Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 1, 2020

Як позбутися внутрішніх ворогів?

Автор:

|

Серпень 19, 2020

|

Рубрика:

Як позбутися внутрішніх ворогів?
Віктор Медведчук

Післявиборчі протести в Білорусі настільки полонили засоби масової інформації (ЗМІ) в Україні, що важливі події для подальшого розвитку країни залишилися без уваги. 3 серпня дуже скромно повідомили: «В неділю, 2 серпня, нардеп від «Опозиційної платформи — За життя» Віктор Медведчук і його дружина Оксана Марченко автомобілем «мерседес» в’їхали в окупований Крим через контрольний пункт в’їзду/виїзду «Каланчак».
Громадськість України вже звикла до того, що кум Путіна поводиться, немов якийсь губернатор. Він безкарно знехтував забороною повітряного сполучення з країною-аґресором Російською Федерацією (РФ), безкарно їздив і їздить до Москви, коли тільки забажає, а зараз ще й «депутатську відпустку» вирішив провести в окупованому Криму.
Варто звернути увагу на те, що українська влада протестує, коли до Криму їдуть марґінальні депутати з Європейського Союзу та карають забороною відвідати Україну російських артистів і співаків, котрі не просять дозволу в України відвідати окупований півострів.
Пригадаймо, що Верховна Рада України ухвалила закон про те, що РФ — аґресор, який окупував і анексував український півострів і захопив східні райони Луганської та Донецької областей.
Коли гітлерівська Німеччина захопила й окупувала значну частину європейської частини СРСР, то ніхто навіть думати не наважився їхати до Німеччини, щоб «порадитися» з нацистським урядом, чи й самим Гітлером. Важко собі уявити, щоб хтось у Москві наважився поїхати на відпустку до Криму, коли той був окупований німцями, а кум «обтуленого» російського президента, поводиться, мов би з іншої планети. Зрештою, чи міг би хтось, хоч у думках, уявити собі, що фашистський аґресор під час Другої світової війни мав би німецький банк в СРСР? А російський аґресор в Україні має свій «Сбєрбанк», 50 % + 1 акція якого належать Центробанку РФ.
Хтось може сказати, але ж то була війна Німеччини проти СРСР! А сьомий рік російської окупаційної війни проти України хіба не війна? Саме про неї нагадують українцям московські окупанти щодня не тільки вже 29-ю «угодою» про перемир’я, якого ніколи не дотримувалися навіть одного дня, але й сотні підступно вбитих російськими снайперами українських захисників Батьківщини. Зрештою, Росія відкрила і «гібридний фронт» в Україні, використовуючи так звану п’яту колону, представником якої й є сумнозвісний олігарх Медведчук.
За роки війни російські бойовики спромоглися на воєнні злочини, якими «переплюнули» навіть нацистів, котрі не вбивали солдатів із піднятими руками, як це демонстрували російські «орли» в Дебальцевому. Можна згадати й убивство українського санітарного службовця, котрому окупанти обіцяли не стріляти. Найбільших «успіхів» російські збройні сили продемонстрували у підписаних «домовленостях», яких не дотримувалися, а їхню брутальність дуже переконливо обґрунтував Роман Зіненко, учасник тих подій, автор двотомника «Іловайський котел» у свої книзі «Війна, якої не було». Для необізнаних він пояснює, чому написав цю книгу: «Щоб знати і розуміти, хто наш ворог, наскільки він жорстокий, безжальний і підступний, бачити, як він поводився з нами, і давати відсіч».
Зрозуміло, що таких книжок Медведчук не читає, а його часті візити до Криму та Москви лише підтверджують, що й українські жертви його не цікавлять. Зрештою, на його ж каналі, за керівництва «журналіста» Піховшека, на запитання Яніни Соколової, Медведчук своєю відповіддю, довів, що він тримається тієї ж думки, що й його кум Путін, коли йдеться про виконання мінських угод і надавання російського громадянства.
Закон про аґресію РФ підтримали 280 депутатів — представників усіх фракцій українського парламенту, крім «Опозиційного блоку». В ньому чітко мовиться, що: «Російська Федерація чинить злочин аґресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території». Позаяк ідеться про професійного юриста Медведчука, то його нехтування законом має бути покаране. Бо ж закони України не ті, якими керувався Медведчук, коли брав участь у судилищі над Василем Стусом.
Інша звістка, дуже важлива для бідних українців, «долетіла» зі США: «Міністерство юстиції США порушило справу щодо українського олігарха Ігоря Коломойського та звинуватило його у відмиванні грошей «ПриватБанку» (ПБ). Ця новина мала б дуже зацікавити не тільки пересічного українця, але й відповідні інституції, які несуть відповідальність за те, щоб кримінальні вчинки, будь-кого, були відповідно перевірені. Поява розслідування про «найсправедливішого суддю» Вовка дає надії, що в Україні, нарешті, візьмуться за олігархів, які обмивали не тільки гроші українських вкладників і платників податків, але й бюджетні гроші, та за суддів, які за відповідну суму, готові оголосити «потрібне» судове рішення. Завдяки порядності судів у Великій Британії та США, українці можуть надіятися, що їхні банківські вклади, податки та бюджетні гроші з часом повернуться до України.
Високий суд Англії та Вельсу призначив на 1 березня 2022-го розгляд позову ПБ на 3 млрд USD проти колишніх акціонерів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Прес-служба «ПриватБанку»: «Всесвітній арешт активів п. Боголюбова та п. Коломойського залишається в силі і буде залишатися в силі до моменту винесення рішення після завершення розгляду справи».
Міністерство юстиції США планує конфіскувати активи українських олігархів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Ці активи, за версією слідства, щонайменше частково придбані за виведені з ПБ кошти. Можна було очікувати, що в Україні знайдуться люди у владі, які запропонують США підтримку при розслідуванні бізнесової діяльности, але, на жаль, влада мовчить. А тим часом вплив Коломойського та Боголюбова на процеси в Україні не тільки не зменшився, але й зріс, а їхня бізнес-група досі залишається однією з найвпливовіших, і не тільки в медійному розумінні. Реакція юстиції щодо Коломойського та Боголюбова у США і мовчання щодо цього питання української влади є вироком усій українській правоохоронній і судовій системам, парламенту, уряду та президенту Зеленському. Вони вдають, що мають вплив на процеси в країні, якою досі керують олігархи, а насправді це більше нагадує поведінку влади «бананової республіки».
А можна було діяти цілковито інакше. Закон про те, що підозрювані багатії мали довести, що їхнє багатство зароблене легально, був би добрим початком для того, щоб ніхто не міг би через офшорні фірми вивозити капітал, який належав вкладникам, платникам податків. Досі залишається загадкою, яку користь має держава від офшорних фірм на Кіпрі, Вірґінських островах, у Панамі, чи деінде? А на їхніх рахунках перебувають мільярди доларів, вивезених із України.
Країна, яка перебуває у стані війни з найбільшим своїм сусідом, давно мала заборонити проросійські партії та ЗМІ, заборонити російську Церкву на території України, адже московити забороняють українську Церкву в РФ і навіть на окупованій українській території. А як пояснити вільну діяльність російських оліґархів в Україні? Невже ж криваві російські рублі можуть зменшити страждання мільйонів українців у Криму та на Донбасі, чи розсіяних по всій країні вимушених переселенців?
Під час найдовшої війни в Європі (російсько-української), від початку минулого століття, в Україні ще не збагнули, що жодна країна ще ніколи не виграла війну, якщо в ній ворог мав би свої банки, своїх олігархів, свою Церкву, своїх вагомих політиків, свої ЗМІ, які докладали й докладають свої зусилля до того, щоб не допустити незалежний розвиток України. Тому необхідно починати з того, що потрібно звільнитися, насамперед, від ворогів, які тебе оточують, фактами маніпулюють, брехливу пропаґанду поширюють, а тоді і зовнішній аґресор стане слабшим.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online