Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 19, 2018

Вже й китайці та японці здатні вивчити українську

Автор:

|

Березень 15, 2018

|

Рубрика:

Вже й китайці та японці здатні вивчити українську

Нещодавно канадська зима посприяла тому, що ми вирішили погрітися на одному з островів на Кубі. Ця країна вдячна Канаді за мільйони туристів, котрі не тільки гріються під кубинським сонцем, але роблять величезний внесок в економіку Куби. П’єр Трюдо, колишній прем’єр-міністр Канади, не погодився на блокаду та санкції Куби, які застосували США. Він був серед перших західних політиків, котрий 1976-го відвідав Кубу, де місцеві готелі на 40 % заповнює 1,3 млн канадців щороку — більше, ніж усі європейці разом узяті.
Зараз, звісно, там важко знайти готель, в якому не було б хоч кілька десятків канадців. З Європи тут насолоджуються кубинським сонцем німці, французи, голандці, британці та туристи з деяких східно-європейських країн. Ще 35 років тому Кубу відвідували переважно зі «соціалістичного табору», завдяки якому цей острів міг розбудовувати туристські комплекси.
Серед туристів, котрі тут гріються під кубинським сонцем, чи подорожують містами, переважає англійська та французька мови — завдяки туристам із Канади. Тут щодня сідають літаки з тисячами канадських відпочивальників. З усіх великих міст Канади впродовж зими стартують літаки з туристами.
Оскільки канадці часто їздять у відпустки організованими групами етнічних греків, португальців, італійців тощо, то на піщаних пляжах Куби чути й найрізноманітніші мови. Українську також, якщо натрапити на групи українців із Польщі, Сербії, чи старої української еміґрації. Новіша українська еміґрація часто віддає перевагу російській, незважаючи на те, що окупація частини України Путіним була мотивована «допомогою російськомовним співвітчизникам».
Гадаю, що старша українська діаспора ніколи не зрозуміє, чому нова українська еміґрація надає перевагу російській? Чому люди втікають із України від російської аґресії на Захід, а не до тих, хто їх «хоче ощасливити» російською мовою? І саме ця мова спричинилася до анексії українського Криму й окупації частини Донбасу.
Етнічних українців різних країн відрізняє від етнічних українців Росії й України те, що вони здатні розмовляти кількома мова, але в українському оточенні використовують українську. Це не лише знання мови, але й повага до мови предків, адже в Україні століттями адміністративними й примусовими зусиллями імперського царського, а потім комуністичного режиму заперечували право не тільки на рідну мову, але й її існування. Тому й не дивно, що існували різні царські циркуляри, укази та комуністичні постанови, якими змушували всіх розмовляти лише російською.
Наслідки насильства над українським словом досі даються взнаки, коли вже й Верховна Рада України перейшла на державну мову, але більшість засобів масової інформації (ЗМІ) в Україні подається громадськості російською. Ще гірша справа з друкованим словом, бо вже й українська діаспора видає більше україномовних газет і журналів, ніж їх знайдете в кіосках України. На жаль, навіть наприкінці третього десятка Незалежності можемо зі сумом ствердити, що назва УРСР змінилася, але менталітет меншовартості, притуплення національного почуття, ставлення до державної української залишається на рівні кінцевого періоду СРСР. Мене ще в 1960-х рр. дивувало, коли я заносив матеріал до редакції «Вечірнього Києва», а працівники редакції між собою розмовляли російською. Я як етнічний українець Словаччини, цього ніяк не міг второпати. Мені тоді казали, що російська є мовою міжетнічного спілкування. Я тоді не розумів, що це має з мовою спілкування в українській редакції української газети. І тепер не можу збагнути, чому в незалежній державі, в якій українська визнана державною, люди, котрі чудово володіють українською, використовують російську. Гадаю, що це образа російськомовних, котрих вважають такими, хто нездатні розуміти мови своїх співвітчизників, хоч і живуть поряд із ними десятиліттями.
Була надія, що Майдани започаткують новий етап в розвитку українського суспільства, яке буде орієнтуватися на цивілізаційний досвід європейських країн, які також мали проблеми з утвердженням національних мов. Так, чеську колись могла замінити німецька, а словацьку — мадярська, проблеми зі збереженням національних мов мали хорвати, словенці, каталонці, шотландці й інші, хто зараз має свою державну.
Російська імперія будувалася лише за рахунок експансії, поглинання чужих територій і ліквідацією мов поневолених народів. Живим і найсучаснішим прикладом жертви аґресії російської імперії є сучасна Білорусь, яку, мов найлютіша хвороба раку, охопив «руський мір», який не дає дихати «братній» білоруській мові. І саме ця імперська політика гальмує розвиток українського постмайданного періоду.
Українські Майдани скидали одних оліґархів, а їхнє місце дозволили зайняти іншим, а ті довели правдивість народної мудрості: ворон ворону ока не видзьобає! Таким чином одні олігархи дозволили безкарно вивести мільярди доларів за кордон, а інші дозволили своєю бездіяльністю Росії окупувати Крим та частину Донбасу.
Нова влада та нові олігархи за весь свій період правління ніколи не порушили головний аргумент Путіна, яким він виправдовував аґресію й окупацію — допомогу російськомовним. Що ця «допомога» на сьогоднішній день обійшлася українцям у понад 10 тис. вбитих, десятками тисяч покалічених, сиріт, удів і вигнаних із рідних домівок, котрі поневіряються по світу. А ще хтось каже, що мова невинна! Українська мова перешкоджала комуністам і у 1930-х рр., коли голодом замордували близько 10 млн українців. Майже всю інтелігенцію, священиків Української автокефальної церкви розстріляли, або замучили в лісах і штольнях комуністичної імперії.
Джеймс Мейс (1952-2004), американець із індіанським корінням і один із перших дослідників Голодомору, після проголошення Незалежності переїхав на постійно жити в Україну і вивчив мову тих, хто стали жертвою найбрутальнішого Голодомору. Лицемірство ж комуністичного режиму полягало в тому, що від українців імперіалісти забирали харчі та продавали їх на Захід. Жодна інша велика нація навіть близько не пережила такої страшної трагедії.
Московські окупанти досі заперечують факт Голодомору, бо вони свідомі того, що йшлося не про ліквідацію «куркулів» і «ворогів совєтської влади», а про ґеноцид українців. Терор 1937-1938 рр. був лише «зачисткою» рештків української інтелігенції, яка дивом пережила Голодомор. Євромайдан довів, що українська ідея дужча за страх, сильніша за смерть. «Небесна сотня» лише підтвердила традиції козаків та УПА — боротися за свою свободу, жертвуючи навіть власним життям.
Участь у захисті Батьківщини від російського окупанта російськомовних українців лише підтверджує толерантність і свободолюбство українців. Ніхто з українських патріотів не забороняє жодним етнічним групам розмовляти рідною мовою, але українське суспільство загалом зрозуміло, що в державі має бути одна державна мова, щоб не повторилася історія Австрії, Чехії та Донбасу, коли мова стає причиною анексії та руйнації держави.
На окупованій території Криму та Донбасу бракує не лише свободи, а й толерантності. Тут керуються лише одним правилом: якщо розмовляєш не російською — ти ворог. Навіть Російська православна церква в Україні вважає українську «Богу нєугодним язиком». На фоні реальності в окупованій частині України дивно чути ідеї, коли інтелігентні люди пропонують оголосити російську мову надбанням українського народу. Це нагадує прислів’я: Чим би дитя не тішилося, лише б не плакало!
Звісно, для імперського вихованця це типове, бо ж імперія привласнила собі українську історію, а мову для імперії творили також переважно українці, бо ж вони і християнство поширили у Московському князівстві, а потім і в цілій імперії. Гібридна війна — одна з найпідступніших, бо вона проводиться дуже «невинно» — зелені чоловічки, невдоволені громадяни, «референдуми», «прохання» до Путіна прийняти у свої обійми.
Тим часом сотні не лише російськомовних ЗМІ в Україні, але й справжньої російської пропагандистської преси та різноманітної літератури, телебачення та радіо у кілька разів перевищують україномовні ЗМІ. Тому й не дивно, що досі не знайшлося в Україні російськомовного патріота України, котрий би сміливо проголосив, що на протест проти «помощі соотечественнікам», відмовляється від вживання цієї мови, бо Путін проголосив її причиною кривавої аґресії, і тому він переходить на державну українську. Оце була б гідна відповідь володарю Кремля. Саме так зробили російські аристократи після захоплення Москви військом Наполеона 1812-го, котрі до цього розмовляли лише «вищою» французькою мовою.
Щоправда, для франкомовних росіян російська була значно віддаленіша, ніж для російськомовних українська. А на доказ того, що українську може вивчити будь-хто, «Радіо Свобода» нещодавно провело інтерв’ю з японським юнаком, котрий самотужки вивчив українську, а китаєць із Тайваню Чак Чуан і британець Айзек у Львові вдосконалюють знання нашої мови. Якщо звернути увагу на американця Мейса та десятки інших чужинців, котрі лише з любові до української вивчили її, то напрошується запитання: що є причиною того, що російськомовні в Україні вигадують всілякі причини, щоб не вчити мову своїх предків? Факт, що деякі державні службовці, продавці в крамницях і діячі політичних і культурних інституцій навіть за 27 років не спромоглися вивчити державну мову, викликає підозру, що російська притуплює інтелект таких українських громадян. Іншого пояснення годі й шукати.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...