Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Mar. 26, 2019

Як позбутися шантажу?

Автор:

|

Січень 09, 2019

|

Рубрика:

Як позбутися шантажу?

Патріарх Філарет

Мала участь Української православної церкви (УПЦ) Московського патріархату (МП) в об’єднавчому Соборі Православної церкви Україні (ПЦУ) та дуже повільний перехід парафій від цього патріархату до новоствореної Церкви свідчить про те, що багато-хто зі службовців МП в Україні бояться шантажу. А позбутися його можна буде лише тоді, коли визнати, що на твоєму життєвому шляху був час, коли тобі інакше не випадало, про що дуже відверто сказав патріарх Філарет в інтерв’ю на «Радіо Свобода».
Він визнав, що також був змушений співпрацювати з КДБ («Виймає пістолет і каже: ми можемо вас розстріляти»). Згідно зі словами владики, всі ієрархи у СРСР були змушені співпрацювати з КДБ, бо інакше не могли повноцінно виконувати свої обов’язки. «Не було жодного єпископа, котрий не мав би контактів із ними. Якщо не мав контактів, то не був єпископом. Тому, якщо хтось із архієреїв тих скаже, що не мав контактів (із КДБ. — Ред.), то це означає, що він каже неправду. Я це точно знаю», — сказав патріарх.
Мовби на підтвердження слів Філарета, «Радіо Свобода» оприлюднило матеріал та інтерв’ю журналістки М. Кугель із експертом Латвійського національного архіву Ґ. Зеленісом «Агенти в алфавітному порядку. Архіви латвійських чекістів». Поміщена до матеріалу світлина «картки аґента» КДБ на ім’я Олександра Івановича Кудряшова 1939 року народження. Дані, наявні в картці, цілком збігаються з біографічними даними митрополита Ризького і всієї Латвії Олександра, керівника Латвійської православної церкви у складі МП (в миру Кудряшова).
Отже, українські ієрархи МП нічим не «гірші» за латвійського побратима, різниця лише в тому, що їхні картки досі зберігають в російських архівах, щоб їх можна було використати, точніше шантажувати тих, хто хоче жити вільно і служити Церкві, а не імперії.
Дивує, що серед священнослужителів УПЦ МП досі є так мало людей, котрі забувають християнське вчення жити праведно, сповідувати слово Боже, бути готовим до терпінь за правду, спокутувати гріхи – навмисні та несвідомі, покаятися і служити правді Божій. Оті кілька днів до отримання томосу українські священнослужителі, котрі вільно і невільно порушували присягу служити тільки вірним, прославляючи Господа, мають знайти в собі силу духа і сказати: так, я ставлю на перше місце служіння Церкві, а не імперії, хочу виконувати свій обов’язок духовного наставника, котрий дбає про душі своїх вірних Господові, а не імперії зла!
Досі не було заяви МП співчуття до жертв імперської політики Кремля, оскільки Московська церква допомагала і благословила окупацію Криму, в якій кремлівський аґент Гіркін відіграв значну роль. Московський патріарх Кирило досі не засудив аґресію свого «стада» одновірців, котрі спричинилися до 11 тис. жертв «братовбивчої війни», яка є на совісті недоімперії Путіна. Томос для ПЦУ має стати надією і для тих українців, котрі ще досі належать до МП, аби ніколи більше в Україні жоден християнин не підіймав зброю проти іншого християнина.
Українська православна церква отримує нагоду не тільки стати рівною з іншими Церквами світу, але й вирішувати свої справи, а не чекати вказівок від аґентів чужої держави. Завдяки царям і ґенеральним секретарям комуністів, а потім кадебіським президентам, московська Церква, за вказівками Кремля, перетворювала священнослужителів на донощиків, вимагаючи від них навіть зради таємниці сповіді (підтверджено патріархом Філаретом). Томос надасть можливість Українській церкві реабілітувати тисячі українських священників, котрих комуністичний режим знищив фізично, а їхнє майно загарбав.
Тому важливо, щоб не такі зайди, як Новинський, вирішували, має бути українська Церква незалежною, чи далі залишатися під контролем колишніх і перелицьованих теперішніх кадебістів.
Увагу привертає те, що в Україні різні гілки влади чомусь дуже поблажливо ставляться до прихильників аґресора, чи пропаґандистів МП. Ще дуже свіжою є пам’ять. Діяльність оліґарха Новинського, спрямована проти незалежної ПЦУ та проти томосу, є, по своїй суті діяльністю проти Української держави. Дивує лише, ніхто досі не вимагав позбавити Новинського українського громадянства, яке він використовує проти незалежної української Церкви. Його вже давно позбавили депутатської «недоторканості», але чомусь прокуратура та суд дуже довго зволікають із процесом проти нього у справі побиття митрополита Олександра (Драбинка) ще 2016 року. Новинський своїми вчинками, заявами та діяльністю підбурює необізнаних людей до насильства, спричиняється до національної та релігійної ворожнечі, а це суперечить українській Конституції. Щодо позбавлення громадянства, то Президент не повинен керуватися тим, чи ти оліґарх, чи безгрішний волонтер, якщо зловживаєш наданим тобі громадянством і нема «сили» притягнути тебе до суду. Необхідно таку персону позбавити громадянства і депортувати за межі країни, так, як це було з «реформатором» Михеїлом Саакашвілі.
Доки в Україні будуть вільно поширювати ненависть до української незалежності, до автокефалії, доки проросійські медведчуки, шуфричі, бойки, новинські будуть безкарно займатися кремлівською пропаґандою, безкарно пропаґувати міжнаціональну та релігійну ворожнечу, доти перехід до незалежної української Церкви буде спорадичним. Бо ж якщо за напад Новинського на митрополита Олександра ще не судили, як мають інші церковні служителі зважитися на крок, за який бандити можуть загрожувати бійкою, чи шантажем? Бо ж не всі здатні повторити поведінку патріарха Філарета, котрий визнав, що мав справи з кадебівською системою СРСР і зараз уже ніхто не наважиться його шантажувати.
Приклад Філарета гідний для наслідування, бо він визнав те, про що всі знали, він терпів за вихід з-під влади Москви і залишиться символом борця за незалежну Українську православну церкву. Сподіваймося, що томос увіковічнить зусилля багатьох ґенерацій священнослужителів в Україні ПЦУ, і це має надихнути всіх православних в Україні до об’єднання, яке розпочалося 15 грудня 2018 року в історичному Софіївському соборі, в історичному Києві.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...