Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 29, 2020

Зустріч із чортом

Автор:

|

Червень 18, 2015

|

Рубрика:

Зустріч із чортом
Путін і Папа: диявол і священик

Путін і Папа: диявол і священик

Мабуть, певним прикладом політичної коректності, а також, заангажованості світовими подіями слід вважати нещодавню зустріч Святійшого отця Франциска з Путіним як позитивне намагання Папи не так припинити аґресію Москви проти України, як врятувати життя християн, котрі воюють по обидва боки. Не так давно, як у лютому ц. р., Папа Франциск назвав цю війну братовбивчою, мабуть, маючи на увазі не те, що українці та росіяни — брати, а, скоріше, що це — війна між двома християнськими народами.
Отже, Путін запізнився на 50 хвилин, і розмова тривала 50 хвилин. Папа схиляв Путіна до миру в Україні, балакали про гуманітарний стан як на сході України, так і на Близькому Сході, тобто в Іраку і Сирії, а також про захист тамтешніх християн. Папа не порушував питання суверенності України та Криму. Російська преса написала, що зустріч тривала понад годину.
Можна по-різному оцінювати цю зустріч. Навіть найпокірніші католики мають право критично поглянути на цей захід, оскільки Папа не помиляється тільки у питаннях віри. Понтифік — людина й у інших, зокрема світських, справах, він так само має людські слабості. Оптимісти, напевно, вірять, що моральний авторитет Папи вплине на аґресивність Путіна. Незважаючи на те, що Папа не керує жодними дивізіями, як колись казав Сталін, все ж таки він є духовним авторитетом для 1,2 млрд католиків. Це могло б заімпонувати Путіну.
З іншого боку, немає сумніву щодо того, що Путін уже використав і далі буде використовувати цю і подібні зустрічі для своєї пропаганди: мовляв він не є аґресором в Україні, а, радше, шукає миру між Україною та російськомовним населенням в Україні й із цим наміром навіть зустрічався з Папою у Ватикані.
Окремо можна дискутувати і про різні приписані мотиви Папи, суто моральні, як-от безпека християн, мир, а також більш політично кон’юнктурні, як, наприклад, налагодження добрих стосунків із Росією задля екуменізму з російським православ’ям.
Врешті, найправдоподібнішою оцінкою буде те, що для України ця зустріч була нульовою, тобто без конкретного впливу на події в українській державі. Від тієї зустрічі Україні не буде ні ліпше, ні гірше. Російська агресія триватиме. Путін не зробить з Росії мирного сусіда. Це — не цинізм, а тяжко пережитий досвідчений реалізм.
У квітні ц. р. минуло 70 років від часу ув’язнення радянською владою Патріарха Йосифа Сліпого, а також провідного духовенства Української греко-католицької церкви (УГКЦ). У радянських архівах того часу є різні документи не тільки про сам факт арешту, але й про звинувачення, а також витяги з постанов Львівського собору 8-10 березня 1946-го про ліквідацію Брестської церковної унії. З документа постанов Собору читаємо: «Зваживши, що римські папи в історії завжди вели свою себелюбну політику, собор висловлює переконання в тому, що в умовах, коли волелюбні народи всього світу боролися за своє існування, Ватикан цілком стояв на боці кривавого фашизму та виступав проти СРСР, який зусиллям всіх братських об’єднаних народів захистив наш український народ від рабства та знищення й об’єднав всі наші землі в єдину соборну Українську радянську державу, а тим самим і визволив нас від національного і церковно-релігійного поневолення».
Про подробиці штучного скликання Львівського собору та трагічну роль у ньому о. д-ра Гавриїла Костельника, речника радянських безбожників, голову централі ініціативної групи УГКЦ з возз’єднання з Російською православною церквою (РПЦ), відомо багато. Достатньо буде, мабуть, сказати, що Львівський собор був взагалі не собором, а засобом для пропаганди Сталіна (попередника Путіна) з метою знищити ворога безбожницького комунізму — УГКЦ. До речі, в радянських документах дуже часто можна зустріти такий вислів, як «єзуїтські каналії». Так описували речників УГКЦ та Ватикан.
Нинішня Російська Федерація, за своїм власним визначенням, — спадкоємець СРСР. До речі, навіть мелодія гімнів є та сама. Путін, за його ж власними словами, жалкує за розпадом СРСР та щороку вшановує своїх попередників, котрі ліквідували УГКЦ та насильно долучили її вірних і духовенство до сталінської спотвореної РПЦ, з якою сьогоднішній Ватикан бажає мати діалог.
Чи не занадто гостро казати, що Папа Франциск провів зустріч із чортом? Може. Але як єзуїт Святійший Отець має ознайомитись докладніше з радянськими документами, котрі яскраво свідчать, що путінські попередники робили з «єзуїтською каналією».
Українці повинні подякувати Папі Франциску за його добру волю та старання влаштувати мир в Україні. Водночас, наше провідне духовенство на чолі з Верховним архієпископом повинне допомогти Святійшому отцю розплющити свої очі шляхом глибшого ознайомлення з трагічною історією українців-християн та жорстокістю їхніх християнських лише за назвою, однак безбожницьких за своєю суттю сусідів. З чортом як символом зла не треба зустрічатися, бо він використає таку зустріч собі на користь. Його треба поборювати. Перемога добра над злом залежить від нас усіх, а також від Святійшого отця.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply