Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 19, 2020

Завантажити дипломатів

Автор:

|

Квітень 02, 2015

|

Рубрика:

Завантажити дипломатів
Валері Жіскар Дестан

Валері Жіскар Дестан

Ми живемо в час, коли найбільшою зброєю є інформація. Російські пропагандистські канали, які поширюють брехню про Україну, уже в деяких країнах визнані ненадійними, але в гібридній війні вони перемагають над українською інформацією, якої є мало, і вона — дуже неінтенсивна. Звісно, легше поширювати інформацію, коли є такі потужні засоби, як телеканали, радіо, преса, кінематограф. Оскільки Україна не має навіть близько такого фінансового монстра, яким є «Газпром», то слід використовувати інші шляхи.

Ми реагуємо на російську брехню щойно тоді, коли вона вже облетіла світ, а можна було би це змінити. Зазвичай брехливу пропаганду російські технолоґи «продають» спочатку своїм громадянам та українцям, а потім уже відправляють у світ. Пригадаймо, як воно відбувалося з дезінформацією про Крим. Спершу там появилися «зелені чоловічки», потім заговорили про «самооборону», і раптом з’явилися озброєні солдати, котрі й змусили кримський парламент обрати маловідомого доти «голову уряду», партія якого мала лише мінімальні відсотки на виборах до парламенту автономії. Щойно через рік Путін «розкрив карти» перед усім світом — він давно планував та особисто контролював заплановану окупацію українського півострова.
Зараз ми вже знаємо, що то була окупація, але протягом року світові подавали побрехеньки: мовляв, це — «споконвічна російська територія», «Кримнаш», а кульмінацією «дези» став документальний фільм «Крим. Повернення додому». І нема чого дивуватися з того, що багато хто у світі так і не зрозумів, чий, власне, Крим. Найкращим прикладом російської пропаганди щодо Кримського півострову стали деякі німецькі політики та колишній президент Франції Валері Жіскар Дестан.
Французький президент-пенсіонер виявив своє неуцтво, заявивши, що Україна ніколи не завойовувала Криму, тож нема чого сумувати за ним. Він навіть порадив «федералізацію» України. Де йому знати, що Росія «приєднувала» Крим до себе кілька разів, але щойно 1783-го вдалося його «приєднання» до Російської імперії, а після Першої світової війни та революційних років у жовтні 1921-го була створена Автономна Кримська Республіка, яку чомусь «приєднали» до РСФСР, із якою Крим не межував.
Якщо проаналізувати, хто був «власником» колись тієї чи іншої території, то, гадаю, на мапі світу число нинішніх незалежних держав зменшилося б до кількох десятків, бо колишні імперії знову відновили би своє панування.
Дивно, що підстаркуватий французький політик не може пригадати того, що так звана Калінінградська область, Курильські острови чи навіть Ельзаські землі (зараз французькі), а також багато інших територій ще за його молодих років належали зовсім іншим країнам! А коли вже цей пенсіонер береться радити федералізацію України, то мав би пригадати собі країну, президентом якої він був, — Францію. Вона ж досі не федеративна, а могла такою стати, бо етнічні проблеми в Ельзасі чи на Корсиці – навіть гостріші ніж на Донбасі або в Криму.
Саме тут українські дипломати мають невичерпне поле для поширення правди про Україну, про її історичне минуле. Зокрема, слід звернути світові увагу на те, що німецький історик Йоган-Хрістіан фон Енґель ще 1796 року видав у Halle працю Die Geschichte der Ukraine und der ukrainische Kosaken, wie auch der K?nigreiche Halitsch-Wladimir, тобто історію України й українських козаків із портретами Богдана Хмельницького й Івана Мазепи.
Від 89-річного п. Дестана не можна вимагати, щоби він почитав історію України, перед тим як братися до суджень про її територію чи політичну систему. Висловлювання та «поради» цього літнього чоловіка є свідченням того, що навіть на такого досвідченого політика може вплинути кремлівська пропаґанда, бо ж української, як, врешті, й російської історії він не знає.
Треба відверто визнати, що до подібних тверджень, на жаль, схильні не тільки пенсіонери-політики, але й деякі молодші науковці чи політики, котрі хочуть видатись «оригінальними» або відважними, коли схвалюють порушення міжнародного права та порядку чи виявляють примирення з ним.
Можна з упевненістю сказати, що коли б українські дипломати у світі використовували ЗМІ — через статті, інтерв’ю, телевізійні виступи тих країн, в яких вони є представниками України, — то ми би менше мали таких «порад», як від французького президента-пенсіонера чи котрогось із німецьких політиків-пенсіонерів.
Світові слід пояснити, що українці протягом своєї історії ніколи не завойовували чужих територій, щоби перетворювати їх на колонії, і зараз вони лише захищають те, що було вже визнане світом як їхнє. Незалежність і територіальна цілісність України — одного з засновників Організації Об’єднаних Націй – залишається основною метою й української влади. Громадяни України не вимагають приєднання до України Смоленської, Ростовської, Краснодарської й інших відібраних у них раніше територій, на яких споконвіку жили й живуть етнічні українці, але вимагають дотримання поваги до цілісності своєї сьогоднішньої території та незалежності.
Німецький історик Енґель уже понад 200 років тому знав, що українці — великий європейський народ, а от кремлівські керманичі та їхні прислужники й досі цього не збагнуть. Можна висловити Путіну та його однодумцям співчуття щодо того, що у своєму захопленні імперською розбудовою вони не помічають різниці між європейськими українцями й азійськими москалями. І саме азійський підхід до розбудови московської імперії яскраво проявляється у безглуздому знищуванні інфраструктури на сході України, у збиванні цивільних літаків, у викраданні людей, у катуванні полонених, у нищенні шкіл, лікарень, житлових будинків, у порушенні мирної угоди тощо.
Завданням українських дипломатів має стати прагнення донести до світу істину, яку висловив український політичний діяч Дмитро Донцов, що ми хочемо «панувати не над кимось, а на своїй землі».

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply