Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 18, 2018

Що таке «самий великий»?

Автор:

|

Лютий 01, 2018

|

Рубрика:

Що таке «самий великий»?

Шановний читач, мабуть, не раз чув такі вислови: самий великий, самий красивий, самий добрий і десятки інших подібних висловів, які були вжиті не тільки політиками, але й людьми з вищою освітою. Звісно, що більшість людей це сприймає як «нормальне», бо, мовляв, майже кожний в Україні «поліглот», а російська майже у кожного другого, мовби, друга рідна. Але це не мало б бути причиною до мовної неграмотності, яку школярі можуть сприймати як «норму».
Я зазирнув до словників (Б. Грінченко: Словарь української мови. — Київ, 1909. — Т. 4). Слово «самий» на стор. 98 поміщене двічі з наголосом на а’ та на и’ як займенник: «Докотився до самого краю; та в розумінні; один, лише один, лише — У самій сорочці».
Одинадцятитомне видання Академії наук (АН) «Словник української мови» (Київ, 1970-1980. — Т. ІХ) на стор. 26-27 вміщує аж дві колонки щодо вживання цього слова. З використанням прикладів із творів українських письменників. В очі впадає факт, що там мовби за вуха притягнена» четверта група вживання цього слова: «вживається у поєднанні з прикметниками: а) з відносними для підкреслення найвищого ступеня вияву ознаки: Як крикне (цар) На самих пузатих — Всі пузаті до одного В землю провалились. б) (розм., рідко) з якісними звичайного і вищого ступеня — для творення форм найвищого ступеня, з якісними найвищого ступеня — для їх підсилення: Ти саму велику біду мені робиш, ти губиш мене».
Певна річ, приклади взяті з творів українських письменників, але ж ми знаємо, що письменник має право подавати мову своїм персонажам, аби звернути увагу також на певний рівень їхньої освіченості, культурності. Тому не дарма кажуть: Що дозволено цесареві, то не дозволено рабові. Але авторам «Словника…» йшлося не так про українську мову, як про методи її «наближення» до російської, бо саме префікс НАЙ є невід’ємною частиною творення найвищого ступеня прикметників.
Українській мові (як і деяким іншим слов’янським мовам (польській, чеській, словацькій) притаманне творення форми найвищого ступеня за допомоги префікса най-: найкращий, найменший, найбільший, найсмачніший, найбіліший, найрозумніший. І саме цю «малу» різницю між українською та російською мовами «не зауважили» автори Академічного словника, бо в п’ятому томі не лише бракує будь-якого прикметника з префіксом най-, але навіть самого префікса не знайдете в ньому.
Отак «академіки» спричинилися до спотворення мови при творенні форм найвищого ступеня. Вони навіть не звернули увагу на слово у словнику Б.Грінченка (т. 2, с. 490), а тут і на мові, задля якої вони знехтували це слово, дуже ясно сказано: „Най, нар. 1)= Нехай=хай. 2) Приставка к прилагательным и наречиям в форме сравнительной степени для образования превосходной степени: найбідніший, найбільше».
Як наслідок цієї безпринципної, ненаукової настанови ідеологічних мовознавців АН Української РСР і з’являються «нові поняття», які вимагають двомовності, бо інакше не вгадаєте, що «самий великий» не означає, що він сам і великий, а що він найбільший; що самий багатий — це не сам, а найбагатший, а самий мудрий також не сам, а наймудріший! Мало в якій мові знайдете і таке лагідне ставлення до дурнів, яке існує в українській мові. В українській мові є й певні відтінки симпатії до дурнів: дурнуватий, дурник, несповна розуму, що означає, що особа не дурень, бо їм далеко до найдурніших, найбільш дурних.
1991-го у київському видавництві «Либідь» вийшов підручник української мови авторів Ю. А. Жлутенко, Е. А. Карпиловська, В. І. Ярмак «Изучаем украинский язык. Самоучитель». Автори не керувалися «академічним словником», але на стор. 125 вміщено «Урок 4: Превосходная степень прилагательних».
Цей підручник міг би багатьом допомогти у виправленні суржику, який панує не лише в побуті, але й в урядових установах. Тут наведено не тільки творення простої форми: глибокий-глибший-найглибший, але й посилення найвищого ступеня за допомоги частки ЯК або ЩО: добрий-кращий-найкращий-якнайкращий;
розумний-розумніший-найрозумніший-щонайрозумніший. Тут подано і складену форму прикметників за допомогою приєднання до них слів НАЙБІЛЬШ або НАЙМЕНШ: вдалий-найбільш вдалий; найменш вдалий.
Незважаючи на те, що підручник появився 70-тисячним накладом, за 26 років ми не бачимо його результату у мові політиків і держслужбовців, котрі або калічать мову, або її іґнорують, як це бачимо у декотрих міністрів і депутатів.
Інша калька з російської повторюється часто у репортажах про спорт, мистецтво тощо, коли сліпо перекладають російське лучший, лучшие в розумінні найкращий, найкращі, бо «самий кращий», певно, не звучить так, як «самий великий». А в українській воно звучить: найкращий бігун, найкраща ґімнастка тощо.
Та не краще воно й з числівниками. Часто чуємо сполучення: більше 40, більше тисячі, а в українській мові маємо дуже гарний вираз для цього: понад 40, понад 1000 тощо. Cаме слово БІЛЬШЕ вживають у порівняннях: більший від; більший ніж; більший як: «Більше Бог мав, як роздав» (Б. Грінченко).
Колись панувала ідеолоґія, мовляв, яка різниця якою мовою розмовляєш — головне, щоб російською. Але 1938 року Австрію окупувала нацистська Німеччина саме тому, що та розмовляла німецькою. У березні 1939-го Чехо-Словаччину окупували, бо Гітлер «визволяв» німецькомовних чехословаків. Чехію та Моравію оголосили німецьким протекторатом, а Словаччині дозволили проголосити фашистську державу.
75 років пізніше нацистську ідеолоґію присвоїв Путін і під гаслом «допомоги» російськомовним порушив дані перед світом ґарантії Україні. Це порушення усяких норм цивілізованої поведінки та Міжнародного права коштувало українцям не лише окупацію частини України, але й понад 10 тис. життів і мільйони покалічених фізично, психічно, морально. І, якщо вірити Путіну, то все тільки через те, що російськомовних він вважав за людей без роду, без племені, і хотів «визволити» їх від «фашистів», котрі собі дозволили вирішувати справи без дозволу Кремля.
Якщо взяти до уваги те, що російські окупанти в Україні досі не припинили вбивати українців, нищити інфраструктуру Донбасу та Криму, то важко збагнути російськомовних патріотів України. З історії знаємо, що коли Наполеон напав на Росію і захопив Москву, це спричинилося до того, що російська аристократія відвернулася від французької мови і стала вивчати російську.
Тому дивує, що й досі в Україні не розпочався рух — розмовляй українською, бо московити тебе можуть вбити. Та щоб цей рух започаткувати, слід спочатку припинити антиукраїнські російськомовні й україномовні телевізійні канали, радіо й інші медіа, які своєю діяльністю сприяють проливанню невинної крові українських солдатів і мирного населення. В Україні варто керуватися демократичними принципами цивілізації, але не давати можливість пропаґанді, яка викликає ворожнечу не тільки до співгромадян, але й до держави, в якій вона існує.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...