Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Смерть замість Воскресіння

Автор:

|

Квітень 09, 2015

|

Рубрика:

Смерть замість Воскресіння
Російський найманець на Донбасі

Російський найманець на Донбасі

Латинський Великдень завдяки терористичним російським і проросійським бандам, приніс українським солдатам на сході України смерть. Коли люди у цивілізованому світі відзначали у церквах Воскресіння Христове, в Україні терористи не припиняли стрільби по «братах у вірі», продовжували підступно підставляти міни, якими всіяні українські поля та дороги.

За методами і способом провадження війни російських і проросійських бойовиків можна прирівняти тільки до терористів з «Ісламської республіки Іраку та Леванту»,що перевершують у жорстокості навіть часи Середньовіччя. Бандити ісламістів, ідучи проти вчення ісламу, обезголовлюють полонених, нищать історичні пам’ятки, культурні надбання тисячолітньої давнини.
Російські окупанти, православні «руского міра» в Україні пішли ще далі за ісламських терористів. Вони вивозять устаткування з фабрик і заводів, а решту інфраструктури знищують, що є свідченням того, що вони не планують тут господарювати. Саме це нагадує кінець Другої світової війни, коли совєтська армія вивозила з Німеччини та Чехо-Словаччини вціліле індустрійне обладнання.
Залишають же по собі російські бандити міни, на які натрапляють не тільки українські солдати, а й цивільне населення, зокрема діти.
Згідно з домовленостями, досягнутими у лютому ц. р. в Мінську, сторони мають дотримуватися режиму повного припинення вогню. На жаль, досі не було жодного дня, який би засвідчив дотримання «режиму тиші». Президент України досі твердить про припинення вогню, хоч за час «перемир’я» на кожен день припадає один або й більше вбитих. До сумнівних належить і твердження про «непереможність» Росії, що є лише обманом, який має виправдати безхребетність деяких політиків чи «диванних» генералів.
Фінляндія ще у війні проти СРСР у 1939-1940 рр. довела, що, виступивши «карликом» проти «велетня», не тільки не дала себе перемогти, але й змусила ворога відступити. Тоді СРСР мав майже стільки солдатів, як Фінляндія — усього населення. В історії знайдеться чимало прикладів — починаючи від біблійного царя Давида (1000-960 р. до н. е.), котрий переміг Ґоліафа, велета-силача з племені філістимлян. Найновішими приклади непереможності духу малих народів є Чечня та Грузія.
Безперешкодна окупація Криму продемонструвала не непереможність Російської Федерації (РФ), а її підступність, бо ворог використав момент певного безвладдя, анархії в Україні, у якій за режиму Януковича армія, міліція та спецслужби фактично були в російських руках. Блискавичний референдум на Кримському півострові був лише окозамилюванням, аби виправдати перед світом аґресію, яку Путін і сам через рік визнав публічно.
Євромайдан пробудив в людях почуття самоповаги, повернув більшості українців гідність, яка, здавалося, вже зникла. Добровольчі загони, всенародна підтримка Збройних сил України довели високу моральність українців, які не тільки готові захищати Батьківщину, але вже пожертвували тисячі своїх життів за те, щоби більше не бути рабами, щоби ввійти у європейську цивілізовану співдружність народів.
Українці мають безліч матеріалів про російську аґресію в їхню державу, але ці документи неналежним чином використовуються у міжнародному суді чи в інших міжнародних організаціях. Та й дипломати не дуже активно інформують країни свого перебування про злочини РФ щодо України, які не обмежуються окупацією Криму та частини сходу країни. Щоденне постачання на війну зброї, бойовиків і реґулярних російських військ є й залишається невикористаним арґументом про порушення РФ усіх міжнародних норм.
Заперечення Росією своєї участі у неоголошеній нею війні проти України повинно у відповідь отримати щоденні контрарґументи у засобах масової інформації не тільки в українській, але й у всіх інших державах.
Людство вже знає про московську тактику заперечення та невизнання загальновідомих фактів, зокрема Голодомору 1932-1933 рр. Поінформований світ і про злочин у Катині 1940-го, коли совєтські війська розстріляли 21 тис. польських полонених. Справа про Катинський злочин дуже нагадує російські злодіяння на сході України.
Британці тримали документи про Катинь у таємниці, не повідомляли про них навіть США, бо «не хотіли псувати собі відносини з СРСР». Навіть такий відомий британський політик, як Вінстон Черчілль, і його послідовники намагалися уникнути цього. Щойно як прийшла до влади «залізна леді» Маргарет Тетчер, були розсекречені матеріали про Катинь. Після цього було оприлюднено й у Польщі 62 британських документи, що стосуються Катині.
Поведінка всього Заходу й США зокрема зараз нагадує дії колишніх британських політиків, котрі «заплющували очі» на злочини комуністичного московського режиму. Наприклад, Америка та НАТО мають безліч доказів про російську аґресію в Україні (що Путін підтвердив на камеру у пропагандистському документальному фільмі «Крим. Повернення додому»). В Нідерландах зібрано незаперечні докази щодо збиття цивільного малайзійського літака російською ракетною установкою «Бук». А ще є полонені російські солдати й офіцери, сотні російських танків і важкого військового озброєння, протиповітряних ракет, модерна російська зброя, яка є тільки на озброєні в армії РФ і багато інших доказів російського злочину в Україні. Росія все заперечує, а Захід «не хоче псувати взаємин», які й так зіпсуті.
Робити вигляд, що цього ніхто не бачить, є рівноцінним до злочину, бо замовчування також є злочином, а політична лінія, спрямована на те, щоби лишень хтось «зберіг обличчя», є нічим іншим, як замовчуванням злочину.
Британським політикам не вдалося приховати Катинську трагедію, ніхто не приховає й правди про злочини на Донбасі та в Луганську. Російські медіа через дезінформацію намагаються ввести світ в оману щодо подій на Донбасі та Луганщині, а українцям залишається повторювати правду, щоби вона викрила брехню. Злочини проти людяности не мають терміну давності, до них належить і пропагандистська брехня, яку поширюють деякі російські медіа.
Свято Воскресіння Христового засвідчує нам те, що Той, Котрого розіп’яли на хресті, Воскрес. Саме це нагадує нам про долю України, яку розпинали понад 350 років, але вона воскресла. І немає жодної чорної сили православних чи ісламських терористів, котрі би могли зупинити це Воскресіння українців. А це слід усвідомити і державним мужам, що повинні керуватися переконанням римських консулів, котрі закінчували свої звітні промови, передаючи повноваження своїм наступникам, словами: «Я зробив усе, що міг, хто може, нехай зробить краще!»
Незамінних ідолів українці вже мають досить, і частина з них досі бовваніє пам’ятниками в українських містах і селах, їхні імена ще звучать у назвах населених пунктів, заводів, вулиць, й очищення від них буде історичною справедливістю, бо тільки раби славлять своїх гнобителів.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply