Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 28, 2020

Таке не вигадаєш

Автор:

|

Грудень 11, 2013

|

Рубрика:

Таке не вигадаєш

Україна напередодні проведення повторних виборів. Ні, Янукович не подав у відставку й не призначив дочасних президентських виборів. Наступної неділі для захоплення є п’ять місць у парламенті в тих п’яти округах, де в жовтні 2012 року результати парламентських виборів були оголошені з незначним відривом або занадто заплутані, щоби визнати переможця.

Аби заплутати справу ще далі, є 151 кандидат на цих п’ять місць, у середньому близько 30 – на кожне місце. Виборча дільниця № 94, яка включає центр Обухів у Київській області, має аж 38 кандидатів. Можливо, це резонно, з урахуванням обставин. Однак на межі смішного є те, що троє із цих кандидатів називаються Вікторами Миколайовичами Романюками. Що робить ім’я «Віктор Mиколайович Романюк» спеціальною назвою, то це те, що воно належить опозиційному (партія «Батьківщина») кандидату, котрий пройшов другим із дуже малим розривом на минулорічних підозрілих виборах. Інші два кандидати з точно таким же ім’ям (який збіг) не були висунуті жодною політичною партією. Ці кандидати зареєстровані як незалежні, якщо хтось іще може в це повірити. Два нових Віктори Mиколайовичі Романюки не брали участі в парламентських виборах у жовтні 2012-го.
223-й округ Шевченківського району в місті Києві — теж дуже особливий. Є 70 кандидатів, що повинно заплутати процес сам по собі. Торік кандидат від партії «Свобода» пройшов другим із дуже незначним відривом. Його звати Юрієм Володимировичем Левченком. Цього разу балотується аж троє Левченків, хоча з різними іменами та по батькові. Двох нових Левченків зареєстровано як незалежних кандидатів, якщо хтось усе ще може в це повірити. Жоден із двох нових Левченків не балотувався на виборах у жовтні 2012 року. Один із них навіть не проживає в м. Києві, не кажучи вже про Шевченківський район міста Києва, хоча це й не є обов’язковою вимогою.
У не дуже демократичних країнах вибори є здебільшого як несправедливими, так і шахрайськими. Це пов’язано переважно з нерівністю доступу кандидатів до виборців через медійні канали, нерівним використанням ресурсів, у т. ч. зловживанням адміністративними ресурсами. Це — несправедлива частина. Шахрайство приходить до скриньок для голосування через такі кричущі випадки, як укидання бюлетенів і порушення підбиття підсумків.
Україна є трохи вищою за це й підтримує, принаймні заради зовнішньої пристойності, їх регулярність і прозорість. Найчастіше використовують законні маніпуляції, і хоч ці маніпуляції часто є примітивні, але не суперечать закону. Чи є намір обдурити? Звісно!
Конституція України досить конкретно передбачає, що народним депутатом у парламенті України може бути будь-яка фізична особа, котра є громадянином України, досягла віку 21 рік на день виборів, має право голосу та проживає в Україні протягом п’яти років. Конституція обмежує цей широкий спектр можливостей тим, що не може балотуватися людина, котра була засуджена за умисний злочин і її судимість не знята.
Виборчі закони та нормативні акти Центральної виборчої комісії не обмежують цього дуже широкого спектру можливостей. Вони просто вимагають, щоби кожен кандидат вніс заставу розміром 13 764 грн (приблизно $1 500) і представив заяву, що дозволяє публікацію його біографії та підтверджує припинення будь-яких майбутніх зв’язків або діяльність, які суперечать інтересам народного депутата. Там немає положення щодо перевірки походження зазначених вище грошей або вимог стосовно певної кількості підписів виборців, котрі проявляють електоральну підтримку, чи місця проживання у виборчому окрузі.
Очевидно, деякі частини Конституції, різні закони та нормативні акти потребують реформування в довготривалій перспективі. Зараз є відчутна необхідність у інформуванні електорату всіма можливими способами про неминучі шахрайства.
Це – обов’язок уряду, громадських організацій і кандидатів, котрі мають надію перемогти, сподіваються отримати переважаючу силу. У випадку з Україною урядовці – занадто корумповані, і самі вони є частиною проблеми. Таким чином, тягар лягає на не зовсім адекватне (нерозвинене) громадянське суспільство та самих кандидатів. Електорат повинен бути поінформований, що це є грубим, хоча квазіправовим, способом обдурити. Визнання того, що це і є «методи роботи» поточного наміру правлячого режиму для самоувічнення, принаймні, – це крок у правильному напрямку. Це може не тільки подолати наслідки передбачуваного шахрайства, а й показати цей режим таким, яким він насправді є.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply