Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

«Шахтарі», котрі збили малайзійський літак

Автор:

|

Лютий 26, 2015

|

Рубрика:

«Шахтарі», котрі збили малайзійський літак
Уламки збитого малайзійського літака

Уламки збитого малайзійського літака

Путін, перебуваючи в Угорщині 17 лютого ц. р., заявив, що в Дебальцевому перемогли «шахтарі та трактористи». Однієї «таємниці» російський президент не виказав: що всією операцією за участю кількох тисяч оснащених найновішою зброєю «шахтарів і трактористів» командував генерал-лейтенат Олександр Лєнцов, заступник командувача сухопутних військ збройних сил Російської Федерації (РФ). Може, він був там у відпустці, як і тисячі інших російських військових?

Те, що російський президент вміє брехати, він довів вже не раз. Остання його брехлива заява в Угорщині нагадувала дії ілюзіоніста в цирку. Перед журналістами та політиками він перетворив професійних російських офіцерів і солдатів на гірників і трактористів! Однак у соціальних мережах уже давно довели участь російських військових у війні з Україною, і то — не тільки з генералом Лєнцовим.
Про іншу «неучасть» Москви у подіях Євромайдану українці дізналися від Валентина Наливайченка, голови Служби безпеки України. Він повідомив про існування доказів, що групами снайперів під час розстрілу майданівців у лютому 2014-го керував Владислав Сурков, помічник президента РФ.
Того ж дня, коли Путін «зачаровував» світ своєю вигадкою, Данієль Баєр, посол США при Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), заявив, що обстріли українських позицій у Дебальцевому проводять не сепаратисти, а російські війська. На доказ він навів знімки зі супутника позицій російського війська навколо Дебальцевого.
Боляче й дуже дорого коштують українцям зусилля президента Порошенка досягти миру. Він, як колишній міністр закордонних справ, покладався на дипломатію, у чому велику підтримку йому надавали майже всі цивілізовані країни. Але яка дипломатія можлива з керівництвом країни, котра порушила усі цивілізовані норми поведінки?
Захід і досі не може збагнути, що пропагандистська машина Кремля давно перевершила нацистського міністра пропагандиста Ґеббельса. Щоденна брехня про українських фашистів, бандерівців, убивць мирного російськомовного населення та всякий блуд хворих на голову московських шовіністичних рашистів знаходить «корисних ідіотів» не тільки в Європі.
У соціальних мережах можна знайти виступ німецької комуністки Сари Ваґенкнехт у Бундестазі. Колишня молода комуністка, щоби приховати своє походження, тепер входить до Партії лівих. У своєму виступі вона дуже гостро нападала на політику Анґели Меркель, зокрема критикувала санкції проти РФ, від яких «страждають трудящиеся».
Ця молода адептка комуністичної ідеології зі свого писка навіть випустила «критику» на «київських фашистів». Вона не вдається до конкретної критики українського уряду, бо цього не робить і московська пропаґанда, а лише твердить почуте й завчене з московських пропагандистських каналів та інших «корисних Москві ідіотів», яких у Німеччині не бракує. Вона ні словом не згадала про російську аґресію й організацію та підтримку тероризму в Україні. Страждання українських «трудящих» її не турбують.
У Німеччині є багато політиків, котрі пройшли трансформацію зі «східнонімецьких комсомольців» до вільних людей. Пані Ваґенкнехт на це не спромоглася, вона залишилася на тому ж рівні, бо навіть свою дисертацію в університеті написала про Карла Маркса. Дехто в цьому може вбачати «принциповість», а дехто — «ідіотизм» чи тупість, яка не дає людині розвиватися. А можливо, що діє й заздрість до «краянки» Меркель, котра з колишньої такої ж «комсомолки» транформувалася у християнську демократку та вже 15 років керує впливовою партією й стала улюбленим політиком Німеччини.
Слід додати, що Партія лівих складається з колишніх комуністів (DKP), східнонімецьких соціалістів (PDS) і відщепенців від соціал-демократів (SPD). Що ж до ідеолоґії, то вона залишилася комуністичною, а її захист московського аґресора наводить на думку, що фінансову «допомогу» тут надає «Газпром».
Інакше важко пояснити те, що двоє німецьких «лівих» депутатів — Вольфґанґ Ґерке й Андрій Гунко – без відома українського уряду відвідало сепаратистів, заїхавши туди з території Росії. Саме ця підступна поведінка німецьких «лівих» заслуговує на увагу дипломатичного представництва України в Німеччині, треба вимагати від голови Бундестаґу пояснень. Ще не так давно очільник німецького парламенту заявив, що Німеччина цілковито підтримує Україну. Може, «ліві» депутати не вважають себе частиною Німеччини, бо комуністи завжди любили говорити про світове панування, інтернаціоналізм?
Для німецької канцлерін і французького президента недотримання домовленостей, які вони самі ініціювали, має бути останньою спробою повірити в мирне вирішення розпочатої РФ війни проти України. Може, тепер вони зрозуміють, що коли б українська армія мала адекватне озброєння, то вже після «Мінська-1» про все домовилися б. А може, і непотрібно було б домовлятись із терористами, а напряму – із Кремлем, їхнім організатором і спонсором. Якщо ж вони не відреаґують адекватно, то належатимуть до тих, кому плюнь у вічі, а він скаже: дощ іде.
Бернар-Анрі Леві, французький режисер, письменник, філософ та громадський діяч у своєму інтерв’ю «Українській правді» критично висловився про поведінку Європи щодо військової допомоги Україні. Він зазначив, що поразка під Дебальцевим — це «ганьба для міжнародної спільноти, яка не зробила нічого та яка несе провину за цю катастрофу».
Американські сенатори Джон Мак-Кейн і Ліндсі Ґрем вимагають негайно надати Україні збройну підтримку та накласти на Росію додаткові санкції. Ці політики вже давно зрозуміли, що з Росією не можна провадити дипломатичні перемовини, бо вона не зважає ні на Організацію Об’єднаних націй (ООН), ні на ОБСЄ, ні на НАТО. Вона стала державою-терористом, що й задокументувала анексією Крима, вторгненням на схід України, керує терористами-сепаратистами і підтримує їх своїми військами.
Порушення угоди «Мінськ-2» є свідченням того, що Україні слід припинити піддаватися різним спробам Заходу до перемовин, які лише приносять українському народові численні втрати. На припинення дій українською стороною терористи відповідають щоденними обстрілами українських позицій навіть із російської території. Щоденні жертви українських солдатів є свідченням того, що терористи досі не дотримувались жодних угод ні одного дня!
Дипломатію слід спрямовувати туди, де вона може мати успіх, — до ООН. Слід скористатись із пропозиції Олега Тягнибока, лідера Всеукраїнського об’єднання «Свобода», негайно звернутись до Ради безпеки (РБ) ООН про визнання РФ аґресором, який окупував Крим і східну Україну. Тобто, Росія є незаперечною стороною конфлікту, і саме це потрібно донести до світової громадськості, що дозволить позбавити РФ права на вето у РБ. Адже Росія вже відкинула пропозицію українського уряду на введення миротворчих військ на схід України. І саме це є також доказом того, що вона є стороною конфлікту!
Ганебне порушення Мінської угоди російським військом підтверджене численними фактами, їх слід упорядкувати, показати Європі та всім міжнародним організаціям. Коли б ООН, Європейський Союз та США інакше поставились до окупації Придністров’я, Ічкерії, Абхазії й Осетії, то не було б і окупації Криму та східної України й десятків тисяч жертв, спричинених цією окупацією. Дипломатів Україна має досить — їх слід розумно використовувати, а Росія довела навіть участю Путіна у Мінських перемовинах, що дипломатія служить їй лише для того, щоби виграти час.
Зараз стало зрозумілим, чому Росії потрібно було два дні, аби припинити бої: за той час Москва спрямувала 176 вантажних машин із черговим «гуманітарним» озброєнням для свого війська й терористів, щоб успішно використати «мирну» перерву для захоплення Дебальцевого. Чи запам’ятали це п. Меркель та п. Олланд, котрі перед угодою так уперто твердили про можливість дипломатичного рішення?
Збройні сили України довели, що здатні боротись із ворогом, який стократ краще озброєний і переважає кількісно, але конче слід позбутися зрадників і нездар, котрі є відповідальними за Іловайськ і Дебальцеве. Нарешті настав час очистити лави військового командування від зрадників, вдаваних професіоналів і корупційних структур. Волонтери довели, що українське військо та добровольчі батальйони можна успішно забезпечувати усім потрібним, у т. ч. зброєю. Потрібна тільки політична воля.
У народі кажуть: десять разів відмір — один раз відріж! Саме це потрібно мати на увазі перед військовою операцією, бо вона повинна не тільки захопити об’єкти, але й укріпити їх, аби ворог не міг повернутися чи оточити якусь частину. Патріотизм українських захисників Батьківщини потребує справжніх полководців, здатних повести військо до перемоги над здичавілим окупантом, який знищує ракетами все, що стоїть йому на перешкоді, залишаючи собі поруїни та спалену землю.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...