Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 4, 2020

Шило з мішка таки вийшло!

Автор:

|

Серпень 06, 2015

|

Рубрика:

Шило з мішка таки вийшло!
Віталій Чуркін розлютив Саманту Павелл

Віталій Чуркін розлютив Саманту Павелл

Саме так можна оцінити вето Чуркіна 29 листопала ц. р. на засідання Ради безпеки (РБ) Організації Об’єднаних Націй (ООН), яким він заблокував резолюцію цієї міжнародної організації. Справа в тому, що своїм «нєт» російський дипломат визнав вину Російської Федерації (РФ) за збиття малайзійського літка Boeing 777 із 298 невинними людськими жертвами. Щоправда, звинуватив у збитті літака Чуркін Україну, але незалежного трибуналу чомусь не хоче. «Вину» загиблих дипломат побачив у тому, що вони летіли територією, яка була під контролем російських і проросійських озброєних банд. Чуркін навіть привселюдно і нахабно перед цілим світом запитав: «А чому вони летіли?».
Саме так реаґував у перехопленій телефонній розмові російський генерал із одним із ватажків бандитів: «А чего летают, если там война?». Сам же російський дипломат спаскудився ще й своїм невимушеним зізнанням. У своєму в’їдливому виступі проти України та її міністра закордонних справ Климкіна, він обмовився: «Надіюся, що винуваті кататрофи літака не понесуть жодного покарання». Нехотячи Чуркін висловив бажане за дійсне!
11 голосів — за створення міжнародного трибуналу, троє утрималися і тільки РФ була проти. Яскравий доказ того, що страх перед справедлистю таки охопив російське керівництво. Гадаю, що навіть найбільші прихильники російського президента не можуть зрозуміти, чому Росія не хоче, щоб світова громадськість дізналася правду про збитий літак?
Саманта Павер, представник США в РБ ООН висловила обурення та розчарування російським голосуванням проти створення міжнародного трибуналу. Вона зазначила, що «заветувавши цю резолюцію, РФ спробувала відмовити у правосудді 298 загиблим людям, котрі були у тому літаку, і відмовити їхнім сім’ям у можливості притягти винних до відповідальності». У своєму виступі американський дипломат зазначила: «Трагічно, що Росія використала свій привілей, наданий їй для захисту міжнародного миру та безпеки, щоб самій порушити міжнародний мир і безпеку».
Трагедій із порушенням міжнародного права та безпеки не було б, коли б і Захід (в т. ч. і США) послідовніше дотримувалися не тільки міжнародних норм, але й своїх зобоя’язань. Хіба б дійшло до траґедії малайзійського літака, коли б ґаранти української територіальної цілісності вчасно поставили на місце злодія та порушника наданого перед світом слова, аґресора, який окупував Крим і порушив усякі норми світового співтовариства — Хартії ООН? Хижакові ніхто не дав «по руках» і він поліз на схід України, куди з метою організувати сепаратистські «республіки» вислав своїх «міністрів», «прем’єрів» і військових експертів, котрих потім замінили місцеві маріонетки. Зараз Кремль вимагає «прямих перемовин» із його маріонетками.
Українці кажуть: забула корова, коли телям була! Саме такі слова відносяться до «вимог» росіян, котрі зі «своїми» терористами не хотіли навіть розмовляти, і водночас знищили десятки тисяч чеченців і росіян, зруйнували цілі села та міста. Кремлівські злочинці не мають жодного права вимагати від української влади, українського народу вести перемовини з терористами. Терористів ніхто не обирав, вони повелися на кремлівську вудку «сепаратизму» і до українського суспільства можуть звертатися хіба з проханням провести над ними справедливий суд за вчинені злочини проти народу та держави. Українська влада вустами її прем’єр-міністра Яценюка відразу ж оголосила про «план Б» стосовно міжнародного трибуналу за збитий малайзійський лайнер.
Не завадило б українській владі реалізувати і «план Б» стосовно окупованої території України. Саме такого плану бракує не тільки в політичному, але й у військовому вирішенні питання окупації української території. Світ уже звик до того, що Ізраїль часом навіть порушує міжнародні норми поведінки, щоб знищити ворогів держави, котрі навіть не хочуть її визнати. Ізраїль в оточенні ворогів із усіх боків виявив неабияку винахідлливість і патріотизм, щоб укріпити свій державний суверенітет. Часом можна не погоджуватися з його методами боротьби, але не можна заперечити державі у праві на існування! Чи не варто було б використати досвід Ізраїлю, щоб скласти «план Б» для сходу України та зачистити територію від озброєних російських бандитів, котрі зуміли привабити в свої лави чимало злочинців навіть із європейських країн.
Великі жертви полеглих українських патріотів варті того, щоб напрацювати такий «план Б» з очищення окупованої території. Він, безперечно, вимагатиме менше втрат, ніж це коштувало за весь час сумнівного «перемир’я».
Приклади боротьби менших народів — фінів, афґанців, хорватів і багатьох африканських етнічних груп — у їхній визвольній боротьбі мають надихати й укранців. Але жоден зі згаданих народів не мав такої потужної оборонної індустрії з її високоточною зброєю світового рівня. Тобто, в України є всі можливості не «жебрати» зброю та гроші. Кошти слід забрати у тих, хто обкрадав український народ роками та вкласти їх в українське оборонне виробництво, яке здатне буде самотужки захистити суверенітет держави, а тим самим і ріст добробуту не тільки оліґархів, але й усього народу!
На наше нещастя, поранений ведмідь не здох, але він у відчаї може наробити ще більше лиха. Його можна зупинити тільки «планом Б», до якого слід готувати своє військо. Якщо Росія заперечує свою участь у війні, яку вона розпочала, фінансує та постачає зброєю (про що свідчить останній випадок із майором російського війська, котрий цілу вантажівку зброї хотів завезти бандитам), то чого Україні вичікувати? Українське військо за рік набрало сили, досвіду та має достатньо військової техніки, і воно здатне вигнати збройні банди за кордон, звідки ті й прийшли, і припинити щоденні жертви від бандитських куль українських військовослужбовців і цивільного населення, а також руйнування інфраструктури. Але для цього слід очистити від зрадників ряди українського війська, провести люстрацію, декомунізацію, які не повинні мати винятків навіть за бажанням Президента. Закон повинен бути одним для всіх, бо Україна вже століттями жила при режимах, коли закони могли оминати, якщо це було вигідно режимові.
Корупція — це хвороба, яку слід лікувати на всіх рівнях. Бо чим вищий корупціонер, тим глибше коріння він запустив. Люстрацію слід проводити безжалісно, бо коли цього не зробити зараз, то можлива наступна революція цієї можливості вже не надасть. На ті самі граблі можна наступити двічі, але третього разу вже доведеться «зігнутися». А коли зігнувся, можна й не випроститися. Саме це мали б затямити не тільки депутати Верховної Ради України, але й Президент, прем’єр-міністр, міністри та відповідальні керівники різних ступенів державної влади.
Історія найдемократичніших країн світу свідчить про те, що революції припиняються щойно тоді, коли суспільство досягло певного рівня довіри до влади. Так було у Франції та США. З іншого боку, така мала демократична республіка, як Коста-Рика, довела світові, що за ґрати можуть потрапити аж три колишні президенти водночас! Звісно, Україна ще далека від таких подій, але ж диктатор Янукович також думав, що він — вічний, бо не будував би Міжгір’я, коли б у цьому сумнівався.
Правова держава — запорука того, що закону дотримуватимуться всі однаково. Тому дуже підозріло та незрозуміло для більшості звучать вимоги українських політиків до Заходу збільшити санкції проти РФ, і не робити такого ж.
Наприклад, Петро Порошенко й досі «не зумів» позбутися власності в РФ, а пивзавод «Оболонь» почав екпортувати свою продукцію в РФ. Президент України зробив би велику послугу будь-якій області Укураїни, коли б своє підприємство переселив туди. Реґіон би завдячував йому своєю повагою. А «Оболонь» могла б, скажімо, заснувати філію у Чернівецькіій області. Економічно підтримувати найбільшого та найбрутальнішого ворога української державності й одночасно вимагати міжнародного трибуналу та покарання злочинців, запровадження додаткових санкцій проти аґресора, якого знає увесь світ, — це викликає підозри, що в українських вищих ешелонах влади не прагнуть «плану Б», а лише хочуть робити бізнес на крові українців. Це підтверджує тезу, що гроші керують політикою!
Поки що ідеї Євромайдану живуть і з трудом запроваджуються в життя, але про них потрібно постійно нагадувати тим, хто завдяки цьому всенародному рухові «видряпався на вершину» своєї політичної, чи економічної кар’єри. Бо чим вище вилізеш, тим болючіше буде падати.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply