Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 26, 2018

Зміна назви не є ознакою зміни змісту

Автор:

|

Квітень 07, 2016

|

Рубрика:

Зміна назви не є ознакою зміни змісту

Віктор Медведчук

Свою ідеологію «Опозиційний блок» успадкував від Партії реґіонів. Крутити, вертіти можна на всі боки, але суть залишається тією ж, що реґіональні політики захищали за часів своєї влади. Але «реґіонали» все ж таки змінили тактику та стратегію, а з нею і риторику. Заради справедливості слід визнати, що п’ятою колоною і протягнутою рукою Кремля вони залишилися навіть під назвою «опозиція», яка, перш за все, залишається опозицією до українського народу й України.
Спочатку людям пропонували «вирішення усіх проблем» від Віктора Медведчука, кума Путіна. Мовляв, потрібно поставити на чолі Донецька та Луганська Ріната Ахметова й Юрія Бойка й усе буде гаразд. Та проблема лише в тому, що і п. Медведчук, і «Опоблок» не пояснюють, чиї інтереси вони відстоюють? А для простого люду — все ясно, бо вони керуються народною мудрістю: скажи мені, хто твій приятель (у випадку п. Медведчука — кум), і я скажу, хто ти.
«Опоблок» пропонує стоврити Міжобласне територіальне об’єднання (МТО) та загони «народної міліції». І створити її з терористів-ополченців. Це — саме те, чого вимагає Кремль. Та Москва подбала і про політичні рішення — призначення своїх керівних органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури МТО Донбас. Помітили, звідки вітер віє?
Іншими словами, «Опоблок» хоче всіх пошити в дурні і здійснити московський план вигаданих «республік», які б виконували вказівки Кремля, а жили за рахунок українського бюджету. Тобто, ви нам даєте їсти, а пережовувати харч будемо вже самі. Тільки нахабний ворог може вимагати від України «особливий правовий статус» для окупованої території! І тоді вже українські оборонці суверенітету країни відверто й образно зможуть сказати: за моє жито мене й побито!
Українська влада й її очільники мають великі проблеми саме з беззаперечною ідентифіацією себе як проукраїнської еліти. Навіть найновіший кандидат від «Блоку Петра Порошенка» на очільника уряду почав із того, що повідомив не про програму реформ і методи боротьби з корупцією, а про те, що візьме до уряду словацького «фахівця». Немов в Україні бракує талановитих економістів.
Дуже вже в очі кидається той факт, що прізвище Наталії Яресько, міжнародно визнаного фахівця, швидко зникло зі списку кандидатів на посаду глави уряду. Вже через тиждень після «теоретичної» можливості обрати прем’єр-міністра, не пов’язаного з корумпованими кланами та партіями, представники Президента зголосилися зі своїм кандидатом, котрий далекий від партійної чи оліґархічної незаанґажованості.
Не кращі методи помічаємо і при усуненні драстичного генерального прокурора та затримці з призначенням нового. Глава держави та голови політичних партій і далі демонструють, що їм ідеться не про обрання технократичного уряду, який би запрограмував реформи, що вивели б не тільки економіку з кризи, але й сприяли зростанню добробуту в Україні, а про розподіл місць «при кориті».
На фоні боротьби за міністерські крісла та посади в парламенті «Опоблок» пропонує кремлівське бачення вирішення проблеми на сході України. Колишні реґіонали відверто пішли у наступ проти тих, хто найрішучіше взявся за переслідування корупції. Сергій Ківалов, котрий фальшував президентські вибори 2004 року, раптом знову опиняється на «висоті». Той, хто мав би відповідати не за одне порушення українських законів, вимагає зняття заступника генерального прокурора.
Така нахабність одного з представників колишньої корумпованої влади є свідченням того, що колишні реґіонали знову відчули свою безкарність і пішли у наступ (таке вже було за президенства Віктора Ющенка). Ще бракує до повної картини Олени Бондаренко, полум’яного борця проти квот української музики на українському радіо та телебаченні. Тоді вже ніхто не здивується, що так звані проєвропейські партії, які також багато обіцяли виборцям після Революції гідності, пішли торованим шляхом партії Януковича.
Спроби залучувати чужинців до влади та навіть швидкі зміни до Конституції, щоб надати громадянство чужинцям, є нічим іншим, ніж окозамилюванням. Майже по всьому світу існує вимога знання державної мови для отримання громадянства. Це — цивілізаційний закон, який надає людям можливість вивчити мову, а потім прийняти громадянство, щоб бути не тільки рівноправним, але й рівновідповідальним. Майже всі президенти і навіть монархи мають радників, консультантів, котрі не обов’язково є громадянами і не змушені знати державної мови.
Але для багатьох залишається загадкою, звідки з’явилася практика набирати «ґастарбайтерів», коли Україна вважається однією з країн, що має найосвіченіше населення, з фаховими кадрами в усіх галузях високотехнічної помисловості (будівництво ракет, літаків, танків, високоточної зброї тощо), наукових спеціалістів, котрі зараз працюють у різних дослідних інститутах світу?
Отже, не брак фахівців серед українців, а небажання корумпованих партій дати можливість працювати в країні технократичному уряду, який би трудився для всіх, а не на окремих оліґархів.
«Проєвропейські партії», які створили коаліцію після Революції гідності, мають пригадати, на якій хвилі вони потрапили до Верховної Ради України (ВРУ) і що обіцяли. В іншому разі слід буде звернутися за допомогою до Ізраїлю і «позичити» там Бенджаміна Натанягу, котрий довів, що навіть в оточенні ворогами й у перманентних нападах на країну можливо стабілізувати економіку, забезпечити зростання добробуту та бути постійно готовим гідно відповісти нападникам.
На жаль, жертви кількох тисяч українських патріотів для «проєвропейців» відходять у небуття, бо посади у владі та можливість збагатіти — не тільки сильніші від пам’яті про героїв, але й засліплюють і вводять навіть учорашніх патріотів у гріх. Волонтери та добровольці залишаються єдиною силою, яка може нагадати всім депутатам, що обіцянки даються для того, щоб їх виконувати, а не для того, щоб стати «недоторканним».
Історія знає випадки, коли всесильні царі, диктатори і президенти ставали жертвами розстрілів чи публічних убивств — цар Микола ІІ, Ніколае Чаушеску, Муамар Каддафі, Саддам Гусейн та десятки інших. Недоторканість — також не вічна, а от відповідальність — вічна. Не сьогодні, то завтра, не ти, то твої нащадки, але доведеться комусь за все відповідати. І саме про це мали б знати «недоторканні» депутати ВРУ, бо ж і вибори можна провести не тільки передчасно, але й під гаслом «замість недоторкангості — відповідальність». Проєвропейськість полягає не у декларуванні, а у готовності брати на себе відповідальність і саме про це мають думати ті, хто проголошує одне, а робить інше.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...