Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Mar. 18, 2019

«Зелені» телеканали в Україні на службі Кремля

Автор:

|

Березень 06, 2019

|

Рубрика:

«Зелені» телеканали в Україні на службі Кремля

Ірина Геращенко

«Сьогодні можна спостерігати за тим, як деякі українські телеканали перетворились на пропагандистські рупори Кремля».
(Сергій Зятьєв, газета «День», 20.2.19)

Пан Зятьєв правильно запримітив безкарну діяльність деяких українських телеканалів, але не згадав, що не лише телеканали перетворилися на кремлівські пропаґандистські рупори, але й «зелені чоловічки» Медведчук та Новинський стали справжніми російськими генералами-пропаґандистами «хочу бути» імперії. В інтерв’ю з Іриною Геращенко, заступницею голови Верховної Ради України, п. Зятьєв запитав п. Геращенко, чому так безкарно займаються антидержавною пропаґандою деякі телеканали, але відповіді так і не отримав.
Звісно, що за дотриманням законності мають наглядати відповідні державні органи — прокуратура, поліція. На жаль, ми все частіше спостерігаємо, що в Україні можна на весь світ зробити виставу «боротьби» з корупцією, що було вже не раз демонстроване з арештами високих і «крутих» держслужбовців, а результатом стало цілком «тихе» їхнє звільнення і поновлення на праці.
Інтерв’ю з п. Геращенко було в опубліковане в газеті «День» саме того дня, коли Петро Порошенко на засіданні Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (ООН) виступив із промовою, в якій пригадав світові п’яту річницю російської аґресії проти України та п’ятирічну війну, яка вже забрала 13 тис. українських життів. Президент пригадав і жертви «Небесної сотні», за які відповідальна Російська Федерація (РФ). Він детально й фактами проілюстрував перед ООН російську аґресію, яка не припинялася від часів Революції гідності.
І саме тут дуже доречне запитання п. Зятьєва: чому в країні, яка перебуває у стані війни з РФ, дозволені телеканали, газети, радіо та журнали, які відверто пропаґують загарбницьку та ворожу до України брехливу імперську ідеолоґію? Чому досі Президент не позбавив Новинського громадянства, яке той використовує для роздмухування релігійної ворожнечі в інтересах імперської Російської православної церкви? Чому Президент не позбавить повноважень кума Путіна Медведчука, котрий відверто пропаґує розчленування Україну, бо цього бажає його кум?
Не можна допустити, щоб у країні, яка щодня страждає від російської війни проти України, діяли будь-які теле- та радіо канали, чи друковані проросійські аґітки, переповнені брехнею про те, що і в РФ є порядні і прихильні до України люди. Чому б не зобов’язати українські телеканали й інші засоби масової інформації (ЗМІ) повідомляти про щоденні терпіння українських військовополонених моряків, серед котрих поранені досі страждають від осколків російської зброї, які російські «гуманісти» відмовляються витягнути з їхніх тіл?
Чому українські телеканали не інформують щодня про таких невинних ув’язнених українців, як режисер Сенцов, чи журналіст Сущенко, або юнак Гриб, котрого викрали в Білорусі та вивезли до РФ? Хіба такі вчинки російського «правосуддя» не показують обличчя «доброти» росіян до українців? Дивує лише те, що в Україні досі мають кремлівські рупори і «зелені генерали» повну волю та можливості роз’єднувати українців брехнею.
Про «доброго» вбивцю, про те, що піснею можна домогтися миру, що вовк може бути добрим сусідою для овець, про те, що понад 13 тис. українських жертв російської аґресії, окупацію та анексію української території можна «простити» задля миру в лавах відновленої імперії, заговорили вже навіть деякі кандидати в Президенти. Хіба, в тому ж сенсі, заяви про охоту «зустрітися зі самим лисим чортом» (мається на увазі безрогий Путін) не є окозамилюванням і безвідповідальністю перед країною?
Вибір співачки, котра не повинна була брати участь в українському відборі на «Євробачення-2019», є яскравим доказом того, який вплив можуть зробити кремлівські пропаґандистські рупори на вибори Президента України 2019-го. Необхідно запам’ятати, що «чистого мистецтва» не буває не лише в країні, яка перебуває в стані війни, але й в будь-якій країні, яка ніколи не воювала.
Думки про «мистецтво для мистецтва», яке зараз люблять висувати російські й українські співаки й артисти, політично заанґажовані (може, часом, несвідомо) до імперської політики Путіна, виправдовують свою безпринципність до окупанта їхньої країни, своєю відданістю пісенному мистецтву, мають далеке коріння в ХІХ ст. Першою філософською основою теорії мистецтва задля мистецтва було вчення німецького філософа І. Канта (1724-1804) «про чисту форму мистецтва», а також іншого німецького філософа — Ф. Шеллінґа (1775-1854) про «абсолютно вільну творчість».
Отже, понад 200 років тому життя в Європі виглядало інакше і, можливо, німецькі філософи мали цілком інше уявлення про роль мистецтва у суспільному розвитку, від суспільного стану у ХХІ ст. Певна річ, ні Кант, ні Шеллінґ не могли навіть припустити, що у ХХІ ст. буде існувати така держава брехні та тероризму (збитий малайзійський літак, отруєні колишні російські аґенти Литвиненко, Скрипаль, оліґарх Березовський та ін.), якою Росію зробив її вихованець спецслужб Путін. А про такі «фабрики» брехні, якими є російське телебачення та радіо різними мовами світу, німецькі філософи не могли собі уявити навіть у найжахливіших снах.
«Конкурс «Євробачення» створили після Другої світової війни для того, аби країни об’єднувалися, щоби з’явилося спільне свято», — сказала співачка Maruv (Ганна Корсун), додавши, що «не варто змішувати культуру та політику». Коли б це йшлося про країну, яка не перебуває у стані війни з країною, куди співачка їздить на заробітки, то ще можна було б їй ці слова пробачити. Але ж ідеться про щоденні українські жертви —вбиті, поранені, запроторені до російських в’язниць з порушенням не лише міжнародних норм поведінки, але й простих людських моральних принципів — допомогти хворим і пораненим полоненим!
Тож не культуру і політику «змішувати», а навчитися відрізняти правду від брехні — тоді й буде легше відмовитися від неморальних заробітків не тільки співакам та артистам, але й іншим, котрі своєю поведінкою допомагають снайперам-терористам та іншим бандитам стріляти, вбивати та калічити українських захисників Батьківщини.
Українські патріоти не для того гинули й гинуть від московської аґресії, щоб співачки, чи співаки могли їздити та співати й тим показувати свою неповагу до 13 тис. загиблих. Пісня була й залишається «зброєю», бо вона може об’єднувати (гімн), заохочувати, підбадьорювати (марш), провадити в бій — або й приспати немовля. Українські ж співаки демонструють своєю нібито аполітичністю допомогу кремлівській пропаґанді в боротьбі з українським шляхом до Європи. Та й самі організатори чомусь допустили до конкурсу співачок, чи співаків, котрі не повинні були брати участь у ньому, бо вони не здатні відділити зерно від полови. Тобто, не зуміли (може й не хотіли) збагнути, що їхні концерти в країні аґресора є пропаґандою проти української незалежності, є неповагою до жертв і підтримкою вбивці.
Любомир Мельник — канадський піаніст-віртуоз і філософ, котрий народився в Німеччині, а виріс у Канаді, каже: «Наш корінь — це душа, музика і мова. Через музику і мову люди розуміють, можуть відчувати українську душу. Люди ще не розуміють, що звук є найбільша сила на світі. Ми маємо обов’язок зберегти Україну». Це канадський українець! Поведінка деяких сучасних українських співачок і співаків доводить, що вони не переймаються «збереженням України», а намагаються зберегти свої прибутки, які є, з морального обов’язку перед жертвами, що загинули за «збереження України», більш ніж сумнівними.
Айдер Муждабаєв, заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR, звертає увагу: «Через такі загальнонаціональні колаборантські відбори, через концертні та спортивні виступи в країні-аґресора, через толерантне ставлення до таких людей/подій, через все це в країні методично формується «суспільний запит» на «мир за будь-яку ціну», який означає повернення України під контроль Росії та Путіна». (УП, 24.2.19 р.)
Ірина Геращенко зазначила: «На моє переконання, ми маємо посилити інформаційну безпеку України. Також вважаю, що якщо телеканал порушує законодавство — на це має жорстко реагувати Нацрада з питань телебачення та радіомовлення». Але як «посилити безпеку» країни при дії реваншистських телеканалів та інших ЗМІ? Чи може хтось собі уявити, щоб 1942 року, коли німецька армія стояла перед Москвою (зараз російська армія стоїть, на жаль, не на російсько-українському кордоні, а на українській території Криму та східної України) в СРСР існувало б хоч якесь пронімецьке радіо, або газета?! Чи міг Гітлер мати свого кума у Москві? Це аж ніяк не жарт, це дійсність, яка панує в Україні і ще й за гроші українських платників податків.
Тому «посилити інформаційну безпеку України» можна тільки закриттям промосковських і московських каналів, інших ЗМІ, позбавити громадянства та депортувати антиукраїнські елементи, метою яких є ліквідація Незалежної України. Не варто чекати наступного Майдану, бо всі знаряддя забезпечити свободу українцям вибирати українського Президента, а не кремлівську маріонетку, має українська влада.
Потрібно дотримуватися безпеки країни законним шляхом і не звертати увагу на крики, мовляв, це не демократія, бо ж кремлівська влада не звертає увагу ні на демократію, ні на міжнародні зобов’язання, які безвідповідально порушує та навіть не бере огляд на міжнародні норми та закони. Росії ніхто і ніщо не загрожує, а перед Україною стоїть питання: бути незалежною, чи притоптаною на наступні століття?!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Loading...