Новини для українців всього свту

Tuesday, Jan. 26, 2021

«Споконвіку було Слово»

Автор:

|

Січень 30, 2014

|

Рубрика:

«Споконвіку було Слово»

Тим, хто знайомий із Біблією, відомий початок Євангелія від Івана: «Споконвіку було Слово і з Богом було Слово, і Слово було — Бог!» Саме це пригадується, коли спостерігаєш події, що охоплюють усю Україну. Спершу був розпад «імперії зла», і все було би гаразд, коли б у Кремлі не засів досвідчений агент, абсольвент школи КГБ. І саме із цим кагебістом пов’язаний сценарій подій, які відбуваються зараз в Україні.

Спочатку стало відомим «судження» Путіна, що розпад імперії СРСР був найбільшою катастрофою ХХ ст., а потім він доповнив його ще й тим, що розпад імперії був найбільшою трагедією російського народу. Отаким було слово вождя Кремля, за яким послідували дії кремлівських карликів починаючи з хизування перед українським президентом Ющенком, заперечення Голодомору, зрештою, заперечення рішучої участі українців у Другій світовій війні. Вислів Путіна, що мовляв, СРСР міг виграти війну без України, став свідченням того, що історії українців він не знає. Зрештою, його пізніші твердження про спільну історію, про одну релігію, про одну мову, про один народ, про одну державу були лише підтвердженням його неуцтва щодо історії не тільки України, а й Росії та її імперії.
«Уболівання» Путіна за долю імперії не закінчилися лише його «плачем». Він вирішив відновити хоча би частину цієї імперії й на це спрямував усі свої сили. Результат його активності на цьому ґрунті не забарився. 2 березня 2010 року Є. Федоров посилає лист-проект депутатові Верховної Ради України (ВРУ): «Украина-Белоруссия-Россия: от единства народа — к единому государству. Принципы работы по воссозданию на пространствах Украины, Белоруссии и России единого государства в 2010-2020 гг.». Оскільки на документі є печатка Державної думи — федеральних зборів Російської Федерації, то це — офіційний документ, який і є свідченням політики Кремля стосовно України.
Якщо придивитися до програми цього російського плану, то стає зрозумілим, чому для Путіна 15 млрд USD кредиту не було забагато: щоби не випустити Україну зі загарбницьких пазурів імперських мрійників! Московські мрійники «єдіной недєлімой» усе запланували, вони ніколи не рахувалися з іншими думками. Імперія втратила балтійські країни, азійські республіки, то, може, хоч «братні» народи вдасться зберегти під московським впливом, а тоді вже — «єдина країна з єдиною мовою та єдиним народом»!
Майдан є доказом цілковито іншої картини в Україні, ніж її собі уявляють резиденти Кремля та деякі їхні агенти у ВРУ й на території України загалом. Майдан є доказом того, що навіть російськомовні українці є патріотами своєї країни й вони її бачать серед рівних у Європі, а не в єдиній нації московської Азії.
Південна та Центральна Америки, які звільнилися від іспанської окупації та вийшли на власний шлях, є прикладом того, як колишні окупанти стали визволителями окупованих. Саме таким був відомий визволитель Венесуели, Колумбії, Перу, Болівії й Еквадору Сімон Болівар (1783-1830), за походженням – іспанець. Росія такими сміливцями похвалитися не може, оскільки в її «арсеналі» завжди перебували корупція, перекупництво супротивників імперії, що не змінилося навіть після розпаду СРСР. «Окупанта» Болівара ніяк не порівняєш із окупантами – російськими царями, Ульяновим-Леніном, Джуґашвілі-Сталіним, котрі в Україні запровадили кріпацтво, ліквідували Запорізьку Січ, організували Голодомор, забороняли рідну мову й досі забороняють через Московський патріархат молитися українською.
Саме завдяки перекупництву депутатів Янукович завдячує змінам у Конституції та більшості у ВРУ. «Інвестицію» на суму 15 млрд USD кремлівський ватажок бачив так, як і гроші, за які був куплений патріархат для Російської православної церкви. На жаль, в Україні вже вкотре знайшлися люди, які задля власної наживи готові продати й рідну матір. Історія не навчила ні запроданців, ні імперських мрійників, що з брехнею можна світ обійти, але назад – не повернути.
Тому бачимо й зараз продажних «тітушок», які готові за кілька сотень гривень бити людей, а «беркутівці» за високу місячну платню геть забувають, що вони – люди, і перетворюються на моторошних істот, котрі, мов скажені, б’ють лежачих! Отож, якщо вихідці з Іспанії інтеґрувалися в колишніх колоніях, то Кремль не тільки від вихідців із Росії, а й від тих, у кого забрали рідну мову та замінили її на російську, вимагає вірності «співвітчизників», що ними вони не є.
Якщо зараз з’являються твердження про присутність російських ескадронів смерті в лавах «Беркута» та російських снайперів, агентів – в установах СБУ, у владних структурах, то це не дивує. Річ у тому, що саме інфільтрацією «своїх людей» в Україні головний кагебіст Росії хоче забезпечити собі дешевий «товар» — Україну, яку він готовий «із любові» задушити в обіймах.
Боротьба українців за свою свободу є й боротьбою проти залишків імперії, діячі якої ніяк не збагнуть, що Україна — не Росія. Може, незабаром і Татарстан та інші «республіки» заявлять, що вони — не Росія, що могло би допомогти імперським мрійникам зрозуміти, чому українці хочуть бути господарями у власній хаті.
Шовіністичні плани Кремля щодо «єдиної держави» готові навіть її столицю перенести з Москви в Київ, аби таким чином пересунути московсько-азійський кордон аж на Закарпаття, тобто поширити азійщину до Ужгорода.
Аби краще зрозуміти маячню російських імперських шовіністів і їхнє безпідставне твердження про єдиний народ і віру, корисно прочитати статті російсько-французького богослова Антуана Аржаковського. Відомий історик і політолог О. Гарань на сторінках «Української правди» (27.01.2014) у своєму блозі звернувся «До реґіоналів — мирян УПЦ Московського патріархату» з пропозицією почитати статті Аржаковського б «Я не могу молчать» і «Патриарх, независимость Украины и чечевичная похлёбка».
Статті вченого й визнаного у світі богослова є доводом того, що й серед росіян є світлі голови, котрих не заплямовує імперська маячня Кремля. Треба сподіватися, що правда про історію народів Російської імперії переможе брехню, яка тримається не на фактах, а на бажанні відновлення могутності, якої в імперії насправді ніколи не було.
Майдан не тільки позбавив українців страху, а й став поштовхом до змін, які конче потрібні в Україні. Якщо ж депутати ВРУ скасували закони, нещодавно ухвалені незаконно, то не можна покладатися на них, бо ж отой виродок Колєсніченко відразу зареєстрував у ВРУ новий реакційний закон. Саме це є свідченням того, що на депутатів нинішнього скликання парламенту не можна покладатися — їх потрібно викинути зі списків (замінити на інших) і провести нові вибори до ВРУ, яка сама себе дискредитувала теперішніми методами ухвалення «диктаторських законів». Прикладами цього є Колєсніченко, Олійник чи той-таки Рибак, котрий знехтував реґламентом ВРУ.
Зрештою, щоби гідно вшанувати пам’ять полеглих на Майдані за кращу долю України, слід жорстоко покарати винних у побитті та смерті невинних громадян і ліквідувати зграю людиноподібних створінь антиконституційного угруповання «Беркут». Слід вимагати заміни не людей, а системи, яка б охороняла народ, а не бандитів із повними гаманцями!
Майдан 2013-2014 рр. є немовби відгуком на слова Тараса Шевченка: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте!», і свідченням того, що народ України до 200-річчя з дня народження українського генія почув і виконує його «Заповіт».
А те, чи «вражою кров’ю волю» окроплять, залежить від ворогів народу, від того, чи вони зрозуміли, що сила народу — не в кулях, не в російських димових ґранатах і снайперських кулях, ескадронах смерті та кровожерних «беркутівських» бойовиках, а у вільному дусі!

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply