Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 2, 2020

Важливий фарс

Автор:

|

Жовтень 29, 2015

|

Рубрика:

Важливий фарс
Постійний представник України в ООН Юрій Сергєєв, як завжди, на передньому краї. Дебати із представником РФ

Постійний представник України в ООН Юрій Сергєєв, як завжди, на передньому краї. Дебати із представником РФ

Відомий італійський режисер Федеріко Фелліні ставив свої кінострічки у формі фарсу. Це він робив або тому, що вважав, що життя — це фарс, або просто для ефекту. Перебуваючи кілька днів тому у приміщенні Організації Об’єднаних Націй (ООН) у Нью-Йорку, маючи пресову акредитацію, я вирішив уступити до прес-бюро ООН. Двічі пройшовши контроль безпеки, піднявся на другий поверх коридором до зали засідань Ради безпеки (РБ), Економічної та соціальної ради (ЕКОСОК). Позаяк прес-бюро міститься по інший бік контролю на другому поверсі, я вийшов звідти під наглядом персоналу служби безпеки. Залагодивши свої справи, я повернувся у бік коридору до зали РБ і ЕКОСОК, але мене зупинив той самий представник служби безпеки, котрий вказав, що з пресовою акредитацією не може мене пропустити. Я вказав йому, що щойно звідти прийшов. Він порадив мені піднятися ескалатором на третій поверх, перейти двері до коридору поверхом вище РБ і спуститися вниз, що я і зробив. Опинившись знову на другому поверсі я привітав того ж речника безпеки: «Я знову тут». Він відповів: «Я знаю. Це ж — ООН». Я пішов слухати дебати в РБ стосовно ізраїльсько-палестинського конфлікту.

Три головних теми, які турбують українців сьогодні, — це корумпованість, до якої, імовірно, причетний сам Президент України, брак серйозної українізації та російська аґресія. Я б хотів зосередитися на останній темі, її дипломатичному боці.
Для України дипломатична місія може мати двох головних виконавців. Це (не за порядком важливості) — українська діаспора, яка має вплив на свій уряд, або ні, і речники влади України, котрі діють у площині двосторонніх і набагато складніших — багатосторонніх відносин. Мабуть, що в останньому випадку найважливішим є ООН.
Питання безпеки в ООН — це прерогатива РБ. Там, правда, членами є 15 держав, десять із яких обираються по відносно ротаційній системі та п’ять постійних членів із правом вето: Російська Федерація (РФ), США, Велика Британія, Франція та Китай. Правда, вето може подолати Генеральна асамблея (ГА), але для цього потрібно дві третини голосів із 193 держав, — 129. Між п’ятьма державами з правом вето РФ присутня як спадкоємець СРСР. Правда, тут можна запитати, за яким документом ООН Росія успадкувала привілеї СРСР. Цього питання, на жаль, Україна ніколи не ставила, тому й залишився статус-кво. Щодо подолання вето РФ, то спроби зробити це з боку України були, однак вони зібрали замало голосів у ГА, хоча сто країн таки підтримало Україну, а тільки 11 підтримали РФ. Але 129 голосів не було.
Тиждень тому ГА обрала новий склад п’яти непостійних членів РБ. Місце знайшлось і для України, її ГА підтримала 177 голосами. Можна подумати, що кількість приятелів України значно збільшилася.
Мабуть, треба вказати, що є корисним те, що Україна зайняла місце в РБ. Це надасть їй більше можливостей підіймати питання, що стосуються російської аґресії, а також озвучувати або підтримувати справи інших держав, що скріпить дружбу України з ними. На жаль, у політиці, а тим більше у міжнародній, кон’юнктура та власні інтереси переважають над принциповими чи моральними питаннями.
Однак при цьому треба розуміти, що підтримка кандидатури України 177-ма країнами в ГА — це ілюзія. При таких голосуваннях присутні члени підтримують лише те, що ухвалили реґіональні комісії. Це також не є визнанням важливості українських справ, бо, наприклад, інші держави, які були обрані на цей дворічний термін разом із Україною, це — Єгипет, Японія, Сенегал та Уругвай. Вони обрані замість Чаду, Чилі, Йорданії, Литви та Ніґерії. Шкода, що в РБ вже не буде Литви, бо саме ця держава, очолюючи РБ 2014-го, поставила питання про аґресію РФ в Україні на порядок денний. Інші непостійні члени РБ, термін яких ще не закінчився і тому вони залишаються ще на один рік — Ангола, Малайзія, Нова Зеландія, Іспанія та Венесуела.
То чому ж тільки 100 держав підтримало Україну торік у подоланні вето РФ, а при прийнятті її до РБ було аж 177? Бо останнє голосування не було для Росії важливим. Держави, які голосували за Україну, не вважали, що вони виступають проти РФ. А чому держави не голосують проти Росії? Не з любові до неї, а зі страху. Чому Ізраїль не голосує проти РФ, чи чому Ізраїль не продає зброю, Україні хоча має її в надлишку? Бо Ізраїль боїться Росії й її дій на Близькому Сході. Ізраїль, як і всі інші, голосує, виходячи зі своїх власних інтересів.
Отже, висновок такий: аби виграти дипломатичну війну з РФ, треба переконати світ, що однією з найбільших загроз у світі зараз є Росія. Це — нелегка місія. Але Путін дає зараз підстави так вважати, хоча би й своїми діями у Сирії. ООН — це фарс, але ООН залишається дуже важливим майданчиком боротьби проти аґресії РФ.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply