уряд Саудівської Аравії має угоду про план будівництва своєї бази в Джибуті, також укладену торік. У Червоному морі базується Західний флот саудівського королівства, який оперує базами у Джидді, Янбу, аль-Вайсі, Хаґі та Джизані.
У червні 2017 року невідома субмарина торпедою атакувала саудівський фрегат класу «Медіна» (проект F 2000S) біля єменського порту Моха. Корабель зазнав значних ушкоджень, але не був потоплений. Організаторам нападу могли бути іранці.

Долучився Судан
У листопаді до гонитви з мілітаризації Червономорського узбережжя офіційно долучився Судан — під час візиту до Сочі його президент Омар аль-Башир запропонував Кремлю збудувати військовий об’єкт на свої території. І хоч не всім у Росії ідея подобається — декотрі військові експерти зазначають, що розміщення бази в Судані — це величезні фінансові витрати, але чого не зробиш заради підтримання іміджу «великої держави».
19 грудня Міжнародна розвідувальна спільнота Inform Napalm повідомила, що про наміри росіян все одно розгорнути свою військово-морську групу в Порт-Судані свідчить їхня неабияка активність у районі Червоного й Аравійського морів. Зокрема, 15 грудня Міністерство оборони Російської Федерації (РФ) поінформувало, що океанографічне дослідницьке судно Балтійського флоту вирушило Суецький канал і Баб-ель-Мандебську протоку в Червоному морі до Індійського океану й на острів Маврикій, аби обстежити на своєму шляху глибини та навігаційні небезпеки та зібрати інформацію для коректури мап. А підрозділ морської піхоти на борту цього корабля свідчить про те, що основним завданням його місії є уточнення морських мап в інтересах навігації підводних човнів.
На зацікавленість Кремля акваторією Червоного моря та південно-східними водами Аравійського вказує й район проведення дослідницьких робіт, який має велике значення в транспортуванні близькосхідної нафти. Адже посилення військової присутності РФ дозволить мати вплив на транспортування енергоносіїв до Європи, у разі потреби, блокувати логістичні комунікації та впливати на цінову динаміку на світовому ринку.
Причому зацікавленість у цьому Москви збіглася з аналогічною з боку Тегерана. Зокрема, в червні в Аденській затоці перебувала флотилія Військово-морських сил Ірану.
Раніше, у лютому ВМС Ірану проводили масштабні навчання, що включали північну частину Індійського океану. З урахуванням попередньої військово-політичної співпраці між Москвою та Тегераном, зокрема — в Сирії, є висока ймовірність, що посилення військової присутності двох країн в акваторії Червоного моря й Аденської затоки не випадкові і мають схожі цілі.

Підтягнулися турки
А 25 грудня стало відомо, що під час дводенного візиту до Хартуму Реджеп Таїп Ердоган, президент Туреччини, також домовився зі суданським лідером Омаром аль-Баширом про будівництво військового об’єкту в районі порту Суакін на червономорському узбережжі Судану. Це буде верф для ремонту військових кораблів і цивільних суден. Причому суданці передають весь острів Суакін туркам в оренду на 99 років. А це фактично тимчасово виводить цю територію з-під суверенітету країни.
Однією з причин стрімкого зближення між Туреччиною та Суданом є врегулювання кордону між Єгиптом та Саудівською Аравією та подальше цементування їхнього альянсу. Ер-Ріяд у процесі розв’язання прикордонних суперечностей, зокрема визнав приналежність трикутнику аль-Халаїб єгиптянам в обмін на передачу саудитами островів Тіран і Санафір.
Проте Хартум претендує на те, що цей реґіон — трикутник аль-Халаїб і місто Шалатейн — мають належати Судану, на що є історичні підстави. Туреччина схильна підтримати суданське бачення статусу спірного реґіону, що зближує дві країни.
Однак Судан — не єдиний союзник турків у реґіоні. В серпні 2017-го Анкара вже відкрила біля столиці Сомалі Могадишо свою найбільшу закордонну військову базу (400 га землі, 200 турецьких інструкторів, вартість 50 млн USD). Туреччина також орендує в Сомалі військове летовище.
Відтак, реґіон Червоного моря за рівнем інтенсивності військового будівництва все більше нагадує Перську затоку, яка рясніє іноземними військовими базами. І, вірогідно, вже в найближчому майбутньому за ступенем своєї значущості цілком зрівняється з нею.
При цьому вже чітко зрозумілі загальні контури двох ворожих альянсів. З одного боку, це Саудівська Аравія, ОАЕ та Єгипет, до яких долучаються держави Заходу, а з іншого — Туреччина, РФ, Іран і Китай. Але це дуже умовний поділ, оскільки майже кожна з перелічених держав має свої національні інтереси в реґіоні, якими не має бажання поступатися, навіть на догоду умовним союзникам. Це робить ситуацію з безпекою в Червоному морі ще більше непевною.

В усьому винна нафта
Якщо вказати на причини зростання напруженості в реґіоні, то вони пов’язані не лише з його унікальним значенням як найважливішого вузла в торгівлі між Європою й Азією, а й з горезвісним чинником боротьби за енергоносії. Хоча шельф Червоного моря й Аденської затоки ще недостатньо вивчений, геологи припускають, що він дуже перспективний щодо видобутку нафти та природного газу.
Приміром, уряд Єгипту оцінює свої запаси енергоносіїв в реґіоні до 5 млрд барелів нафти та 112 трлн куб. футів природного газу. За консервативними оцінками, запаси нафти на саудівському шельфі Червоного моря можуть складати до 100 млрд барелів.
Якщо це припущення отримає підтвердження, то нафтові запаси королівства одразу збільшаться на 38 % за поточних доведених запасах у 267-268 млрд барелів. Принаймні таку інформацію декларує саудівський нафтовий гігант Aramco. Тому Ер-Ріяду дуже важливо з метою збільшення вартості компанії вже зараз показати значну її перспективність для нових інвесторів.
Також багатими на нафту є шельфи Судану, Еритреї, Сомалі та Джибуті. Й іноземні геологорозвідувальні компанії вже давно присутні в цих країнах і вивчають їхній потенціал щодо майбутнього видобутку енергетичної сировини.
Якщо нова нафта з реґіону Червоного моря поллється на міжнародні ринки, то це може спричинити ще більше падіння цін на «чорне золото». Тому, аби корегувати нафтові ціни будуть вдаватися до неринкових механізмів регулювання, а саме застосування складової військового тиску.
Відтак українцям недовго залишилося насолоджуватися відносно дешевими єгипетськими курортами Червоного моря. Бо Єгипет буде розвивати видобуток нафти та газу на власному шельфі на Південь від Синайського півострова з використанням не найновіших технологій буріння, що може остаточно змінити природну екосистему реґіону.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...